4.4 До першочергових засад стимулювання та сталого розвитку хімічного комплексу слід віднести:

– урегульованість макроекономічних інтересів держави з галузями хімічного комплексу;

– поглиблення інтеграції в світову економічну систему та вирішення питань економічної безпеки;

– забезпечення переходу на інноваційну модель розвитку хімічного комплексу України;

– удосконалення структури хімічного комплексу та промислового комплексу регіонів шляхом ефективної міжрегіональної господарської взаємодії та розвитку їх продуктивних сил.

– розвиток та впровадження екологічно безпечних, енергоефективних та ресурсозберігаючих замкнених технологічних циклів і технологій очищення;

– стимулювання розвитку вітчизняної сировинної бази за рахунок інновацій у переробці нафти, газу, полімінералів, коксохімічної сировини та продуктів коксування, стовідсоткової утилізації та переробки відходів;

– нормативність щодо планування та підтримки частини хімпідприємств на етапі їх реструктуризації, реалізації крупномасштабних проектів, (наприклад, технологічних або екологічних).

За визначеним колом проблем, подолання деформованості структури галузевих виробництв, збереження та розширення конкурентних можливостей хімічної продукції, відновлення ефективного функціонування хімічного комплексу України залежить від якості партнерських стосунків лідерів виробництв.

Динамічне пожвавлення внутрішнього попиту зі збереженням експортоорієнтованих галузей та виробництв, у стимулюванні розвитку яких зацікавлені галузі-споживачі: агропромислова, легка, будівельна, енергетика, металургія, машинобудування, соціальна інфраструктура та інших, вирішує подолання суперечностей, що склалися.

Розробляючи свої корпоративні стратегії, компаніям доцільно передбачати створення спільних з вітчизняними підприємствами вертикально інтегрованих підприємств, де переробники сировини в кінцеву продукцію виступатимуть як основні інвестори, а галузі-споживачі забезпечуватимуть стабільний попит, наприклад, відповідно до регіональних программ розвитку територій. Серед основних заходів можна виділити наступні:

– інвестиції у випуск нових видів продукції сприяють підвищенню ефективності виробництва та є важливим фактором економічного зростання;

– модернізація виробництва супроводжується удосконаленням організації та складових виробництва задля отримання приросту його ефективності;

– реорганізація виробництва базується на побудові нової системи організації виробництва;

– корпоратизація виробництва призводить до змін у відносинах учасників ринку щодо обміну інформацією, спільної праці у різних проектах;

– нова корпоративна кадрова політика передбачає підвищення компетентності працівників підприємства, їх креативності.

У контексті наукового співробітництва та реалізації стратегії України щодо єдиного економічного простору, комплексно використовуючи виробничий, науково-технічний, трудовий потенціал та конкурентні переваги в міжнародному поділі праці, підприємства хімічного комплексу України зможуть об’єднати спільні зусилля державних органів влади та нових власників, запобігаючи регресивно-деструктивним тенденціям та зберігаючи економічну безпеку країни.