Діетиламід нікотинової кислоти (Diaethylamidum acidi nicotinici)

Nicethamidum *

Добування. Синтезують взаємодією кислоти нікотинової або її хло­рангідриду з діетиламіном:

Властивості. Безбарвна або ледь жовтувата масляниста рідина зі слабким своєрідним запахом, густина 1,058-1,066. Змішується з водою, 95 %-ним спиртом, ефіром і хлороформом у будь-яких співвідношеннях.

Ідентифікація:

1. УФ- та ІЧ-спектроскопія.

2. При кип'ятінні з розчином лугу виділяється діетиламін, який ви­являють за характерним запахом:

3. Реакція комплексоноутворення. З розчином купруму (II) сульфату утворюється синє забарвлен­ня, а при подальшому додаванні амонію тіоціанату випадає яскраво-зелений осад:

4. Субстанція дає характерну реакцію на піридиновий цикл. При кип'ятінні з 2,4-динітрохлорбензолом утворюється жовте забарвлення, яке від додавання розчину лугу переходить у фіолетове, а потім в буру­вато-червоне:

5. Розкриття піридинового кільця відбувається також при взаємодії з ціанобромідом або роданбромідним реактивом:

Реакційну суміш нейтралізують розчином натрію гідроксиду.

Похідне глутаконового альдегіду конденсується з первинними аро­матичними амінами з утворенням шиффових основ, забарвлених у жов­тий, оранжевий або червоний колір:

6. З алкалоїдними реактивами – таніном, реактивом Несслера, ртуті(ІІ) хлоридом та іншими – утворює осади.

Визначають також температуру застигання, густину та показник заломлення діетиламіду кислоти нікотинової.

Кількісне визначення:

1. Ацидиметрія в неводному середовищі (суміш кислоти оцтової безводної та оцтового ангідриду). Кінець титрування визначають по­тенціометрично, s=l:

2. Модифікований метод К'єльдаля. Лікарську речовину гідролізують кислотою сульфатною, розчин підлужують, діетиламін відганяють у приймач з кислотою борною і титрують розчином кислоти хлоровод-невої, індикатор - метиловий червоний і метиленовий синій (2:1), s = 1:

Паралельно проводять контрольний дослід.

Зберігання. Сильнодіючий. Оберігати від дії світла.

Застосування. Для приготування кордіаміну.

Кордіамін (Cordiaminum)

25 % водний розчин діетиламіду нікотинової кислоти.

Ідентифікація: Див. діетиламід нікотинової кислоти*

Кількісне визначення. Рефрактометрія.

Зберігання. У захищеному від світла місці.

Застосування. Стимулятор нервової системи; аналептик. При гострих та хронічних розладах кровообігу, при зниженні судинного тонусу та ослаблені дихання, при гострому колапсі та асфіксії, при станах шоку, при асфіксії новонароджених, при отруєнні барбітуратами, морфіном, чадним газом, ціанідами вводять по 2-3 мл 25% розчину інтравенозно, підшкірно, внутрішньом’язево. Краплі приймають по 15-40 крапель 2-3 рази на день.

Нікодин (Nicodinum)

Оксиметиламід нікотинової кислоти

Добування. Синтезують конденсацією аміду кислоти нікотинової з формальдегідом:

Властивості. Білий дрібнокристалічний порошок без запаху. Роз­чинний у воді, важко розчинний у 95 %-ному спирті, практично не роз­чинний в ефірі.

Ідентифікація:

1. При нагріванні розчину нікодину з лугом виділяються амоніак та формальдегід, які виявляють за запахом:

2.При нагріванні відбувається розклад з виділенням формальдегіду.

3.3 динатрієвою сіллю хромотропової кислоти в присутності кисло­ти сульфатної концентрованої нікодин дає червоно-фіолетове забарвлен­ня (реакція на формальдегід. Див. формальдегід).

1. Наявність піридинового циклу підтверджують реакцією з 2,4-динітрохлорбензолом -- утворюється оранжево-червоне забарвлення.

Кількісне визначення. Йодометрія в лужному середовищі, зво­ротне титрування, індикатор - крохмаль,

Надлишок йоду після підкислення реакційної суміші відтитровують натрію тіосульфатом:

Паралельно проводять контрольний дослід.

Зберігання. У добре закупореній тарі, яка вберігає від дії світла і вологи, при температурі не вище за 20 °С.

Застосування. Жовчогінний, бактеріостатичний, бактерицидний засіб. При інфекціях сечових шляхів. В таблетках по 0,.5.

Ізоніазид (Isoniazidum) (Допов.2 до ДФУ)

Гідразид ізонікотинової кислоти (ізонікотиноїлгідразин)

О тримання. Здійснюють за такою схемою:

Властивості. Білий кристалічний порошок без запаху, гіркий на смак. Легко розчинний у воді, важко розчинний у спирті, дуже мало розчинний у хлороформі, практично не розчинний в ефірі.

Ідентифікація:

1. Допов.2 до ДФУ. За фізико-хімічними показниками: температура плавлення, ГЧ-спектроскопія.

2. Допов.2 до ДФУ. Визначають температуру плавлення гідразону (жовтий осад), отриманого взаємодією з ваніліном:

3. Відновлюючи властивості за реакціями з розчином міді сульфату та амоніачним розчином срібла нітрату. З розчином купруму (II) сульфату утворюється блакитне забар­влення й осад; при нагріванні розчин і осад набувають світло-зеленого, а потім жовто-зеленого кольору, спостерігається виділення бульбашок газу:

4. З аміачним розчином аргентуму нітрату ізоніазид утворює спочатку жовтуватий осад, потім - наліт металічного аргентуму на стінках пробірки:

5.Субстанція дає реакції на піридиновий цикл (як діетиламід кис­лоти нікотинової).

6.При додаванні до завису препарату у розведеній сірчаній кислоті по краплям розчину калію перманганату проходить його знебарвлення і виділення пухирців газу (окислення гідразинової групіровки).

7.При нагріванні водного розчину препарату з розчином натрію нітрату та нінгідрином виникає червоно-коричневе або рожево-оранжеве забарвлення.

Кількісне визначення:

1 . Броматометрія, пряме титрування, індикатор - метиловий крас­ний, s = 1,5. Метод ґрунтується на окисненні субстанції бромом:

2. Йодометрія в присутності натрію гідрокарбонату, зворотне тит­рування, індикатор - крохмаль, s = 1/2:

Паралельно проводять контрольний дослід.

3. Перманганатометрія в сірчанокислому середовищі до рожевого забарвлення.

Зберігання. Сильнодіючий. У добре закупореній тарі, яка вберігає від дії світла.

Застосування. Протитуберкульозний засіб в таблетках та розчинах для внутрішньовенних ін’єкцій.