7.2. Класифікація спостережень.

У залежності від розумів проведення:

• польове –відбувається у природних для досліджуваного явища умовах;

• лабораторне – організовані умови, характер та специфічні особливості розгортання досліджуваного явища

В залежності від ступеня включеності дослідника в досліджуване середовище:

• включене – спостерігач безпосередньо приймає участь в діяльності з досліджуваними. При цьому інші люди вважають його учасником події, а не спостерігачем інколи не приховувується;

• стороннє - спостерігач що діє як би «зі сторони».

За характером взаємодії з об’єктом:

• приховане, при якому люди не знають, що за ними спостерігають. («замаскований» під звичайного учасника подій, дзеркало Гезелла, прихована відеокамера);

• відкрите, при якому люди проінформовані про ведення спостереження. Звічайно через якийсь час смороду звикають до присутності психолога.

В залежності від об'єкта спостережень протиставляють один одному два види:

• зовнішнє, за поведінкою інших людей;

• інтроспекція (від лат.; «дивлюся усередину», «удивляюся»), тобто самоспостереження. Результаті останнього в сучасній психології не приймаються на віру, але враховуються як факти, що вимагають об'єктивного наукового тлумачення.

Щодо часу дослідження розрізняють спостереження:

• одноразове;

• періодичне, здійснюване протягом визначених проміжків часу;

• лонгітюдне (від англ. «довгота»), що характеризується особливою довжиною, сталістю контакту дослідника й об'єкта протягом тривалого часу.

За характером сприйняття спостереження може бути:

• суцільним, коли дослідник звертає свою увагу в на всі доступні його спостереженню об'єкти;

• вибірковим, коли цікавлять лише визначені параметри поведінки; або типи поведінкових реакцій (частота проявів агресії, час взаємодії матері і дитини протягом дня, особливості мовних контактів дітей і педагогів і худо).

За характером реєстрації даних спостереження підрозділяють на:

• констатуюче, де завдання дослідника чітко зафіксувати наявність і характеристики значимих форм поведінки, зібрати факти;

• оцінююче, де дослідник порівнює факти за ступенем їхньої виразності в якому-небудь діапазоні. При цьому він користується шкалою рейтингу.

За ступенем стандартизованості процедур виділяють:

• вільне або пошукове спостереження, що, хоча і має певну мету, але позбавлено чітких обмежень у виборі того, на що треба звертати увагу, які моменти фіксувати тощо. В ньому може змінюватись предмет дослідження і правила дослідження, якщо виникає в цьому необхідність. Спостереження такого вигляду звичайно застосовується на ранніх стадіях наукової праці;

• структуроване або стандартизоване – події фіксуються без найменших відступів від заздалегідь розробленої програми.

7.3. Етапи наукового спостереження.

1. Візначення мети спостереження (для чого, навіщо воно здійснюється?);

2. Вібір об'єкта досліджень (який індивід або якого роду група);

3. Уточнення предмету дослідження (які саме сторони поведінки розкривають зміст досліджуваних психічних феноменів?);

4. Планування ситуацій спостереження (в яких випадках або за яких розумів предмет дослідження виявляє собі найбільше чітко?);

5. Вібір способу спостереження, за яким здійснювався б найменший вплив на об'єкт і найбільша ефективність збіру необхідної інформації, (як спостерігати?);

6. Установлення тривалості загального часу дослідження і числа спостережень: (скільки спостерігати?);

7. Вібір способів реєстрації досліджуваного матеріалу (як вести запис?);

8. Прогнозування можливих помилок спостереження і пошук можливостей їхнього запобігання;

9. Здійснення сеансу попереднього, пробного спостереження, необхідного для уточнення дій попередніх етапів і виявлення організаційних недоробок;

10. Виправлення програми спостереження;

11. Етап проведення спостереження;

12. Обробка й інтерпретація отриманої інформації.