Емоції та почуття дошкільника.
Джерелом переживань дошкільника є її діяльність, спілкування з навколишнім світом.
Період від 2 до 6 років називають віком афективності. У цьому віці емоції мають бурхливий, але нестійкий характер, що виявляється в яскравих, хоча і короткочасних афектах, у швидкому переході від одного емоційного стану до іншого.
Дитину можна злякати, розсердити, але з такою ж легкістю можна і зацікавити, викликати у неї задоволення, радість.
Поступово емоційні процеси стають більш врівноваженішими. Раніше хід емоційного життя дитини обумовлювався особливостями конкретної ситуації, у яку вона була включена: володіє вона привабливою іграшкою чи не може її отримати, успішно діє з предметами чи ні.
Емоції відіграють надзвичайно важливе значення у розвитку дошкільника. Позитивні емоції, життєрадісний настрій – позитивно впливають на формування особистості.
Виконувана дітьми діяльність, як правило, супроводжується позитивними емоціями й підтримується ними
Наприклад, гра дає задоволення, радість, дитина переживає роль, ставлення.
У зв’язку із задоволенням зростаючої потреби дошкільника у товаристві ровесників інтенсивно розвиваються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання). Молодші дошкільники віддають свої симпатії дітям, з якими спільно граються, сидять поруч за столом, діляться іграшками. У середньому та старшому дошкільному віці діти більш вибірково ставляться до об’єктів своєї прихильності, а їхня приязнь чи неприязнь до когось дещо втрачає свою ситуативність і стає більш постійним почуттям.
Важливим фактором розвитку почуттів є оволодіння дітьми загальноприйнятими формами експресії: виразу почуттів за допомогою жестів, інтонації, міміки. Участь дітей у колективних іграх та драматизація, спільній трудовій діяльності активізує зовнішні форми вияву емоцій, а через них впливає й на самі переживання.
Формується здатність до співпереживання, особливо це виявляється під час сприймання казок, малюнків, лялькових вистав.
Виникають і активно формуються вищі почуття.
Інтелектуальні почуття. Зростаюча пізнавальна активність дошкільників, їх допитливість і пізнавальні інтереси породжують почуття здивування перед невідомим, радість відкриття нового, задоволення розв’язання задачі, сумніву й упевненості. Розширюється коло об’єктів, які викликають здивування, радість пізнання.
У процесі спілкування формуються моральні почуття. Важливу роль у їх становленні відіграють оцінні відношення. Існує тісний зв’язок між емоційними реакціями дітей на оцінні впливи дорослих, які їх оточують і становлення самолюбства, гордощів. Позитивними емоційними реакціями дитини на похвалу виникає спочатку внаслідок прямої оцінки дорослого, а потім і без неї. Поступово формується потреба гордитися певними якостями, зберігати позитивну оцінку дорослих і тим самим задовольняти своє самолюбство.
Упродовж дошкільного дитинства урізноманітнюються прояви почуття власної гідності. На 4 році предметом гордості є досягнення в оволодінні навичками самообслуговування, пізніше такі якості, як слухняність, уміння вітатися, ділитися іграшками.
У 5 років – важливі не лише вміння, а їх якісна сторона – швидко одягається, високо стрибає. Самолюбство виявляється також в переживанні сорому та ніяковості. Вони виникають, якщо дитина втрачає позитивну оцінку, хороше ставлення зі сторони авторитетних дорослих.
У процесі образотворчої діяльності, на музичних заняттях, при спогляданні художніх творів формуються естетичні почуття. Красиве не лише, н-д, у малюнках, а й хороший вчинок, добра людина.
Почуття естетичного тісно пов’язане з формуванням почуття комічного. У кінці третього року життя з’являється почуття гумору. Дитині подобаються кумедні іграшки, смішні картинки, розповіді.
Особливу групу емоційних переживань, безпосередньо пов’язаних з діяльністю дитини складають праксичні почуття (почуття викликані діяльністю, її успіхом і неуспіхом, труднощами здійснення або закінчення діяльності).