2.2. Розрахунок планової калькуляції собівартості

Собівартість – це витрачені в грошовій формі поточні затрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції.

Можна виділити такі види собівартості:

• індивідуальна – це затрати на виробництво одиниці певного виду продукції;

• цехова – включає затрати виробництва в межах певного цеху, за винятком загальнозаводських;

• виробнича – сума затрат на виробництва продукції, що включає виробничі та загальні управлінські витрати підприємства;

• повна – це виробнича собівартість і затрати, пов’язані з реалізацією продукції.

Собівартість є одним з найважливіших показників ефективності роботи підприємства. Адже її зниження веде до підвищення прибутку. Але для того, щоб знизити собівартість, потрібно перш за все вивчити її структуру. Структура собівартості – це співвідношення елементів витрат у повній собівартості на виробництво продукції.

По етапах формування витрат залежно від міри готовності, місця їх здійснення і об'єму розрізняють собівартість продукції технологічну, цехову, виробничу і повну. Технологічна собівартість — це сума витрат на здійснення технологічного процесу виготовлення продукції, за винятком витрат на купувальні деталі і вузли.

У технологічну собівартість входять такі витрати: на сировину, матеріали, паливо, енергію; технологічні потреби; заробітну плату виробничих робітників з нарахуваннями; технологічне обслуговування, ремонт і амортизацію устаткування, покупку інструментів і пристосувань, змащувальних, охолоджуючих і обтиральних матеріалів. Цехова собівартість включає всі витрати цеху на виробництво продукції: технологічну собівартість; вартість напівфабрикатів і послуг інших підрозділів; витрати на купувальні комплектуючі вироби; витрати на управління і обслуговування виробництва в межах цеху. Виробнича собівартість є сумою витрат підприємства на виробництво продукції і включає цехову собівартість і загальногосподарські витрати по підприємству (на вміст адміністративно-технічного персоналу підприємства; амортизаційні відрахування від вартості будівель і споруджень загальногосподарського призначення, їх вміст і ремонт; витрати на охорону праці і техніку безпеки; на дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи; на підготовку кадрів, відрядження; обов'язкові платежі — страхування майна, платежі за забруднення природного середовища і ін.). Повна собівартість є сумою витрат підприємства на виробництво і збут продукції по видах і відрізняється від виробничої на величину позавиробничих (комерційних) витрат, пов'язаних з реалізацією продукції.

До них відносяться витрати на вивчення ринку, рекламу продукції, тару, упаковку, комісійні виплати організаціям збуту, проведення ярмарків і тому подібне Повна собівартість обчислюється лише по товарній (реалізованою) продукції. Вона служить базою ціни товару і її нижнім кордоном для товаровиробника. Якщо розраховується ціна одиниці продукції для окремого підприємства, то початковою є індивідуальна собівартість. При визначенні ціни одиниці продукції, що виготовляється на декількох підприємствах, об'єднаних в корпорацію або холдингову компанію з централізованим розрахунком цін, враховується, що рівні індивідуальної собівартості на різних підприємствах можуть істотно розрізнятися внаслідок відмінності їх техніко-економічних рівнів. В цьому випадку використовують показник середньогалузевої собівартості продукції конкретного вигляду, який розраховують по формулі зваженої середньої арифметичної величини.

По функціях в процесі управління і планування розрізняють собівартість кошторисну і нормативну. Кошторисна собівартість обчислюється на основі тимчасової технології і по укрупнених нормах використання робочого часу, обладнання і матеріалів. Вона необхідна для обгрунтування разових або тимчасових цін на продукцію.

Нормативна собівартість визначається на основі технології, що діє, і нормативного методу обліку виробництва, тобто виходячи з рівня тих, що діють на підприємстві на початок кожного місяця норм витрати сировини, матеріалів, палива, енергії всіх видів (електроенергії, води, пари, стислого повітря і т. п.), купувальних напівфабрикатів, відрядних розцінок по заробітній платі, посадових окладів, норм обслуговування устаткування.

В системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькуляцію— визначення собівартості окремих виробів. Останнє необхідне для вирішення ряду економічних задач:

• обґрунтовування ціни виробу;

• визначення рентабельності виробів;

• аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах;

• розрахунку ефективності різних організаційно-технічних заходів.

На підприємствах, як правило, складають плановіі фактичнікалькуляції. Перші розраховуються по планових нормах витрат, другі — по фактичному їх рівню. Різновидом планових калькуляцій є так звані проектно-кошторисні калькуляції, які складають на разові замовлення, нові вироби на стадії їх проектування. Особливість цих калькуляцій полягає в тому, що обчислення є приблизними через відсутність детальної і достовірної нормативної бази.

Незалежно від конкретних особливостей виробництва і продукції калькуляція передбачає рішення властивих йому методичних задач: визначення об'єкту калькуляції і вибір калькуляційних одиниць, чітке виділення калькуляційної статі витрат (витрат) і застосування тієї або іншої методики їх визначення.

Об'єкт калькуляції— це та продукція або робота (послуга), собівартість якої розраховується. Об'єктами калькуляції є: основна і допоміжна продукція (інструмент, енергія, запасні частини); послуги або роботи (ремонт, транспортування і т. п.). Основним об'єктом калькуляції є готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькуляція іншої продукції має допоміжне значення.

Для кожного об'єкту калькуляції вибирається відповідна калькуляційна одиниця— одиниця його кількісного вимірювання. Наприклад, об'єкт калькуляції — трактори, калькуляційна одиниця — один трактор певного вигляду (призначення); відповідно звугливши — одна тонна; електроенергії — один кіловат-година і т.д.

Існують різні методи калькуляції продукції. Їх застосування залежить від особливостей виробництва, призначення калькуляцій, традицій підприємства і т.п. Перш за все слід розрізняти методи калькуляції залежно від повноти обліку витрат. По цій ознаці виділяють:

1. калькуляція по повних витратах;

2. калькуляція по неповних витратах.