Література:

1. Бойко О. Історія України. – К.: Академвидав, 2005.

2. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст.. – К.: Генеза, 1996.

3. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. – К.: Либідь, 1993.

4. Історія державності України / За ред. Бандурки О., Ярмиша О. – Х.: Одіссей, 2004.

5. Лановик Б., Матисякевич З., Матейко Р. Економічна історія України і світу. – К.: Вікар, 2004.

6. Магочій П-Р. Історія України. – К.: Критика, 2007.

7. Миллер А. Империя Романовых и национализм. – М.: НЛО, 2006.

Політична історія України / За ред. В. Танцюри. – К.: Академія, 2002.

Тема 2. Українська революція (1917 – 1920 рр.).

1. Лютнева революція.

Початок 1917 р. Був для країни надзвичайно важким. Імперіалістична війна призвела до небаченого руйнування та великих людських втрат. На території усієї імперії промислове виробництво весною 1917 р., порівняно з початком війни, скоротилось на 20-25%, було зупинено більше 1000 великих та середніх промислових об’єктів.

Не кращим був стан і сільського господарства. Масова мобілізація селян в армію, реквізиція харчів та кінно-тяглової сили сприяли кризі аграрного сектора та скороченню виробництва.

Затяжна та непосильна для економіки Росії війна зменшила й зовнішню торгівлю та приплив іноземного капіталу. Щоб вести війну, царський уряд був змушений брати великі займи за кордоном. У січні 1917 р. Державний борг Росії складав 33,6 млрд. руб.

Всі ці складнощі спричинили обурення війною та політикою уряду практично в усіх прошарках суспільства. В результаті всього цього різко зросла політична активність мас, виникла революційна ситуація, яка переросла у лютневу буржуазну революцію.

25 лютого 1917 р. У Петрограді політична забастовка мала масовий характер, а 26-27 лютого вона переросла в озброєну боротьбу, і 28 лютого Петроград був під контролем повстанців.

2 березня – Микола ІІ відрікається від престолу та у Петрограді було сформовано Тимчасовий уряд на чолі з кн. Львовим.

Перемога революції у лютому та крах царизму знайшли активну підтримку в усій країні, також і в Україні.

Україна перед І Світовою війною була високорозвиненим регіоном Російської імперії. На території України видобували 78% вугілля, 69,5% залізної руди, виплавляли 68,6% чавуну, виготовляли 82,2% цукру, 55,5% с/г машин, 41,3% паровозів – від загальноросійського обсягу цієї продукції. Концентрація промисловості на Україні в ті часи була вище, ніж у країнах Західної Європи.

На початку 1917 р. На українських фабриках і заводах працювало 3,6 млн. Робітників (близько 20% від усього робочого класу).

Аграрний сектор України к 1917 р. нараховував 44 млн. десятин розораної землі. 13000 поміщиків та 7000 землевласників утримували 12,1 млн. десятин, з них 97 поміщиків мали більше 2 млн. десятин. На 8 млн. десятин селянських дворів припадало 27,9 млн. десятин.

Але імперіалістична війна принесла з собою крах промисловості та с/г, тому переважна більшість населення України підтримала революцію у лютому. 1-3 березня країною пройшли масові демонстрації та мітинги.

Замість старих органів влади всюди створювались Ради, фабзавкоми, громадські комітети, загони народної міліції, профспілкові комітети і т. п.

Повалення царизму спричинило підйом національно-визвольного руху.