4.2. Сучасні тенденції природного руху населення

Поза сумнівом, динаміка народжуваності в Україні за останні роки є реакцією на ті соціально-політичні та економічні процеси, що відбуваються в країні. Погіршення економічної ситуації і соціальна напруженість призводять до відмови від багатодітних сімей. Невизначеність соціальних та економічних перспектив, незахищеність особи, зниження життєвого рівня і страх за близьких призводять до модифікації демографічної поведінки. Люди відмовляються від бажаної кількості дітей, відкладають народження до кращих часів, відкладають шлюби або підміняють їх іншими, менш стійкими союзами або іншими формами відносин (табл. 4.1).

Дані табл. 4.1 показують, що у 2009 році природний приріст населення мав негативну тенденцію – 129 678 осіб, у 2008 році – 170 173 особи. Лише в декількох областях України кількість народжених перевищила кількість померлих (Волинська, Закарпатська, Рівненська та м. Київ). Найбільш негативна тенденція щодо приросту спостерігається в Донецькій області – 20 408 осіб, Дніпропетровській області – 11 500 осіб, Луганській області – 11 467 осіб, Харківській області – 9 894 осіб та Полтавській області – 7 622 осіб.

Таблиця 4.1

Природний рух населення у 2008 – 2009 рр.

Рік Область	Кількість народжених		Кількість померлих		Природний приріст (скорочення)
	2009	2008	2009	2008	2009	2008
1	2	3	4	5	6	7
Україна	297327	283367	427005	453540	-129678	-170173
Автономна Республіка Крим	13404	12617	17227	18519	-3823	-5902
Вінницька	10436	9955	16092	17188	-5656	-7233
Волинська	8898	8571	8763	9298	135	-727
Дніпропетровська	21779	20792	33279	36177	-11500	-15385
Донецька	25366	24540	45774	49326	-20408	-24786
Житомирська	8812	8174	13335	14408	-4523	-6234
Закарпатська	10262	9844	9504	9618	758	226
Запорізька	10743	10420	17228	18320	-6485	-7900
Івано-Франківська	10032	9533	10639	11123	-607	-1590
Київська	11900	11351	17287	18588	-5387	-7237
Кіровоградська	6365	5850	10775	11495	-4410	-5645
Луганська	12721	12352	24188	25352	-11467	-13000
Львівська	17537	16258	19543	21227	-2006	-4969
Миколаївська	7513	7402	11352	12051	-3839	-4649
Одеська	16845	16090	21521	22924	-4647	-6834
Полтавська	8536	8164	16158	16559	-7622	-8395
Рівненська	9947	9364	9073	9644	874	-280
Сумська	6260	6013	12787	13461	-6527	-7448
Тернопільська	7171	6913	9466	9544	-2295	-2631
Харківська	15951	15129	25845	27152	-9894	-12023
Херсонська	7102	6870	10272	10955	-3170	-4085
Хмельницька	8585	8366	13241	13739	-4656	-5373
Черкаська	7334	6909	13316	14038	-5982	-7129
Чернівецька	6349	6133	6966	7291	-617	-1158
Чернігівська	6204	5621	13260	14325	-7056	-8704
м. Київ	18889	17792	16797	17637	2092	155
м.Севастополь	2386	2344	3317	3581	-931	-1237

Продовження табл. 4.1

1	2	3	4	5	6	7
Рік Область	Кількість померлих у віці до 1 року (осіб)		Кількість шлюбів (одиниць)		Кількість розлучень (одиниць)
	2009	2008	2009	2008	2009	2008
Україна	2853	2885	153065	147771	81939	96141
Автономна Республіка Крим	129	137	6117	5927	3776	4125
Вінницька	91	110	5444	5364	3031	3579
Волинська	73	62	3527	3562	1438	1573
Дніпропетровська	197	234	10755	10456	6647	7739
Донецька	310	307	14051	13616	8595	10352
Житомирська	82	69	4232	4159	2131	2739
Закарпатська	146	107	4560	4605	1363	1693
Запорізька	106	106	5127	5323	3534	4146
Івано-Франківська	93	117	5355	5068	2075	2380
Київська	90	84	6412	6304	3337	4039
Кіровоградська	63	80	2848	2733	1895	2334
Луганська	157	173	7347	7063	4319	5426
Львівська	140	134	9118	8812	3460	3532
Миколаївська	59	65	3607	3477	2264	2974
Одеська	169	158	8242	7759	4382	5240
Полтавська	69	66	4598	4249	2855	3501
Рівненська	87	83	4161	4154	1574	1787
Сумська	49	65	3356	3196	1981	2399
Тернопільська	56	71	4140	3980	1564	1748
Харківська	143	130	8775	8607	5022	6120
Херсонська	71	87	3276	3007	2062	2433
Хмельницька	117	82	4417	4516	2442	2632
Черкаська	67	82	4040	3805	2594	2825
Чернівецька	55	55	3590	3239	1605	1788
Чернігівська	63	45	3287	3051	1844	2162
м. Київ	150	161	11022	10152	5178	5763
Севастополь	21	15	1661	1587	971	1112

Основними концепціями зниження народжуваності є: гомеостатистична концепція автоматичного регулювання рівнів народжуваності та смертності в суспільстві, концепція обмеження соціальними рестриктами інстинкту людини до розмноження, концепція зменшення потреби в дітях і концепція розповсюдження знань та практики концепції під впливом зростання писемності і рівня освіченості населення.

Чинники народжуваності. Сьогодні природний приріст населення практично залежить від рівня народжуваності. Історично еволюція народжуваності була обумовлена соціально-економічним розвитком суспільства. Причини зміни рівня народжуваності не можна зрозуміти, не вивчивши вплив на розвиток даного процесу цілої системи чинників, у якій виділяються дві основні групи: демографічні та соціально-економічні.

Головний об'єктивний демографічний чинник народжуваності – склад населення за статтю та віком. Оскільки кількість дітей, що народилися в шлюбі, значно домінує над народженням позашлюбних дітей, то вона значною мірою залежатиме від частки заміжніх жінок. А кількість жінок, які перебувають у шлюбі або збираються одружитися, визначається кількістю можливих чоловіків. Інакше кажучи, оптимальність шлюбної ситуації визначається відповідністю кількості осіб обох статей шлюбного віку.

Дослідження показали, що рівень народжуваності в міських поселеннях, як правило, нижчий, ніж у сільських місцевостях, а тенденція збільшення ролі городян у загальній чисельності населення країни з 18 % у 1926 р. до 72,0 % у 2009  р. зумовила зниження народжуваності. Це пов'язано з тим, що в містах до шлюбу жінки вступають пізніше, ніж у сільській місцевості, і міські жінки обмежують народжуваність після першої дитини, а сільські – після другої. У вивченні впливу соціально-економічних чинників на народжуваність велике значення має диференціація народжуваності в поселеннях різного типу.

До відносних показників смертності відносяться загальні й окремі коефіцієнти смертності населення. Найбільш поширений серед них – загальний коефіцієнт смертності, цінність якого полягає у здатності характеризувати інтенсивність смертності одним показником, і для розрахунку якого завжди є в наявності початкові дані (кількість померлих за рік і середня чисельність населення за цей же період), а простота і єдність методології розрахунку (відношення кількості померлих до середньої чисельності населення на 1 000 осіб населення) дозволяє проводити зіставлення рівня смертності в різних регіонах світу і простежувати динаміку за різні періоди часу. Коли роблять висновки про те, що смертність зменшилась, стабілізувалась або збільшилась, то мають на увазі загальний коефіцієнт смертності.

Сьогодні в деяких країнах світу відбувається стабілізація загального коефіцієнта смертності, а в інших – деяке його зростання значною мірою обумовлено процесом старіння населення, тобто збільшенням у його складі осіб похилого віку, смертність серед яких найбільш висока.

У зв'язку зі схильністю загальних коефіцієнтів смертності до впливу вікової структури населення, їх рівень і динаміка не можуть відображати інтенсивність дійсних тенденцій смертності.

З метою досконалого вивчення процесів смертності населення застосовують окремі коефіцієнти смертності. Їх розрахунок аналогічний до розрахунку загального коефіцієнта, але визначається відношенням кількості померлих у певній групі населення до середньої їх чисельності на 1 000 осіб відповідної групи населення.

Цими коефіцієнтами є вікові показники смертності населення, показники смертності чоловіків і жінок, міського і сільського населення, причини смерті та ін.

Залежно від завдання дослідження ці коефіцієнти розраховуються шляхом відношення кількості померлих за певний період часу на досліджуваній території з міського або сільського населення, чоловіків, жінок або осіб обох статей різного віку або в певному віці від усіх причин, або певної причини смерті до середньої кількості населення в перерахованих групах.

На смерть впливає безліч різних чинників, як соціально-економічних, так і біологічних. Серед останніх найбільш значущим є вік. Тому серед окремих показників (коефіцієнтів смертності) найбільш важливі – вікові показники смертності населення. Збільшення частки людей похилого віку в загальній чисельності населення – одна з причин зростання загального коефіцієнта смертності. Це набуває великого значення у зв'язку з тим, що старіння населення, яке відбувається в результаті зниження народжуваності і збільшення тривалості життя, стає характерним для всіх розвинених країн.

Тому в процесі статистичного аналізу смертності, перш за все, необхідно установити розбіжність у її рівні за окремими віковими групами, а потім переходити до розгляду інших чинників.

Велике практичне значення для всіх країн світу має загальна тенденція переважання чоловічої смертності над жіночою. Причому нині цей розрив збільшується. Диспропорція у статевому розподілі коефіцієнта смертності характеризується за двома напрямами: у молодому віці – через підвищену смертність від травматизму, а у старшому віці – за рахунок більшої смертності чоловіків від хвороб серцево-судинної системи.

Аналіз диференціації рівня смертності міського і сільського населення свідчить про те, що загальні коефіцієнти смертності населення, яке проживає в сільській місцевості, вищі, ніж у тих, хто проживає в місті. Це пояснюється високими темпами старіння сільського населення.

Смерть настає у зв'язку з причинами різного характеру. Зміна структури смертей залежить від впливу ендогенних та екзогенних чинників.

Смертність – природний процес зменшення чисельності населення – один з двох головних підпроцесів відтворення населення. Він залежить від великої кількості біологічних та соціальних чинників (природно-кліматичних, генетичних, економічних, політичних, культурних та ін.). З погляду демографічного аналізу смертності існує наступне їх групування: ендогенні (джерелом є внутрішній розвиток людського організму) і екзогенні (пов'язані з дією зовнішнього середовища). Смерть завжди обумовлюється взаємодією обох груп чинників, але роль кожного з них може бути принципово різною з погляду основних характеристик смертності.

Дія ендогенних чинників смертності обумовлена в основному старінням організму. Ендогенні процеси в певному розумінні впорядковані, їх дія розподіляється впродовж життя кожної людини не випадковим чином, не рівномірно, а концентрується в похилому віці. Ця впорядкованість відносна, у дії ендогенних чинників також є випадковий компонент. Деяка кількість ендогенно-детермінованих смертей, обумовлених спадковими хворобами, вродженими вадами та ін., наступає в молоді роки або дитячі роки. Хоча швидкість природного старіння – еволюційна характеристика, вона не абсолютно однакова для всіх людей, вона має індивідуальні особливості; тому вік, до якого життєздатність слабшає настільки, що смерть стає неминучою, коливається в деяких межах навколо величини, що називається біологічною тривалістю життя.

Потік впливу екзогенних чинників смертності на розвиток індивідуального організму неврегульований, випадковий. Вірогідність стати об'єктом таких дій, а також вірогідність того, що їх сила перевищить захисні сили організму і призведе до смерті, меншою мірою залежить від віку. До екзогенних чинників відносять нещасні випадки, травми та отруєння, інфекційні та паразитарні хвороби, гострі захворювання органів дихання і травлення й деякі інші.

У всьому світі основними причинами смерті були визнані інфекційні та паразитичні захворювання. Ще на початку XX ст. смерть від інфекційних захворювань складала близько 20 % від усіх випадків. Завдяки досягненням у галузі медицини була практично ліквідована смертність від таких інфекційних захворювань, як віспа, чума та ін. Починаючи із середини XX ст., серед причин смерті найбільшого значення набули серцево-судинні захворювання, злоякісні новоутворення і в економічно розвинених країнах почала зростати їх питома вага.

Дитяча смертність – це смертність дітей першого року життя (0 – 12 місяців). Смертність є максимальною в першу добу після народження і має тенденцію до зниження в перший тиждень життя. Вона ще більше знижується до кінця першого місяця, півріччя, року життя. Основними причинами дитячої смертності є хвороби перинатального періоду, вроджені аномалії розвитку, а також ускладнення і передвчасні пологи. У табл. 4.2 наведено дані щодо кількості померлих у перинатальному віці у 2008 – 2009 рр.

Таблиця 4.2

Кількість померлих у перинатальному періоді у 2008 – 2009 рр.

Показник Область	2009 р.			2008 р.
	усього	у тому числі		усього	у тому числі
		мертво-народжені	померлі у віці 0 – 6 днів		мертво-народжені	померлі у віці 0 – 6 днів
1	2	3	4	5	6	7
Україна	3266	1975	1291	3274	1907	1367
Автономна Республіка Крим	169	102	67	178	103	75
Вінницька	123	78	45	133	70	63
Волинська	84	55	29	70	42	28
Дніпропетровська	238	141	97	266	139	127
Донецька	370	209	161	351	181	170
Житомирська	69	41	28	67	42	25
Закарпатська	122	63	59	91	45	46
Запорізька	131	83	48	132	82	50
Івано-Франківська	90	53	37	93	38	55
Київська	102	72	30	94	68	26
Кіровоградська	85	60	25	93	52	41
Луганська	148	76	72	167	93	74

Закінчення табл. 4.2

1	2	3	4	5	6	7
Львівська	184	112	72	198	123	75
Миколаївська	69	45	24	85	58	27
Одеська	204	131	73	189	117	72
Полтавська	89	60	29	81	61	20
Рівненська	107	70	37	85	58	27
Сумська	75	48	27	75	44	31
Тернопільська	68	40	28	68	29	39
Харківська	180	108	72	179	109	70
Черкаська	75	43	32	81	44	37
Чернівецька	66	36	30	48	28	20
Чернігівська	63	35	28	58	41	17
м. Київ	149	90	59	162	100	62
Севастополь (міськрада)	34	22	12	28	21	7

Дані показники свідчать про незмінну тенденцію порівняно з 2008 р. роком. Якщо у 2008 р. кількість померлих у перинатальному періоді склала 3 274 осіб, то у 2009 р. – 3 266 осіб. Якщо аналізувати ситуацію за регіонами Україні у 2009 р., то найгіршою вона є в Донецькій області – 370 померлих дітей, Дніпропетровській області – 238 дитини, Одеській області – 204 дитини, Львівській області – 184 дитини. Невелика кількість померлих у перинатальному періоді спостерігається у м. Севастополь – 34 дитини, Чернігівській області – 63 дитини та Чернівецькій області – 66 дітей.

У табл. 4.3 наведено дані щодо розподілу померлих дітей віком до 1 року за окремими причинами смерті у 2008 – 2009 рр.

Таблиця 4.3

Розподіл померлих дітей віком до 1 року за окремими причинами смерті у 2008 – 2009 рр.

Показник Причини смерті	2009 р.		2008 р.
	осіб	у % від підсумку	осіб	у % від підсумку
1	2	3	4	5
Усього померлих, у тому числі від:	2853	100	2885	100

Продовження табл. 4.3

1	2	3	4	5
Деяких інфекційних та паразитарних хвороб	56	2,0	94	3,3
З них туберкульозу	2	0,1	1	0,01
імунодефіциту людини (ВІЛ)	4	0,1	4	0,1
Новоутворень	24	0,8	30	1,0
Хвороб крові й кровотвор- них органів та окремих порушень із залученням імунного механізму	23	0,8	12	0,4
Ендокринних хвороб, розладів харчування та порушення обміну речовин	35	1,2	20	0,7
Хвороб нервової системи	76	2,7	83	2,9
Хвороб системи кровообігу	53	1,8	42	1,5
Хвороб органів дихання	76	2,7	79	2,7
з них грипу і пневмонії	42	1,5	50	1,7
Хвороб органів травлення	12	0,4	17	0,6
Окремих станів, що вини- кають у перинатальному періоді	1517	53,2	1510	52,3
з них: розладів дихальної та серцево-судинної системи у перинатальному періоді	680	23,8	737	25,5
інфекцій, специфічних для перинатального періоду	297	10,4	276	9,6
геморагічних та гематологічних порушень у плоді та новонародженого	296	10,4	325	11,3
хромосомних аномалій	670	23,5	691	24,0
з них: уроджених вад розвитку нервової системи	59	2,1	60	2,1
кровообігу	232	8,1	231	8,0
уроджених вад розвитку органів травлення	63	2,2	62	2,1

Закінчення табл. 4.3

1	2	3	4	5
Інших хвороб	2	0,1	3	0,1
Неуточнених та невідомих причин смерті	139	4,9	128	4,4
Зовнішніх причин смерті	170	5,9	176	6,1
з них наслідків нападу з метою вбивства чи нанесення ушкодження	12	0,4	9	0,3

Дані табл. 4.3 свідчать про незмінну негативну тенденцію порівняно з 2008 роком. Якщо у 2008 році кількість померлих дітей склала 2 885 осіб, то у 2009 році – 2 853 особи. Якщо аналізувати ситуацію щодо розподілу померлих дітей за видами захворювань у 2009 році у загальній кількості, то найбільша частка припадає на смертність у перинатальному періоді – 53,2 %.

У табл. 4.4 наведено розподіл померлих за окремими причинами смерті у 2008 – 2009 рр.

Таблиця 4.4

Розподіл померлих за окремими причинами смерті у 2008 – 2009 рр.

П оказники Причини смерті	2009 р.			2008 р.
	осіб	на 100 000 осіб		осіб		на 100 000 осіб
1	2	3		4		5
Усього померлих,	427005	1595,3		453540		1683,5
у тому числі від
деяких інфекційних та паразитарних хвороб	9197	34,4		10139		37,6
з них: туберкульозу	5289	19,8		6251		23,2
хвороби, зумовлені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ)	3115	11,6		2892		10,7
Новоутворень	51342	191,8		51781		192,2
Хвороб крові й кровотворних органів та окремих порушень із залученням
імунного механізму	194	0,7		177		0,6

Продовження табл. 4.4

1	2	3	4	5
Ендокринних хвороб, розладів харчування та порушень обміну речовин	1537	5,8	1698	6,3
Розладів психіки та поведінки	1293	4,8	1722	6,4
з них розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю	838	3,1	1255	4,7
Хвороб нервової системи	3802	14,2	4408	16,4
Хвороб ока та його придаткового апарату	-	-	-	-
Хвороб вуха та соскоподібного відростка	29	0,1	23	0,1
Хвороб системи кровообігу	280298	1047,2	289610	1075,0
з них алкогольної кардіоміопатії	3821	14,3	5859	21,7
Хвороб органів дихання	12473	46,6	14228	52,8
Хвороб органів травлення	17788	66,5	20594	76,4
з них алкогольної хвороби печінки	2273	8,5	3075	11,4
Хвороб шкіри та підшкірної клітковини	249	0,9	315	1,2
Хвороб кістково-м’язової системи	403	1,5	424	1,6
Хвороб сечостатевої системи	1799	6,7	1891	7,0
Вагітності, пологів та післяпологового періоду	47	0,2	45	0,2
Окремих станів, що виникають у перинатальному періоді	1517	5,7	1510	5,6
Природжених вад розвитку, деформацій та хромосомних аномалій	1161	4,3	1193	4.4
Неуточнених та невідомих причин смерті	14350	53,6	16399	60,9
Зовнішніх причин смерті	29526	110,3	37383	138,8
з них транспортних нещасних випадків	3320	12,4	5378	20,0
випадкових утоплень та занурень у воду	2219	8,3	2251	8,4
нещасних випадків, спричинених дією диму, вогню та полум’я	1325	5,0	1612	6,0
випадкових отруєнь та дії алкоголю	3641	13,6	5193	19,3
випадкових отруєнь, спричинених
іншими отруйними речовинами	1471	5,5	1860	6,9
навмисних самоушкоджень	6052	22,6	5735	21,3
наслідків нападу з метою вбивства чи нанесення ушкодження	1871	7,0	2278	8,5

Результати табл. 4.4 свідчать про те, що на 01.09.2009 р. кількість померлих за окремими причинами смерті на 100 000 осіб склала 427 005 осіб, у 2008 р. цей показник склав 453 540 осіб. Якщо проаналізувати смертність за окремими причинами, то найбільша кількість осіб, які померли від хвороб системи кровообігу – 280 298 осіб, новоутворень – 51 342 осіб, зовнішніх причин смерті – 29 526 осіб.