1.4. Перетворення програми з тексту на мові асемблера у виконуваний модуль

Для того, щоб програма, написана на мові асемблера, могла бути виконана процесором, вона, як і програма на будь-якій іншій мові, окрім машинної, має бути трансльована (за допомогою асемблера) та скомпонована (за допомогою редактора зв’язків).

Для виконання лабораторних робіт у визначеному нижче вигляді можна застосовувати будь-який асемблер, що використовує синтаксис Intel. Можна використовувати асемблер з іншим синтаксисом, наприклад синтаксисом AT&T, але для цього буде потрібно внести відповідні зміни у наведені нижче приклади та зразки.

Тут ми розберемо послідовність дій, необхідну для трансляції і компонування програм за допомогою транслятора MASM.

Трансляція виконується командою

MASM ім’я_файлу

Інші параметри команди можна подивитися за загальним правилом за допомогою команди

MASM /?

Компонування EXE-програми здійснюється за допомогою команди

LINK об’єктний_модуль

Для компонування COM-програми необхідно додати ключ /TINY:

LINK /TINY об’єктний_модуль

Інші параметри команди можна подивитися за загальним правилом за допомогою команди

LINK /?

Довідку з ассемблера MASM та його мови можна отримати за допомогою команди

QH

1.5. Основи роботи з програмою afd

Програма AFD дозволяє відлагоджувати програми, які написані на мові асемблеру процесорів Intel 8086 та Intel 80286.

Основні можливості програми AFD:

1. Занесення до пам’яті ЕОМ виконуємих модулей та їх дізасемблювання (переведення тексту програми із двійкових машинних кодів на мову асемблера).

2. Виконання всієї занесеної програми або її частини.

3. Виконання окремих інструкцій програми у покроковому режимі.

4. Аналіз стану всіх регістрів процесора та комірок пам’яті прямого доступу.

5. Внесення програмістом змін до всіх реєстрів процесора та комірок пам’яті ЕОМ прямого доступу.

Головне меню відладчика AFD (рис. 3) являє собою систему з шести вікон та командної строки. За допомогою клавіш керування курсором  та  маркер строки переміщується по вікну програми-дізасемблера, а інші функції виконуються за допомогою функціональних клавіш F1...F10 (таблиця 6) та системи команд (таблиця 7).

Г оловна перевага відладчика AFD - його відносна простота та зручність багатовіконного інтерфейсу. Ці переваги особливо відчутні при відлагодженні невеликих com-модулей. Недоліки цієї програми - неможливість проглядання робочого екрана програми, що виконується, та неможливість одночасного проглядання двох або більшої кількості програм.

Таблиця 6. Призначення функціональних клавіш системи AFD

Клавіша	Функція програми	Що виконує
F1	Step	Виконання однієї інструкції програми, відміченої маркером у вікні дізасемблера.
F2	Step Proc	Повне виконання одного рядка програми. Наприклад, якщо це є викликання підпрограми, то вона буде виконана одразу повністю як одна інструкція.
F3	Retrieve	Повторення введених команд командної строки. Можна повторити до шести команд.
F4	Help	Виклик файлу допомоги.
F5	Set BRK	Встановлення точок зупинення.
F6	-	Клавіша незадіяна.
F7	Up	Перенесення маркера догори.
F8	Dn	Перенесення маркера донизу.
F9	Le	Перенесення маркера ліворуч.
F10	Ri	Перенесення маркера праворуч.

Таблиця 7. Набір головних команд, які підтримуються відладчиком AFD

Команда	Призначення
1. L ім’я файла {адреса}	Ввести файл до пам’яті ЕОМ. Адреса розміщення може бути вказана явно, але це не обов’язково. По замовченню адреса розташування програми буде CS:0100H. Число прочитаних байтів після завершення програми вказуєтьсся парою реєстрів BX:CX.
2. W ім’я файла, адреса, довжина	Записати дані до файлу. Початкова адреса повинна знаходитися у сегменті даних DS. Довжина файлу повинна бути у межах чотирьох шістнадцятирічних цифр. Всі параметри команди є обов’язковими.
3. D адреса	Показати коди команд, починаючи з вказаної адреси. Сегмент пам’яті визначається реєстром CS. З цієї ж адреси можна і виконувати програму.
4. R реєстр = значення	Занести число до регістра процесора. Наприклад, R А=100H - команда заносить до реєстру А число 100H. Якщо набрати R FL=значення - можна завантажити весь реєстр стану як один шістнадцятирічний реєстр. Але є можливим і окремий доступ до бітів реєстру стану через імена OF, DF, IF, SF, ZF, AF, PF, CF.
5. Mn – адреса	Показати перше або друге вікно стану пам’яті (значення параметру n 1 або 2), починаючи з вказаної адреси.
6. G {стартова адреса}, {адреса зупинки}	Виконати програму від стартової адреси до адреси зупинки. Якщо не вказана стартова адреса, то виконання програми почнеться з адреси, на який вона була припинена. Якщо не вказана адреса зупинки, то програма буде виконуватись до першої точки припинення або до кінця. Крім того, можна припинити виконання програми через натиснення клавіш Ctrl+Esc.
7. QUIT {R}	Повернення до DOS. Опція R робить програму afd резидентною. В цьому випадку її ініциалізація проводиться через натиснення клавіш Ctrl+Esc.