3. Експериментальне визначення кривої Брегга

Для виконання цього завдання потрібно використати експериментальні результати, отримані при виконанні пункту 2 та графік енергетичної шкали спектрометра. Для зручності обробки даних записуємо їх у вигляді таблиці 3.

Таблиця 3

Відстань від джерела до детектора Х, см.	Крок вимірів ΔХ, см.	Номер каналу, що відповідає максимуму піка Nмакс	Енергія α–частинок Еα, МеВ	Зміна енергії α–частинок, ΔЕα
0,4
0,8

На основі даних таблиці 3 будують графік кривої Брегга, на осі ординат якої відкладають , а по осі абсцис значення Х. Використовуючи теоретичні відомості та формулу (2) проводиться інтерпретація одержаної кривої.

Контрольні запитання

1. Що являє собою альфа-частинка та альфа-випромінювання?

2. Що може бути джерелом альфа-випромінювання?

3. Енергія та енергетичний спектр альфа-випромінювання радіоактивних ізотопів.

4. У яких видах взаємодії з речовиною альфа-частинками тратять основну долю своєї енергії?

5. Як міняється кількість альфа-частинок з глибиною при проходженні їх через речовину?

6. Що розуміють під середнім та екстрапольованим пробігом?

Додаток

Таблиця 1Д

Характеристики деяких джерел α–випромінювання

Джерела типу ОСАИ. Взірцеві атестовані 20.06.91 р.

Ізотоп	Період напівроз-паду, років	Енергія α–частинок, МеВ	Активність (кБк)	Зовнішнє випро-мінювання (1/с)
238Pu	87,7	5,499	48	23,9
239Pu	2400	5,156	3,92	1,98
226Ra	1617	4,756 5,455 5,968 7,678	34,5	16,6
233U+ 238Pu+ 239Pu	1,62.105	4,824 5,156 5,499	37,6	18,9

Рис. 1Д. Залежність пробігу альфа-частинок та п1ротонів у повітрі від їх енергії.

Рис. 2Д. Фотографія слідів альфа-частинок у камері Вільсона.

11