Практична робота № 6
Тема. Виконання схем з’єднань та підключень
Мета: вивчення призначення та принципів креслення схем з’єднань та підключень.
Теоретичні відомості
Схема з'єднань показує з'єднання складових частин виробу між собою і визначає дроти, джгути, кабелі, якими здійснюються ці з'єднання, а також місця їх приєднання і введення (затиски, з'єднувачі). На схемі з'єднань повинні бути зображені всі пристрої і елементи, що входять до складу виробу, їх вхідні і вихідні елементи (роз'єми, плати, затиски і т. п.), а також з'єднання між цими пристроями і елементами.
Е
Рисунок 6.1
–Зображення вхідних елементів
Розташування графічних позначень пристроїв і елементів на схемі повинне приблизно відповідати дійсному розміщенню елементів і пристроїв у виробі, а розташування вхідних і вихідних елементів усередині пристрою — дійсному розміщенню їх в пристрої.
На схемі біля графічних позначень пристроїв указують позиційні позначення, привласнені їм на принциповій схемі. Допускається указувати також найменування, тип, основні параметри елементів і пристроїв (рисунок Д.1 додатку Д).
На схемі слід указувати позначення виводів (контактів) елементів і пристроїв, нанесені на виріб або встановлені в їх документації. При зображенні на схемі декількох однакових пристроїв позначення виводів допускається указувати на одному з них, наприклад цоколівка електровакуумних приладів на рисунок Д.1 додатку Д
При зображенні на схемі роз'ємів допускається застосовувати умовні графічні позначення, що не показують окремі контакти, при цьому зведення про підключення контактів приводять в таблиці, що розміщується біля роз'єму або на вільному полі схеми (рис Д.2 додатку Д).
При використанні багатоконтактних елементів допускається указувати зведення про приєднання проводів і жил кабелю до контактів одних з наступних способів:
– багатоконтактний виріб зображають у вигляді прямокутника, усередині якого умовно зображають контакти і дроти або жили кабелю; кінці ліній направляють у бік відповідного джгута або кабелю і позначають (рис.6.2. а);
–
а)
б)
Рисунок
6.2 – Види
представлення приєднань проводів
Дроти, групи проводів, джгути і кабелі повинні бути показані на схемі окремими лініями. Для спрощення графіки схеми допускається зливати окремі дроти, що йдуть на схемі в одному напрямі, в загальну лінію. При підході до контактів кожен дріт зображають окремою лінією. Дроти, джгути і кабелі повинні бути позначені порядковими номерами в межах виробу окремо для кожного виду провідників. Номери кабелів проставляють в колах, поміщених в розривах ліній, що зображають кабель, поблизу місць розгалуження жив, номери джгутів — на полицях ліній-винесень, номери груп проводів — біля ліній-винесень (рис. Д.3 додатку Д). Жили кабелів нумерують в межах кабелю.
Якщо на принциповій схемі електричним ланцюгам були привласнені позначення, то всім проводам і жилам кабелів повинні бути привласнені ті ж позначення, при цьому в цілях зручності читання схеми рекомендується нумерувати порядковими числами окремі ділянки ланцюга в межах ланцюга, відокремлюючи їх від номера ланцюга знайомий дефіс.
Допускається лінії, що зображають дроти, групи проводів, джгути і кабелі, не проводити або обривати біля місць приєднання, при цьому біля обриву лінії зв'язку і місць приєднання повинні бути вказані адреси приєднань (рис. Д.2 та рис. Д.3).
На схемі повинні бути вказані:
для проводів — марка, перетин, при необхідності забарвлення;
для кабелів – марка, кількість і перетин жив, а також кількість зайнятих жил.
Кількість зайнятих жил указують в прямокутнику праворуч від позначення даних кабелю. Наприклад, на рис. 6.2 а позначення кабелю РШМ 12X1 мм2 8 означає: РШМ — марка кабелю, 12 — число всіх жил, 1 мм2 — перетин жили, 8 — число зайнятих жил.
Якщо дані про проводи і кабелі указують біля ліній, що зображають дроти і кабелі, допускається позначення проводам і кабелям не привласнювати. Однакові дані (мазкі, перетини) про всіх або більшості проводів рекомендується указувати на полі схеми (рис. Д.2).
Відомості про проводи і приєднання можуть бути вказані в таблиці, що розміщується на полі схеми, на першому листі, як правило, над основним написом на відстані не менше 12 мм від неї. Продовження таблиці поміщають зліва від основного напису, повторюючи назву таблиці. Таблиця з'єднань може бути виконана у вигляді самостійного документа на форматі А4 з основним написом по ГОСТ 2.104-68 (форма 2 і 2а), при цьому їй привласнюється найменування «Таблиця з'єднань». Форма таблиці з'єднань може виконуватися в двох варіантах, представлених на рис.6.3
а) б)
Рисунок 6.3 – Форма таблиць з’єднання: а – перший варіант; б – другий варіант.
У графах таблиць указують:
– у графі «Позначення прово так» — позначення дроту, жили кабелю;
– у графах «Звідки йде», «Куди поступає» — умовні буквено-цифрові позначення елементів, що сполучаються, або пристроїв;
– у графі «З'єднання» — умовні буквено-цифрові позначення елементів, що сполучаються, або пристроїв, розділяючи їх комі;
– у графі «Дані дроти»: для дроту — марку, перетин і при необхідності забарвлення; для кабелю — марку, перетин і кількість жив;
– у графі «Примітка» — додаткові дані.
При виконанні з'єднань джгутами проводів або жилами кабелів перед, записом проводів і жил поміщають заголовок, наприклад «Палять 1» або «Палять Авгд.Хххххх.085». Дроти джгута або жили кабелю записують в порядку зростання номерів, привласнених проводам і жилам.
При виконанні з'єднань окремими проводами, джгутами проводів і кабелями в таблицю з'єднань записують спочатку окремі дроти (без заголовка), а потім, з відповідними заголовками, джгути проводів і кабелі. Приклад заповнення таблиці з'єднань приведений на мал. 6.20. Якщо на окремі дроти повинні бути надіті ізоляційні трубки, що екранують сплетення і т. п., то в графі «Примітку» поміщають відповідні вказівки. Допускається ці вказівки поміщати на полі схеми (рис.Д.3. додаток Д).
На полі схеми над основним написом допускається поміщати необхідні технічні вимоги: про неприпустимість сумісної прокладки деяких проводів, джгутів і кабелів; значення мінімально допустимих відстаней між ними; про специфіку прокладки і ін.
Схема підключення показує зовнішні підключення виробу. На схемі винні быть зображені виріб, його вхідні і вихідні елементи (роз'єми, затиски і т.п.) і кінці проводів і кабелів зовнішнього монтажу, що підводяться до них, вказані дані про підключення вироби (характеристики зовнішніх ланцюгів, адреси).
Виріб зображають у виді прямокутника або зовнішніх контурів, вхідні і вихідні елементи — у вигляді умовних графічних позначень або зовнішніх контурів. Розміщення зображень вхідних і вихідних елементів щодо виробу повинне приблизно відповідати їх дійсному розміщенню у виробі. Всім цим елементам привласнюють буквено-цифрові позиційні позначення згідно принциповій схемі або схемі з'єднань. Допускається також указувати найменування і тип роз'ємів, до яких приєднується зовнішній монтаж.
Ввідні елементи, через які проходять дроти і кабелі, зображають графічно (рис. Д.4 додаток Д).
На всіх елементах, зображених на схемі, повинна бути показана маркіровка, передбачена в конструкції цих елементів. Зображення і позначення проводів зовнішнього монтажу показані на рис. Д4. Слід звернути увагу на позначення жил кабелю. Якщо номер жили кабелю співпадає з маркіровкою вхідного елементу, то номер жили кабелю не позначають. Жили кабелю 9, кабелю 23, кабелю 12 (номери 1...6, 8, 9) не позначені. Відомості про зовнішнє підключення указують в таблиці підключення, розташованої на полі схеми над основним написом. Форма таблиці довільна.
У таблиці повинні бути вказані характеристики зовнішніх ланцюгів і адреси.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Скласти і накреслити схему з’єднань згідно з завданням викладача.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
У чому відмінність між структурною та функціональною схемами? Призначення функціональних схем.
У чому відмінність між структурною та функціональною схемами? Призначення функціональних схем.