76. Поняття та загальна характеристика правового забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції

Збереження і зміцнення здоров'я людини та визнання її права на якісні й безпечні харчові продукти й продовольчу сировину є одним з основних завдань нашої держави. Більше того, належна якість і безпека харчової продукції є головною запорукою існуван­ня населення на відповідній території.

Основна маса харчової продукції та продовольчої сировини ви­робляється сільськогосподарськими товаровиробниками і являє со­бою сільськогосподарську продукцію. Додержання відповідної якості та безпеки цієї продукції є головним обов'язком її виробни­ків, постачальників та продавців.

Чинне законодавство дає визначення понять "якість" та "безпе­ка" харчового продукту. Згідно зі ст. 1 Закону України від 23 груд­ня 1977 р. "Про якість та безпеку харчових продуктів і продоволь­чої сировини", якість харчового продукту — це така сукупність йо­го властивостей, що визначає здатність харчового продукту забез­печувати потреби організму людини в енергії, поживних та смако-ароматичних речовинах, стабільність їх складу і споживних власти­востей протягом терміну придатності. Безпека харчових продуктів визначається відсутністю загрози шкідливого впливу на організм людини самих харчових продуктів, продовольчої сировини та су­путніх матеріалів.

Держава забезпечує додержання виробниками сільськогоспо­дарської продукції, закріплених у законодавстві вимог щодо якості та безпечності цієї продукції.

Зважаючи на це, забороняється виготовляти, ввозити, реалізо­вувати, використовувати в оптовій чи роздрібній торгівлі, громад­ському харчуванні неякісні, небезпечні для здоров'я та життя лю­дини або фальсифіковані харчові продукти, продовольчу сировину й супутні матеріали.

Ввезення, виготовлення (крім виготовлення для особистого споживання), надання на реалізацію, реалізація або використання іншим чином харчових продуктів, продовольчої сировини і супут­ніх матеріалів без документального підтвердження їх якості та без­пеки також заборонено. Статтею 5 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", встановле­ний перелік документів, що підтверджують якість та безпеку хар­чових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.

Неякісні та небезпечні харчові продукти, продовольча сировина й супутні матеріали підлягають вилученню з обігу в порядку, вста­новленому законодавством.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про якість та безпеку хар­чових продуктів і продовольчої сировини" до неякісних належать харчові продукти, продовольча сировина й супутні матеріали, якіс­ні показники та споживчі властивості яких не відповідають зазна­ченим у декларації про відповідність (нормативному документі чи нормативно-правовому акті) а також такі, якість яких знизилася внаслідок: порушення маркування; пошкодження чи деформуван­ня тари й окремих одиниць упаковки (крім бомбажних консервів); наявності сторонніх запахів, однак замокання, що не становлять загрози для споживачів; наявності сторонніх домішок або предме­тів, що можуть бути видалені.

Вилучені з обігу неякісні харчові продукти, продовольча сиро­вина та супутні матеріали (крім харчових продуктів і продовольчої сировини, що швидко псуються, і термін придатності яких не пе­ревищує 30 діб) можуть бути повернуті в обіг у разі приведення їх у відповідність із встановленими вимогами шляхом сортування, очищення, повторного маркування, зміни їх цільового призначен­ня, промислової переробки та ін.

Небезпечними харчовими продуктами визнаються продовольча сировина та супутні матеріали, показники безпеки яких не відпо­відають встановленим в Україні для даного виду продукції або заз­наченим у декларації про відповідність, а також продовольча про­дукція, споживання (використання) якої пов'язане з ризиком для здоров'я і життя людини.

Небезпечна та неякісна продовольча продукція, яку неможливо повернути в обіг, підлягає утилізації або знищенню за кошти її ви­робника (власника). Порядок та умови використання неякісної продовольчої продукції, методи утилізації чи знищення небезпеч­ної продовольчої продукції погоджуються із відповідними органа­ми, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та без­пекою харчових продуктів і продовольчої сировини відповідно до їхньої компетенції.