2. Основні риси, що характеризують юридичну діяльність.

   • Юридична діяльність здійснюється у сфері права. Наявність права в суспільстві передбачає наявність юридичної діяльності, яка і забезпечує функціонування права, тобто його дію. У випадку відсутності правових норм, права в цілому, юридична робота перестає бути як такою,тому, що втрачає свій об’єкт впливу, та свій основний інструментарій. Сфера права – це всі структурні рівні та види суспільних відносин, де право реально здійснює свій вплив. Це різноманітні сфери соціального життя,найрізноманітніші життєві ситуації, в яких люди для отримання позитивного результату керуються приписами правових актів. Навіть в таких специфічних сферах соціального життя як сфера релігійної діяльності, сфера діяльності громадських об’єднань, право має також свій вплив, хоча дещо в опосередкованій формі.

   • Юридична діяльність здійснюється юристами – фахівцями на професійній основі. Це означає, що в сфері юридичної діяльності працюють спеціалісти-професіонали, які володіють спеціалізованими правовими знаннями, відповідними навичками роботи, виконують кваліфіковано юридично-значущі дії,що визначають зміст їхньої роботи.складність життєвих ситуацій, які вирішуються юристами, висока вимогливість правової роцедури, особливість формально-абстракного мислення та термінології юридичного спілкування передбачають , що юридичну роботу повинні здійснювати лише спеціально підготовлені фахівці. (одна із вимог при прийнятті на роботу в органи прокуратури, адвокатури та інші правоохоронні органи є наявність вищої юридичної освіти).

   • Юридична діяльність спрямована на організацію діяльності інших суб’єктів права. Право по відношенню до всіх його суб’єктів здійснює формально однаковий вплив, що обумовлюється формальною рівністю суб’єктів права перед силою правових приписів. Однак, не зважаючи на це, виділяється спеціальна група суб’єктів, які крім виконання своїх статусних обов’язків повинні визначити правове положення інших суб’єктів, слідкувати за якістю здійснення ними правових норм, допомагати їм у реалізації субєктивних прав та юридичних обов’язків, створювати належні умови для забезпечення високого рівня ефективності реалізації правових норм. Своєю діяльністю юристи створюють закони і підзаконні акти, які регламентують життєдіяльність досить значної частини населення. Крім того, на підставі цих актів фізичні та юридичні особи звертаються до юристів за допомогою у вирішення конкретних життєвих ситуацій. Розподіл майна, отримання спадщини, реєстрація шлюбу, написання позову до суду – все це нескінченний перелік життєво важливих ситуацій, які вимагають свого вирішення за участю іншої сторони, роль якої виконують юридичні установи та окремо взяті фахівці права, спрямовуючи свою роботу у зовнішнє середовище.

   • Метою юридичної діяльності являється впорядкування та узгодження суспільних відносин. Право встановлює певні межі можливостей людини, за які не можна виходити, тому що порушується межа свободи іншої особи, відбувається втручання у сферу прав іншого суб’єкта. Завдання, які вирішуються в ході юридичної діяльності, в основному полягають в тому, щоб встановлювати межі ожливої поведінки суб’єкта, наповнювати його можливості змістом, захищати сферу можливого від протиправного втручання інших суб’єктів та зобов’язувати винних до відновлення порушеної межі.

   • В ході здійснення юридичної діяльності використовуються як правові, так і не правові засоби. В сфері права неможливо обійтись без таких засобів, які так чи інакше пов’язані з правом і виконують роль основного інструментарія у реалізації повноважень юристів-фахівців. Такими засобами вважаються норми права, правові відносини, права та обов’язки, юридично значущі документи та вчинки, індивідуально-правові вказівки, розпорядження, правова свідомість, акти реалізації права тощо. Всі вони походять від права, являються явищами права. Однак, функціонувати їм доводиться у різних сферах життя суспільства та у взаємодії із неправовими явищами. Останні виконують роль супутніх та допоміжних засобів, що використовуються в практичній діяльності юристів та сприяють підвищенню ефективності їх роботи. Наприклад, поряд із складанням протоколу про адміністративне правопорушення або винесенняпостанови про визнання підозрюваним особі, яка є учасником даного процесу, роз’яснюються права та обов’язки, сутність вини, протиправних дій та можливі негативні наслідки. Таким чином, одночасно із фіксацією юридично значущих дій або рішень використовується інформування суб’єкта, що являється неправовим засобом і не несе для суб’єкта правові наслідки.

   • Правова регламентація юридичної діяльності. Право саме по собі – дуже впливовий засіб, що пояснюється його державно-владним походженням. Тому застосування права по відношенню до інших осіб є однією із форм прояву влади. Правові дії юристів тягнуть за собою певні наслідки для інших суб’єктів, іноді дуже серйозні. Тому діяльність юристів досить чітко регламентується нормами права, хоча можна говорити й про регулятивну роль інших соціальних норм (норми моралі, корпоративні норми). Існування цілісної системи органічних законів, що регламентують діяльність суду, прокуратури, адвокатури, міліції, нотаріату, а також наявність системи процесуальних законів і норм свідчать про відповідну регламентованість здійснення правової процедури. Кожна компетенція посадової особи, юридичної установи державного або недержавного походження здійснюється у певній формі, за певною процедурою та у визначений строк. Норми процесуального права вказують на те, як звернутися до установи, які відомості про особу або подію фіксуються та у якій формі, який орган здійснює попереднє вирішення справи, у який термін можна оскаржити рішення тощо. Але така чітка регламентація юридичної процедури вимагає знання та дотримання її не тільки юристами-фахівцями, але й всіма іншими особами, чиї справи являються предметом правового вирішення.

   • Юридична діяльність здійснюється у формі прктичної, наукової та освітньої діяльності. З іншого боку – це три окремі сфери правовї роботи, які існують та розвиваються за своїми специфічними закономірностіми, виконують свою соціальну роль. Між ними існує тісна взаємодія, що пояснюється єдиним походженням цих форм діяльності. Так, якщо конкретні життєві ситуації вирішуються шляхом здійснення практичної роботи (форма практичної діяльності), в ході якої реалізуються права та обов’язки інших суб’єктів, вирішуються спірні ситуації, втілюється справедливість у реальне життя тощо, то підготовка фахівців-практиків для юридичної діяльності можлива лише за умови здійснення освітньої форми юридичної діяльності. В системі освіти майбутні фахівці отримують спеціалізовані знання, набувають вмінь, навичок правової роботи, формують свою правову свідомість, формально-логічне мислення. В свою чергу, функціонування системи юридичної освіти неможливе без узагальнення юридичної практики, виявлення закономірностей, методів та форм її здійснення, без вироблення правових концепцій соціального розвитку, без формування окремих юридичних термінів – тобто без наукового дослідження правової дійсності, яке разом із всією системою засобів та умов виробництва нових знань складає окрему форму та напрям юридичної діяльності.

3. Зміст юридичної діяльності.

Зміст юридичної діяльності у кожному конкретному випадку складають конкретні дії, перелік яких суттєво впливає на визначення обсягу, сфери та форм юридичної діяльності. В умовах соціального прогресу, ускладненням соціальних зв’язків відповідним чином змінюється зміст та форми соціальної, а, значить, і юридичної практики.

Перелік найбільш важливих дій, які складають основу юридичної діяльності, вимагають наявності спеціальних знань, навичок та професіоналізму:

• Ведення юридичної справи, як здійснення певного комплексу процесуальних юридично значущих дій, пов’язаних з вирішенням конкретної життєвої ситуації – винесення рішення про прийняття до свого провадження, обшук приміщення, допит підозрюваного, проведення експертного дослідження та давання по ньому заключення, перевірка доказової інформації, побудова версії тощо;

• Складання юридичних документів,в яких відображається ябо посвідчується інформація, що має правове значення (позов до суду, протест прокурора, протокол про адміністративне правопорушення, нотарільно завірений договір дарування або купівлі-продажу);

• Юридичне консультування,що передбачає надання порад, рекомендації, визначення обсягу повноважень, роз’яснення правового статусу, перспектив судового вирішення справи тощо. Таким чином, здійснюється передача необхідної інформації зацікавленій особі, виходячи із наявності спеціальних правових знань юриста-фахівця та його практичного досвіду роботи;

• Виступи в юридичних установах, в яких в офіційній формі оголошуються заяви, клопотання, вимоги, висновки аналітичної та експертної роботи, які мають безпосереднє значення для вирішення юридичної справи;

• Тлумачення текстів нормативно-правових актів та інших юридичних документів, за текстуальною формою яких криється істинний зміст норми або воля законодавця. Шляхом роз’яснення окремих теоретичних конструкцій, термінів їх словосполучень, конкретизуються вимоги правової норми або рішення уповноваженого органу, визначається коло суб’єктів даного правовідношення, що стало предметом розгляду по справі і т.п.;

• Правове виховання, правова агітація та пропаганда правових знань. За допомогою цих дій здійснюється бажаний вплив на свідомість суб’єктів права, а значить і на їх поведінку, яка націлюється у русло правомірних дій;

• Правове навчання в юридичних навчальних закладах. Це окремий вид дій, які пов’язані із процесом отримання спеціальних правових знань, набуття навичок практичної діяльності, формування юридичного світогляду та з іншими процесами, передбаченими навчальними програмами, кваліфікаційними характеристиками, які дозволяють готувати на достатньо професійному рівні юриста-фахівця своєї справи.

4. Види юридичної діяльності.

Визначення видів юридичної діяльності залежить певною мірою від того, який критерій взяти за основу класифікації. Нами вже було визначено три види юридичної дяльності за основними формами її здійснення – практична, наукова, освітня, що дуже важливо для її загальної характеристики. Однак, є й інші критерії, використання яких надає надає змогу охарактеризувати юридичну діяльність в іншій площині, або іншому аспекті через призму науково-дослідницького інтересу. Так, наприклад, виділяють:

• За змістом: консультування, тлумачення, виступи в юридичних установах, ведення юридичної справи тощо;

• За професійною спеціалізацією або за суб’єктами здійснення: адвокатська, слідча, прокурорська, судова, нотаріальна;

• За соціальними сферами: юридична діяльність в сфері економіки, політики, в духовній сфері;

• За кількістю уповноважених осіб, що здійснюють розгляд юридичної справи: індивідуальна (одноособна), колегіальна (колективна);

• За змістом інтелектуальної роботи: пізнавально-пошукова, організаційна, реконструктивна, реєстраційна, комунікативна.

Найбільш практичного значення має проведення класифікації видів юридичної діяльності за спеціальностями, які історично склалися в межах юридичної професії та значною мірою відбивають зміст окремих професійних напрямів юридичної роботи.