20) Геополітичш зміни в становиші українських земель в останній третині хуш ст.

1. В яких роках тривала російсько-турецька війна, яка закінчилася Кючук-Кайнарджийським мирним договором?

2. Українські землі між якими річками (назви річок) відійшли до Росії за Кючук-Кайнарджинським мирним договором?

3. В якому році відбувся перший розділ Речі Посполитої?

4. Які українські землі (назва) перейшли під владу Австрії у 1774 р.?

5. В якому році до складу Австрії була включена Галичина?

6. В якому році Росія ліквідувала Кримське ханство і приєднала його до себе?

7. В якому році Катерина II здійснила свою мандрівку до Тавриди?

8. Яким мирним договором (назва) закінчилася російсько-турецька війна кінця 80-х - початку 90х- рр. XVIII ст.?

9. Українські землі між якими річками (назви річок) отримала Росія внаслідок війни з Туреччиною кінця 80-х - початку 90-х рр. XVIII ст.?

10. Хто (прізвище) з видатних державних діячів Росії у 70 - 90-х рр. XVIII ст. доклав найбільше зусиль для засвоєння Північного Причорномор'я?

11.Яке місто (назва) було центром намісництва, що існувало у Північному

Причорномор'ї у 1783 - 1796 рр.? 12. Яка ще третя держава (назва), крім Росії та Австрії, брала участь у розділах Речі

Посполитої?

13.В якому році відбувся другий розділ Речі Посполитої?

14.В якому році відбувся третій розділ Речі Посполитої?

15.В яких роках Правобережна Україна була приєднана до Росії?

21) Наддніпрянська україна в умовах кризи феодально-кріпосницької системи (перша половина XIX ст.)

1. Як називалося завдання, непосильне для виконання, яке в першій половині XIX ст. пани призначали своїм селянам-кріпакам на один день панщини?

2. В яких роках діяв Устим Кармалюк?

3. В яких роках була проведена "інвентарна" реформа?

4. Яку назву дістали масові селянські вистуци в Україні нйвесні-влітку 1855 р.?

5. Яку назву дістали масові селянські виступи в Україні навесні 1856 р.?

6. Коли (десятиліття якого століття) в Наддніпрянській Україні починається технічний переворот в промисловості?

7. Хто (прізвище) очолював таємне „Малоросійське товариство'7

8. В якому українському місті (назва) діяла масонська ложа „Любов до істини"?

9. В яких роках діяло Південне товариство декабристів? Ю.Хто (прізвище) був керівником Південного товариства?

11.Як називався програмний документ Південного товариства? 12.Яка ще організація декабристів (назва), окрім Південного товариства, діяла в Україні?

13.Коли (дні, місяці і роки) відбулося повстання Чернігівського полку?

14.Як називалося становище (його назва), на яке переводили поміщики своїх

повністю розорених селян - кріпаків? 15.Які ідеї (їх назва) були покладені в основу програмних поглядів „Товариства

об'єднаних слов'ян"?

22) Становлення та розвиток українського національно-визвольного руху в австрійській (австро - угорській) імцерії

У XIX ст.

1. В яких роках у Львові діяла "Руська трійця"?

6. Затвердження феодальної роздробленості на Русі. Занепад Києва у XII -на початку XIII ст,

1. Затвердження на Русі феодальної роздробленості. Занепад Києва. У

другій третині XII ст. феодальна роздробленість остаточно затвердилася на Русі. Утворилося з десяток самостійних князівств, серед них в Південно-Західній Русі: Київське; Переяславське; Чернігівське, де затвердилася династія нащадків Святослава Ярославича; пізніше з нього виділилося Новгород-Сіверське; Волинське, де затвердилася династія нащадків Мстислава Володимировича та Галицьке, де затвердилася династія Ростиславичів.

У Київському князівстві власна династія не змогла затвердитися, причиною чого стала боротьба між князями за київський престол. Київ у XII ст. залишався ще найбільшим політичним, економічним та культурним центром Русі, з дуже високим потенціалом, до того ж, той, хто займав київський престол, традиційно вважався старшим серед Рюриковичів, що було дуже престижним. Тому, до початку XIII ст. Київ залишався одним з головних об'єктів князівських усобиць. З 1132 по 1240 рр. у Києві майже 50 разів змінювалися князі. Найбільшої ожорсточеності боротьба за Київ набула у 40-50-х рр. XII ст. між нащадками Володимира Мономаха - його сином Юрієм Довгоруким (ростово-суздальським князем, який займав київський престол у 1149 - 1150,1150, 1154 - 1157 рр.) та онуком Ізяславом Мстиславичем, які тричі відбирали один в одного київський престол. У цю боротьбу були втягнуті Візантія та держави Західної Європи, половці. В наступному Київ двічі під час усобиць піддавався розгрому та пограбуванню. У 1169 р. його захопили війська союзників володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського (сина Юрія Довгорукого), який сам відмовився сісти на київський престол. У 1203 р. під час чергового загострення усобиць навколо Києва, місто також було піддано погрому.

В означений період спалахи міжусобної боротьби князів за Київ чередувалися з періодами відносного спокою та стабільності (60-ті, 70 - 90-ті рр. XII ст., 10 - 30-ті рр. XIII ст.). Останнє можна пояснити. Ні одна з князівських династій не змогла закріпитися в Києві з-за жорсткої конкуренції, а постійні усобиці розхитували державний організм Давньої Русі, що створювало особливу небезпеку за умов активізації нападів половців в останній чверті XII ст. Тому в цей період в Києві затвердилась специфічна форма правління - князівський дуумвірат, коли одночасно два князя були співправителями, виступаючи представниками найсильніших династій, які таким чином, не перемігши в усобиці, ділили владу в Києві.

У цей же час, у другій половині XII - початку ХНІ ст., на Русі затвердилася й специфічна форма правління, яку історики називають колективний сюзеренітет, коли група найсильніших князів Русі виступала в ролі колективного сюзерена, спільно на князівських з'їздах вирішуючи всі найважливіші питання загальнодержавної ваги , як внутрішньої, так і зовнішньої політики. При цьому всі князівства залишалися самостійними державами, а князь, який тримав київський престол, вважався старшим серед Рюриковичів.

Таке положення зберігалося до навали Батия, до кінця 30-х років XIII ст. Тобто є підстави вважати, що Давньоруська держава в умовах феодальної роздробленості, як щось відносно єдине державне ціле не припиняла свого існування. Державний устрій Русі трансформувався від відносно централізованої держави ранньофеодального типу при Володимирі і Ярославі до конфедерації фактично незалежних князівств-держав з визнанням Києва формальним політичним центром. До того ж є інші підстави на підтвердження того, що і в цей час зберігалася відносна єдність державного організму Давньої Русі, а саме, існувала єдина церковна організація, було спорідненим населення (мова, культура), а також спорідненість династії Рюриковичів. Проте навала Батия все це порушила

Власне вже в другій половині XII ст. визначився занепад Києва До цього спричинили: князівські усобиці та відсутність власної династії, напади половців, що підривало високий потенціал, перш за все економічний, Києва, а також переміщення наприкінці XII - на початку XIII ст. міжнародних торговельних шляхів на південь до Чорного та Середземного моря, де внаслідок хрестових походів запанували італійські купці з Генуї і Венеції. Тим самим, вже наприкінці XII ст. Київ втрачає роль лідера-гегемона на Русі. Ця роль переходить до інших князівств, перш за все, до Володимиро-Суздальського князівства, а в Південно-Західній Русі до Галицько-Волинського князівства.

2. Галицьке князівство за правління Ростиславичів. Вже зазначалося, що в Галичині закріпилася династія Ростиславичів. Ростислав був онуком Ярослава Мудрого, сином його старшого сина Володимира, який помер ще за життя батька. Вважають, що своєму онукові Ростиславу Ярослав Мудрий заповів Галичину, але дядьки, старші сини Ярослава Мудрого не дали йому його уділ, зробили ізгоєм. Ростислав княжив у Тмутаракані в 60-х рр. XI ст. і був отруєний візантійцями. У нього було три сини - Ростиславичі. У 80-х рр. XI ст. під час усобиць Ростиславичі закріпилися в Галичині. У 1097 р. Любецький з'їзд визнав Галичину за Ростиславичами.

Свого розквіту Галицьке князівство за Ростиславичів досягло за правління Ярослава Осмомисла (1153 - 1187 рр.). Але в Галицькому князівстві серйозною противагою владі князя були місцеві бояри - наймогутніші на Русі. Галицьким боярам належали великі землеволодіння, вони торгували сіллю і мали сильні дружини. Усобиці князя з боярами, які не хотіли посилення його влади, підривали внутрішню міць Галицького князівства

3. Об'єднання Галицького і Волинського князівств. Роман Мстиславич. У 1199 р. помер останній представник по чоловічій лінії династії Ростиславичів. Галичину захопив волинський князь Роман Мстиславич, праправнук Володимира Мономаха, який об'єднав Галицьке і Волинське князівства. За правління Романа Мстиславича наприкінці XII - на початку XIII ст. у Південно-Західній Русі визначилася гегемонія Галицько-Волинського князівства. Роман Мстиславич жорстоко придушував опозицію галицьких бояр. Літопис наводить його вислів щодо цього: „Не подушивши бджіл меду не їсти". Він поширив свій вплив на Київ, здійснив кілька вдалих походів на половців, активно втручався у європейську політику. У 1205 р. під час військового походу Роман Мстиславич загинув у Польщі.

4. Причини роздробленості на Русі. Таким чином, друга третина XII ст. -перша третина XIII ст. це період феодальної роздробленості на Русі. Причина її у подальшій еволюції феодальних відносин на Русі, в досягненні ними стадії зрілості, якій і відповідає феодальна роздробленість, як форма організації суспільства Саме в

XI - XII ст. вже сформувалися феодальне землеволодіння (князів, бояр, церкви (монастирів)) та категорії феодально-залежного населення ( закупи, рядовичі), що підтверджують всі редакції "Руської правди". Боярське землеволодіння на місцях призвело до появи сепаратистських настроїв боярства, що заклало соціальну, економічну та політичну базу для роздробленості, на яку опиралися представники різних родин Рюриковичів наприкінці XI - на початку XII ст., коли й відбувався політичний розпад Київської держави.