4 Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій

4.1 Основні поняття та визначення

4.2 Класифікація надзвичайних ситуацій

4.3 Надзвичайні ситуації техногенного характеру

4.4 Надзвичайні ситуації природного характеру

4.5 Надзвичайні ситуації екологічного характеру

5 Організація і управління безпекою життєдіяльності

5.1 Загальні аспекти управління

5.2 Законодавчі основи безпеки життєдіяльності

5.3 Апарат управління безпекою життєдіяльності

5.4 Нагляд і контроль в галузі безпеки життєдіяльності

5.5 Головні завдання та функції системи управління безпекою життєдіяльності

Вступ

Людина завжди існувала в оточенні різних небезпек. На зорі цивілізації ці небезпеки були зумовлені природним характером, їх негативним впливом. Джерелами природних негативних впливів є стихійні процеси: зміни клімату, грози, землетруси і т.п. Ці природні небезпеки викликали у стародавніх людей панічний жах, руйнували їхні домівки, приводили до загибелі цілих племен. Згодом людина зрозуміла сутність цих явищ, але вони не перестали представляти для неї небезпеки, і зараз постійно гинуть люди в результаті зсувів, циклонів, повені, цунамі, землетрусів...

До небезпек необхідно віднести недостатній рівень харчування первісної людини, добування їжі.

Постійна боротьба за своє існування змушувала людину знаходити і вдосконалювати засоби захисту від негативного впливу навколишнього середовища. Поява житла, застосування вогню й інших засобів захисту, удосконалювання способів одержання їжі - усе це не тільки захищало людину від природних негативних впливів, але і впливало на навколишнє середовище. Підвищення безпеки, тобто удосконалення захисту від небезпек природного характеру, стає діяльністю людей з перших кроків цивілізації. Це досягалося розвитком економіки, використанням досягнень науки і техніки, і, відповідно, підвищенням якості життя. Нестача продуктів харчування ліквідувалась індустріалізацією сільськогосподарської діяльності, створенням добрив ґрунту, засобів боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур. У процесі захисту від несприятливих природних умов людина освоїла будівельну справу, з'явилася потреба в нових матеріалах і джерелах енергії. Зростання чисельності населення і підвищення щільності його розміщення в окремих регіонах створили необхідність поліпшення санітарно-гігієнічних умов побуту.

Таким чином, людина протягом усієї історії розвивала економіку, створювала соціально-економічну систему безпеки, тобто систему захисту від небезпечного впливу чинників, зумовлених природним середовищем існування людини - біосферою. Як наслідок, рівень безпеки людини з розвитком цивілізації постійно зростав.

Людина прагнула до підвищення комфортності, до росту комунікабельності, до захисту від природних впливів. Усе це сприятливо відбивалося на умовах життя й у сукупності з іншими чинниками позначилося на тривалості життя людей.

Однак, науково-технічний прогрес, зумовлений потребою розвитку економіки, підвищуючи соціально-економічну безпеку суспільства, привів до появи нових видів небезпек, як для здоров'я населення, так і для навколишнього середовища. Ці небезпеки викликані надходженням у навколишнє середовище відходів промислового виробництва і промислових продуктів, що вийшли з уживання; необхідністю участі людини в професійній діяльності і зіткнення її з різноманітними джерелами несприятливого впливу на здоров'я.

Людина, утручаючись у природу, закони якої ще не пізнані, стала формувати нове, штучне середовище існування - техносферу, закономірності функціонування якої йому недостатньо відомі. Слід також враховувати, що моральний і загальнокультурний розвиток цивілізації відстає від темпів науково-технічного прогресу, тому стає очевидним зростання ризику для здоров'я і життя сучасної людини. Кількість нещасних випадків на дорогах, виробництві і в побуті помітно збільшилася, часто виникають вибухи і пожежі, розливи нафтопродуктів, токсичних речовин тощо. Людству доводиться рахуватися і з природними катастрофами, і з аномальною поведінкою людей, ростом злочинності.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, смертність від нещасних випадків займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань. Від захворювань вмирають переважно люди старшого віку, а від нещасних випадків гинуть у віці від 2 до 41 року.

Зміни в житті нашої країни, а це поява приватних підприємств, приватизація, кооперація, становлення ринкових відносин, інфляція і т.д., здатні загострити проблеми життєдіяльності людини. Скорочуються масштаби наукових досліджень із проблеми охорони навколишнього середовища, зменшується кількість інспекторів, служб охорони праці. Надзвичайні ситуації в Україні сьогодні виникають у 5-8 разів частіше, ніж в інших промислово розвинених країнах. На виробництві гине щорічно біля 2 тис. чоловік (для порівняння: у Німеччині, де приблизно така сама кількість населення - 200 чоловік). В невиробничій сфері гине щорічно 80 тис. чоловік, тобто в 40 разів більше ніж на виробництві (у Німеччині - біля ЗО тис. чоловік). У результаті цього втрати промислового потенціалу щорічно складають у середньому 100 тис. чоловік,

з них 70-80% - у віці 30-50 років. Наведені цифри є одним із доказів значного зниження середнього рівня тривалості життя громадян України в порівнянні з країнами Заходу. За індексом людського розвитку, що також залежить від рівня травматизму людей, Україна займає місце наприкінці першої сотні країн світу.

Країна і суспільство несуть величезні втрати. Для того щоб уникнути небезпеки або хоча б послабити її дію, необхідно знати як стан проблеми, так і шляхи розв'язання цього надзвичайно складного і багатопланового завдання.

Мета вивчення даної дисципліни - забезпечити студентів, відповідно до сучасних вимог знаннями про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, у першу чергу, техногенного характеру, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров'я людини; а також формування необхідних у майбутній практичній діяльності фахівця умінь і навичок для їх запобігання і ліквідації, захисту людей і навколишнього середовища.

Завдання дисципліни - навчити студентів:

1) ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх на вид, визначити просторові і тимчасові координати, розмір, імовірність їх появи;

2) виявляти небезпечні, шкідливі і вражаючі чинники, джерела цих небезпек;

3) прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних і шкідливих чинників на організм людини, а вражаючих чинників на безпеку системи "людина - життєве середовище";

4) використовувати нормативно-правову базу захисту особистості і навколишнього середовища, прав особистості на труд, медичне забезпечення, захист при надзвичайних ситуаціях тощо;

5) розробляти заходи і застосовувати способи захисту від дії небезпечних, шкідливих і вражаючих чинників;

6) попереджати виникнення надзвичайних ситуацій, а у випадку їх виникнення приймати адекватні рішення і виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;

7) використовувати у своїй практичній діяльності цивільно-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні й освітньо- виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і

безпечних умов існування людини в сучасному

навколишньому середовищі;

8) планувати заходи щодо створення здорових і безпечних

умов життя і діяльності в системі "людина - навколишнє

середовище".

Безпека життєдіяльності - це наука, що вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища також, розробка і реалізація відповідних заходів і засобів щодо створення безпечних умов життя і діяльності людини.

Безпека життєдіяльності - це дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка формує теоретичний та методологічний апарат, необхідний для подальшого вивчення охорони праці, захисту навколишнього середовища, які розглядають конкретні небезпеки і способи захисту від них.

Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, обсягів виробництва та його відходів, проблеми стосунків між природою і суспільством дедалі загострюються, тому студентам необхідні в майбутній практичній діяльності спеціальні уміння і навички для запобігання і ліквідації небезпек, надзвичайних ситуацій, захисту людей та навколишнього середовища.

Вивчення дисципліни безпека життєдіяльності базується на інтеграції теоретичних і практичних знань (природознавство, фізика, хімія, основи безпеки життєдіяльності тощо), одержаних при вивченні загальноосвітніх дисциплін та набутому життєвому досвіді.

Вступ, початок розділу 2.1 та розділ 2.2 підготував проф. Семчук Я.М., розділи 1, 2.1, 3 та 4 - Паневник О.В., розділ 2.3, 4, 5 - доц. Мандрик О.М.