Тема 4: оцінка вартості об’єктів промислової власності практичне заняття № 4 Теоретичні відомості

4.1. Фактори ризику купівлі ліцензії

Економічна ефективність придбання ліцензії має визначатися з врахуванням ефекту, який досягається у ліцензіата та у споживачів ліцензійної продукції.

До основних факторів ризику при купівлі ліцензії належать:

-           Ризик інфляції – полягає у зменшення купівельних спроможностей в результаті збільшення цін на продукцію чи послуги.

-           Кредитний ризик – ризик несплати боржником своїх грошових зобов’язань.

-           Діловий ризик – невизначеність прогнозів майбутніх доходів від впровадження інновації

-           Ризик дисконту – невизначеність дисконтної ставки при розрахунку майбутніх платежів в різні періоди здійснення ліцензійного договору. Чим більший рівень ризику – тим більша ставка дисконту (менше теперішнє значення грошового потоку). З двох майбутніх потоків вищу ставку дисконту має те, що надійде пізніше.

-           Ризик операцій – пов’язаний із зміною курсів обміну валют.

-           Ризик нежиттєздатності – пов’язаний із невпевненістю інвестора в одержанні передбачуваних доходів від фінансованого ним проекту для компенсації затрат, виплати заборгованості і забезпечення окупності капіталовкладень.

-           Податковий ризик – пов’язаний із непередбачуваною зміною податкового законодавства (збільшення податкових ставок, планової норми амортизації тощо) із не ознайомленістю з податковим законодавством інших країн у випадку міжнародних ліцензійних договорів.

 

І. Витратний підхід використовується у випадках відсутності практики укладання подібних договорів, створення подібних розробок у  сфері ІВ та наявності обмеження фінансових ресурсів.

 

ІІ. Ринковий підхід передбачає оцінку вартості правна ОІВ на основі ринкового попиту, існуючих цін та порівняльному аналізі продажів.

За цього підходу вартість визначається ціною, яку на даному ринку на момент оцінки можуть заплатити на аналогічний за якістю, призначенням і корисністю об’єкт, з врахуванням коригувань щодо розбіжностей між об’єктом і об’єктом-аналогом.

 

ІІІ. Доходний підхід базується на визначенні причинно-наслідкового зв’язку між функціональними властивостями об’єктів інтелектуальної власності та результатами їхнього використання.

Метод дисконтування грошових потоків є найчастіше вживаним для оцінки вартості об’єктів. Його ефективність характеризується системою показників, що відображають співвідношення витрат і  результатів стосовно інтересів його учасників. Він передбачає визначення як мінімум таких величин: сум початкових затрат, очікуваного грошового потоку (грошових потоків) та відповідну ставку дисконтування. До даного методу відносять розрахунок та аналіз таких загальновідомих показників як: чиста теперішня вартість (NPV), індекс прибутковості (PI), внутрішня норма доходності (IRR) та інші показники, що відображають специфіку даного проекту інвестування та інтереси учасників.

NPV = - CF₀ +

Де CF₀  - загальна сума всіх початкових витрат, необхідних для створення, реалізації ОІВ;

CFn – грошові потоки підприємства в періоді n;

n - кількість років

      t - кількість грошових потоків CFn (той період (рік, місяць), в якому отримуються прибутки)

      i - процентна ставка (облікова ставка – кредитна ставка для інвестицій) або норма дисконту Е.

Приймаючи грошовий потік CFn за балансовий прибуток n-го року (П бал _n), а загальну суму всіх початкових витрат CF₀  - за загальні капітальні витрати (К), отримаємо наступну формулу для розрахунку NPV:

NPV = - К +

де t = i, Е - норма дисконту (норма приведення)

Множник   a = , або в загальному виді:

a =   називають дисконтним множником

де t = i, Е - норма дисконту (норма приведення)

 

За дисконтний множник Е приймають рівень дохідності цінних паперів, ставку за кредитами тощо.

 

Для застосування цього підходу виконують етапи:

1. Знаходять теперішню вартість кожного грошового потоку, включаючи як прибутки, так і витрати, дисконтовані на вартість грошового потоку.

2. Підсумовують ці дисконтовані грошові потоки і отриманий результат визначаємо як NPV проекту.

3. Якщо визначена NPV > 0, то цей проект прийнятний для реалізації, якщо NPV < 0, то від нього треба відмовитися, оскільки з ним фірма коштує менше, ніж без нього, якщо NPV = 0, приросту прибутку від реалізації такого проекту не буде, а він лишень покриватиме затрати на його реалізацію.

 

Метод роялті полягає у розподілі отриманого від використання ліцензії прибутку ліцензіата між ним і ліцензіаром на зазначених умовах, у визначених пропорціях.

Метод роялті найчастіше застосовують у поєднанні із дисконтним методом, що дає можливість врахування фактору часу.

Також на практиці часто розрахунок за ліцензією відбувається комбіновано – із застосуванням роялті та первинного паушального платежу.