2. Зміст й обсяг графічної документації

Графічна документація проекту складається із трьох аркушів креслень формату А1: креслення загального виду НДУ; креслення РД в зборі; креслення деталей (6-8 шт.).

Креслення загального виду НДУ - це зображення установки (2-3 види), розрізи й перетини, що дають повне уявлення про компонування установки (робоча ділянка, теплообмінники, труби циркуляційного контуру й Інші елементи, що входять у проектовану установку).

Креслення РД в зборі (складальне креслення) - це конструкторський документ, що містить зображення складальної одиниці й інші дані, необхідні для її зборки (виготовлення) і контролю. На кресленні повинні бути зображені один-два виду (розрізу) робочої ділянки в зборі, а також розрізи й перетини, необхідні для розуміння конструкції й роботи РД.

На третьому аркуші на форматі А4 або А3 розробляють 6-8 креслень окремих деталей РД. Креслення деталі повинно містити дані, необхідні для її виготовлення й контролю. Деталь зображують в 1-2 проекціях, при необхідності виконують розрізи або перетини.

4. ОфоРформлення курсового проекту

1. Оформлення графічної документації і основних написів

4.1.1. Формати аркушів.

Формати аркушів креслень і схем вибираються у відповідності з ГОСТ 2.301 - 68. Рекомендується використовувати формат А1 (594х841) для креслень загального виду, складальних креслень і формат А4 (210х297) для креслень деталей.

Позначення вибраного формату наносять на аркуші під основним написом у вигляді "Формат А1". Тема проекту розміщується на вільному полі креслення над основним написом.

4.1.2. Розміщення основного напису і додаткових граф.

1-основний напис для креслень і схем; 2,3-додаткові графи у вигляді рамок, в проекті не заповнюються; 4-додаткова графа з позначенням документа (шифром), повернутим на 180° по відношенню до позначення документа в основному написі.

Рисунок 4.1 - Розміщення основного напису і додаткових граф вздовж довгої сторони формату

Рисунок 4.2 - Розміщення основного напису і додаткових граф вздовж короткої сторони аркуша (позиції аналогічні до позицій на рис. 4.1)

Для форматів більших від А4 варіанти розміщення основного напису і додаткових граф подані на рисунках 4.1 і4.2.

Для всіх форматів крім формату А4 позначення документа (шифру) повернуто на 90° проти годинникової стрілки по відношенню до позначення документа в основному написі.

4.1.3. Оформлення основних написів.

Всі текстові документи (за винятком титульного аркушу та аркушів завдання), аркуші креслень повинні мати основні написи, розміщені в правому нижньому куту.

Форми основного напису для графічних та текстових конструкторських документів (ЄСКД) зображені на рис. 4.3, 4. 4, 4.5.

185

7 10 23 15 10 120

					ТФ 31.17.0012.058.СК 2
	( не	заповнюєт	ься)		1 Робоча ділянка Складальне креслення	Літ			Маса		Масшт
Зм.	Арк	№ докум.	Підп.	Дата		4	Д	П	5		6
Розробив		Студент
Перевірив		Керівник
Т. контр.		Керівник				Аркуш 1				Аркушів 3
					70 3	НТУУ “КПІ” ТЕФ каф. АЕС та ІТФ
Н. контр.		Контролер
Затв.

формат

Рисунок 4.3 - Основний напис для креслень і схем

185

7 10 23 15 10 5 5 5 15 20

					ТФ 31.17.0012.058.ПЗ 2
	(не	заповнюєт	ься)
Зм.	Арк	№ докум.	Підп.	Дата
Розробив		Студент			Найменування виробу та документу 1	Літ.			Аркуш	Аркушів
						4	К	П	7	8
Перевірив		Керівник
						НТУУ ТЕФ каф. АЕС та ІТФ
Н. контр.		Контролер
Затв.

Рисунок 4.4 - Основний напис для текстових конструкторських

документів (перший і заголовний аркуш)

185

7 10 23 15 10 10

					2 ТФ 31.17.0012.058.ПЗ	Аркуш
	(не	заповнюєт	ься)			7
Зм.	Арк	№ докум.	Підп.	Дата

Рисунок 4.5 - Основний напис для текстових конструкторських

документів (наступні аркуші)

У графах основного напису зазначають:

• у графі 1 – назву виробу, починаючи з іменника і назву документа, якщо йому присвоєно шифр. Назвою документа в учбовій документації є “Пояснювальна записка”. Тому повний запис в графі 1 буде мати вигляд :” Теплообмінник кожухотрубний. Пояснювальна записка”, “Схема дослідного стенду. Пояснювальна записка”. Слова “Пояснювальна записка” слід писати окремим рядком і меншим шрифтом.

• у графі 2 – позначення документа відповідно до ГОСТ 2.202-80.

Структура позначення конструкторського документа в учбових проектах має вигляд:

хххх. хх. хххх. ххх. хх

а б в г д

а, б – номер залікової книжки (індекс групи та номер за списком групи);

в – номер проекту або роботи за навчальним планом кафедри;

г – реєстраційний номер проекту за журналом обліку кафедри;

д – шифр конструкторського документа.

Конструкторським навчальним документам присвоюють шифри : кресленню загального вигляду – ВЗ; складальному кресленню – СК; пояснювальній записці – ПЗ. Робоче креслення деталі та специфікація шифрів не мають.

Всі групи позначення конструкторського документа відокремлюють крапками. Після останньої групи крапку не ставлять. В позначеннях деталей та специфікацій останню групу (шифр) не проставляють.

• у графі 3 – позначення матеріалу деталі ( графу заповнюють лише на кресленнях деталей);

• у графі 4 – літеру, що присвоєна документу відповідно до ГОСТ 2.102-68 (учбовим документам літера не присвоюється, але кафедра допускає заповнення графи наступним чином: КП,КР - для курсових проектів та робіт.

• у графі 5 – масу виробу ( на навчальних кресленнях графу не заповнюють);

• у графі 6 – масштаб ( проставляють згідно ГОСТ 2.302-68);

• у графі 7 – порядковий номер листа (аркуша);

• у графі 8 – загальну кількість листів (аркушів) документа (графу заповнюють лише на першому листі, аркуші).

Що стосується граф, де вказується характер роботи, який виконується особою, що підписує документ, то в останньому рядку вказується прізвище особи, що приймає КП, КР.

Відповідно до ГОСТ 2.105-79, підписи, які вказані в основному напису першого аркуша, не повинні повторюватися на титульному аркуші пояснювальної записки.

Графа “Дата” заповнюється наступним чином: 09-12-20 (рік-місяць-число).

2. Методичні вказівки до виконання графічної документації проекту

4.2.1. Загальний вид експериментальної установки

Зображення виконують з максимальними спрощеннями, передбаченими стандартами ЄСКД для робочих креслень(ГОСТ 2.109-73*). Кількість і розміщення проекцій, кількість розтинів, перетинів та масштаб виконання креслення загального виду обов'язково узгоджується з керівником проекту. Перелік основних складових частин установки на кресленні загального виду рекомендується розташовувати у вигляді таблиці на тому ж листі, де і зображення. Таблиця основних частин складається з граф: ”поз.” - номер позиції; “позначення”; “кіл." - кількість; “додаткові вказівки”. Запис у переліку робиться зверху вниз. Номери позицій складових частин, включених до таблиці, зазначають на полицях ліній-виносок. На цьому кресленні повинні бути представлені габаритні, установочні, приєднувальні та основні конструктивні розміри; нанесені відстані між осями окремих складових частин установки, відстані до стін будови, діаметри з’єднувальних трубопроводів.

На кресленні загального виду повинні бути представлені елементи каркаса установки. Фундамент або інші пристрої, до яких прикріплюють установку (стенд), зображають спрощено, показуючи лише ті частини, що необхідні для визначення місця та способу кріплення.

Сполучні трубопроводи креслять двома лініями без осьової лінії між ними. Якщо необхідно, осьову лінію наносять на короткій ділянці зображення труби.

На кресленні загального виду на полках ліній-виносок допускається біля елементів циркуляційного контуру наносити пояснювальні написи, наприклад: “Від живильного насоса” і т.п.

Фланцеві з'єднання трубопроводів виконують спрощено трьома лініями (без вказівки товщини прокладки). Діаметри й товщини фланців, використаних в установці, які не розраховують у проекті, варто вибирати залежно від діаметра трубопроводу і тиску рідини в трубопроводі (ГОСТ 12815-80). Цей стандарт також регламентує приєднувальні розміри ущільнювальних поверхонь фланців.

При обігріві ДЕ та ЕН за рахунок пропущення через них електричного струму необхідно ізолювати їх від циркуляційного контуру електроізолюючими фланцями. Конструкція й розміри типового електроізолюючого фланцевого з’єднання наведені в [4, с. 270].

Запозичені й покупні складові частини установки, включаючи арматуру (засувки, вентилі, клапани й т.п.), зображують тільки зовнішніми спрощеними обрисами. Ознайомитися із стандартною арматурою й вибрати потрібну для установки можна в [4-7].

Стандартні кріпильні вироби залежно від призначення й масштабу креслення можна зображати спрощено або умовно за ГОСТ 2.315-68* [1].

На кресленні загального виду варто розмістити крім таблиці складових частин технічні вимоги та технічну характеристику виробу (установки). Технічні вимоги викладають відповідно до ГОСТ 2.316-68*.

4.2.2. Креслення робочої ділянки (складальне креслення).

Складальне креслення варто виконувати зі спрощеннями, передбаченими ЕСКД [1;8].

На складальному кресленні наносять основні розміри - габаритні, установчі й приєднувальні.

Позначення зварювання, пайки, склейки й т.п. наносять відповідно до ГОСТ 2.312-72 [8].

При необхідності на складальному кресленні приводять текстову частину, що складається з технічних вимог і технічної характеристики. Правила виконання технічних вимог наведені в [1].

Всі складові частини РД на кресленні нумерують відповідно до позицій, зазначених в специфікації.

4.2.3. Виконання специфікацій.

Специфікацію деталей виконують на аркушах формату А4 і розміщують в додатках ПЗ.

Згідно ГОСТ 2.102-68 специфікація – основний конструкторський текстовий документ для складальних одиниць, комплексів і комплектів. Вона визначає їх склад.

Графічними конструкторськими документами, що як правило, виконуються для складальної одиниці, є: креслення складальне, креслення загального вигляду, габаритне креслення, монтажне креслення.

Специфікація складається на окремих аркушах формату А4 за формою, що вказана на рис. 4.6.

15	Формат	Зона	Поз.	Позначення	Назва	Кількість	Примітка
8
8
8
	6	6	8	70	63	10	22

Рисунок 4.6 – Таблиця специфікацій

На заголовному аркуші основний напис виконується як для першого листа текстового документу (Рисунок 4.4), а наступні листи – як для наступних листів текстового документу (Рисунок 4.5).

У загальному випадку специфікація складається з розділів, які розміщуються в такій послідовності: “Документація”, “Комплекси”, “Складальні одиниці”, “Деталі”, “Стандартні вироби”, “Інші вироби”, “Матеріали”, “Комплекти”. Назву кожного розділу вказують у вигляді заголовка в графі “Назва” і підкреслюють тонкою лінією. Нижче заголовку слід залишати вільний рядок.

У назвах виробів, які складаються з кількох слів, на першому місці розміщують іменник, наприклад: “Кришка верхня”. Для деталей, на які креслення не виконані, вказують назву, розміри, необхідні для їх виготовлення, та матеріали.

У розділ “Документація” заносять документи, які складають основний комплект конструкторських документів виробу, на який робиться специфікація.

У розділи “Комплекси”, “Складальні одиниці” та “Деталі” заносять комплекси, складальні одиниці та деталі, які безпосередньо входять до означеного виробу.

У розділ “Стандартні вироби” записують вироби, зроблені по стандартам. Запис виробів виконують за однорідними групами (підшипники, електротехнічні вироби та інше.)

У розділі “Інші вироби” записують назви та умовні позначення виробів відповідно до документів на їх поставку, наприклад, за технічними умовами.

У розділ “Матеріали” заносять всі матеріали, які безпосередньо входять до означеного виробу.

У розділ “Комплекти” вносять відомість експлуатаційних документів, відомість документів для ремонту, використані згідно з конструкторськими документами комплекти на упаковку.

Програмні вироби на програми (комплекси та компоненти) записують у кінці розділу “Комплекти”.

Графи специфікацій заповнюють у такій послідовності:

1. У графі “Формат” вказують формати документів, позначення яких записують у графі “Позначення”. Для деталей, на які не виконані креслення, у графі вказують БК (без креслення). У розділах “Стандартні вироби”, “Інші вироби”, “Матеріали” графу не заповнюють.

2. У графі “Зона” вказують позначення зони (при розподілі поля креслення на зони відповідно до ГОСТ 2.104-68).

3. У графі “Позиція” вказують порядкові номери складових частин, які безпосередньо входять до складу виробу. У розділах “Документація” та “Комплекти” графу не заповнюють.

4. У графі “Позначення” вказують позначення конструкторських документів і виробів відповідно до ГОСТ 2.201-80. У розділах “Стандартні вироби”, “Інші вироби” та “Матеріали” графу не заповнюють.

5. У графі “Кількість” вказують кількість на один специфікований виріб. У розділі “Документація” цю графу не заповнюють.

6. У графі “Примітки” наводять додаткові дані, які стосуються записаних у специфікації виробів, матеріалів та документів, наприклад, для деталей, на які не виконані креслення.

Приклад заповнення специфікації до складального креслення приведено на рис. 4.7.

Формат	Зона	Поз.	Позначення	Назва	Кількість	Прим.
				Документація
А2			ТК42.07.5882.000 СК	Складальне креслення
				Складальні одиниці
А4		1	ТК42.07.6656.000 СК	Пробка
				Деталі
А2		2	ТК42.07.8170.002	Корпус
А4		3	ТК42.07.8185.003	Кришка
А4		4	ТК42.07.7841.004	Прокладка
БК		5	ТК42.07.7841.005	Прокладка 20х14х2	2	Дхdхs
				Пароніт ПОН
				ГОСТ 481-80
				Стандартні вироби
		6		Болт М8х25.5	20
				ГОСТ 7796-68
				Інші вироби
		7		Кільце упорне	2	Закуп-
				28х22х3 СТП 1742-68		лене

Рисунок 4.7 – Приклад оформлення специфікації

Дозволяється суміщати специфікацію із складальним кресленням, якщо їх можно розмістити на одному аркуші формату А4. У цьому разі специфікацію розміщують над основним написом.

4.2.4. Креслення деталей.

На третьому аркуші на форматі А4 або А3 розробляють 6-8 креслень окремих деталей РД. Креслення деталі повинно містити дані, необхідні для її виготовлення й контролю. Деталь зображують в 1-2 проекціях, при необхідності виконують розрізи або перетини.

На кресленні деталі вказують розміри, граничні відхилення, шорсткість поверхні й інші дані, яким деталь повинна відповідати перед зборкою.

В основному написі креслення в графі для матеріалу деталі вказують марку матеріалу й позначення стандарту на матеріал.