Питання об’єкта і предмета дослідження … 121

енергією Сонця і внутрішньою енергією Землі. В цьому визначенні географічна оболонка трактується як матеріальна система, але в ній відбуваються взаємодії не між самими сферами, а між ними і сонячною та внутріземною енергіями.

Два інших поняття сформульовані К. Геренчуком на підставі розгляду властивостей географічної оболонки. В одному з них остання трактується як сфера безпосереднього стикання, обміну і взаємопроникнення літосфери, атмосфери і біосфери ( але взаємодія між ними не відзначається); в іншому – як цілісна система чи сукупність взаємодіючих компонентів, які настільки пов’язані один з одним, що ця сукупність реагує на зовнішні впливи як єдине ціле. Цим визначенням Каленик Іванович випередив своїх і наших сучасників, він піднявся до справжнього системного розуміння географічної оболонки і відповідно до нього признає взаємодію не між сферами, а між елементами (компонентами) системи.

Водночас К. Геренчук пояснив, що він розуміє під елементами та компонентами, що трактує взаємодію, як процес, внаслідок якого виникає щось нове. З цим можна погодитися, бо “сфери” є збірним абстрактним поняттям, взаємодію між якими важко зрозуміти.

Щоправда, Г. Грішанков [3] називає їх компонентами-сферами і, хоч вважає їх виокремлено цілісними і гравітаційно несумісними, які розвиваються за своїми законами, все-таки стверджує, що взаємодія цих сфер може відбуватися на межі їхнього зіткнення: охоплюється невелика частка речовини й енергії, так що самі сфери при взаємодії не зникають і не втрачають свого відособлення.

Але, якщо за Г. Гришанковим розуміти, що кожна із сфер являє собою цілісну систему, то не може вона в одному місці змінюватися, а в іншому залишатися незмінною, бо зміни одного компонента в системі ведуть до зміни інших.

Наслідком таких взаємодій Г. Гришанков вважає утворення і виокремлення ландшафтної сфери, як частини географічної оболонки. А поняття “географічна оболонка” Г. Грішанков трактує як частину гравітаційного і термодинамічного полів Землі, в яких можуть виникати і проходити весь цикл розвитку структурно організовані географічні тіла тропосфери, гідросфери і ландшафтної сфер.

Отже, у цьому визначенні географічна оболонка трактується не як оболонка взаємопроникнення і взаємодії літо-, гідро-, атмо- і біосфер, тобто як єдине ціле, а як наслідок гравітаційної та термодинамічної диференціації навколоземного простору, в частині якого виникають географічні тіла окремо в тропосфері, гідросфері та ландшафтній сфері. В останню, очевидно, включено літосферу і біосферу. З цього визначення можна зрозуміти, що ці тіла утворюються поза взаємозв’язками між цими сферами і між їхніми компонентами.

Проте Г. Гришанков, як і І. Круть, у цьому визначенні географічної оболонки повертає в географію ідею тілесної організації природи, а також проводить ідею необхідності розрізнення вертикальної (сферної) диференціації Землі і її навколоземного простору та горизонтальної (тілесної) диференціації цих сфер. Такі ідеї видаються нам слушними. Перша з них висувалася ще на початку минулого століття С. Рудницьким, але за відомих обставин не знайшла свого подальшого розвитку.

С. Рудницький (цит. за О. Шаблієм) [8] поділяв закони географії на дві групи: просторові (хорологічні) та генетичні (породження, розвитку). Відповідно до них він виокремлював у географії хорологію та хорографію. Останню він характеризував як багатосторонній, суто об’єктивний опис якої-небудь частини земної поверхні. А хорологією він називав загальну географію і вважав, що вона має для географії велику цінність, бо вдало поєднує абстракцію з конкретним описом так,