Визначення та складові поняття «Інтелектуальна власність»

Автор	Визначення	Складові інтелектуальної власності	Коментарі
Бутнік-Сіверський О., Гамриленко О., Довгий С. та ін.	Певна діалектична єдність з інтелектуальним продуктом або продуктом розумової праці, інтелектуальною працею та нематеріальним активом	Промислова власність, авторські та суміжні права.	Автори вважають інтелектуальну власність чимось середнім між інтелектуальним продуктом, або продуктом розумової праці та дають досить вузьке коло складових
Гавкалова Н., Маркова Н.	Інтелектуальна власність є категорією, що відображує відносини володіння користування і розпоря­дження результатом інтелектуальної творчої діяльності людини.	Об’єкти промислової власності, об'єкти авторського права, ноу-хау, знаки обслуговування	Автори характеризують інтелектуальну власність як категорію, що виражає економічні відносини. Складові не достатньо повно характеризують зміст поняття
Мочерний С , Ларіна Я., Устішко О., Юрій С	Інтелектуальна власність - це різні об'єкти інтелек­туальної діяльності і продукти інтелектуальної творчої праці, а також відносини економ. власності між різними суб’єктами з приводу привласнення цих об’єктів у всіх сферах суспільного відтворення	Твори літератури, науки, мистецтва (авторської діяльності, радіо звукозапису, і теле­бачення),відкриття, винаходи, промислові зразки, програми для комп’ютерів, бази даних, ноу-хау, торгові секрети, товарні знаки, фірмові найменування	Автори дають повну характеристику щодо категорії «інтелектуальна власність» та її складових. Їх визначення є найбільш правильним та повністю розкриває сутність поняття.

Як бачимо, автори двояко розуміють цю категорію:

1)відображає відносини щодо володіння, користування та розпорядження продуктом інтелектуальної праці,

2)визначається як сукупність об’єктів інтелектуальної діяльності.

У 1967 році у Стокгольмі було підписано Конвенцію про заснування Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності, якою було визначено, що до ІВ належать права на:

• літературні, художні та наукові твори;

• виконавчу діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;

• винаходи у сферах людської діяльності;

• наукові відкриття;

• промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;

• захист від недобросовісного суперництва;

• усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Отже, Інтелектуальна власність – це формалізований результат творчої інтелектуальної діяльності, що надає його автору або особі, яка визначена чинним законодавством, право власності на цей результат, яке набувається, здійснюється і захищається відповідно до законодавчо встановлених норм і правил.

Важливо пам’ятати, що під інтелектуальною власністю ро­зуміють не тільки результат інтелектуальної діяльності людини як такий, а й право на цей результат (написана книга і право авторства на неї). На відміну від матеріаль­них об'єктів, тобто таких, що можна відчути на дотик, на­приклад, книги, автомобіль, право не можна відчути на до­тик. Отже, інтелектуальна власність є й нематеріальним об'єктом.

З цього випливає низка важливих наслідків. Наприклад, на відміну від матеріальних об'єктів інтелектуаль­ною власністю у багатьох випадках заволодіти набагато легше. Так, якщо у процесі бесіди ви розкриєте комерційну таємницю, то ця інформація „перекочує” до мозку вашого співрозмовника і повернути її назад, на відміну від матері­ального об'єкта, неможливо. Відтепер обидві сторони во­лодіють одним і тим самим об'єктом. Відмінності спостерігаються також під час обміну. Так, якщо ви обмінялися з партнером комп'ютерами, то після такого обміну кожна зі сторін буде мати по одному комп'ютеру. Але якщо ви обмінялися іде­ями як результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін буде мати по дві ідеї. Якщо інтелектуальна власність нематеріальна, то що є об'єктом власності? Об'єктом власності є право на результати інтелектуальної діяльності людини.

Це право має подвійну природу. З одного боку, творець (автор) не­матеріального об'єкта власності і творець матеріального об'єкта власності мають подібні права власності, тому що право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати іншим осо­бам, тобто воно подібне до права власності на матеріальні об'єкти (майновим правом). З іншого боку, поряд з майно­вим правом існує деяке духовне право творця на резуль­тат творчої праці, так зване право автора. Тобто автор має сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не можуть відчужуватися від їхнього власника внаслідок їхньої природи, та майнових прав.

Іншими словами, якщо майно­ве (економічне право) на результат творчої праці може бу­ти віддільним від творця (переданим іншій особі в обме­жене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншій особі.

Таким чином, право інтелектуальної власності є сумою тріади майнових прав (права володіти, права корис­туватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканність твору тощо) (рис. 1).

В Україні право інтелектуальної власності являє собою інститут цивільного права. Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним Кодексом та іншим законом.

2.Врегульовані законом суспільні відносини стосовно володіння, користування і розпоряджання результатами інтелектуальної творчої діяльності складають інститут права інтелектуальної власності.

Серед інститутів права інтелектуальної власності виділяють:

• авторське право і суміжні права

• право промислової власності

• право на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Авторське право - це самостійний інститут, який входить до структури права інтелектуальної власності й регулює суспільні відносини, що виникають з приводу створення і використання творів науки, літератури та мистецтва. Авторське право - це надане законом виключне право автора твору оголосити себе творцем твору, відтворювати його, розповсюджувати чи доводити його до відома публіки будь якими способами та засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твори визначеним способом.

Суміжними правами нази­вають права на такі об'єкти як: виконавська діяльність артистів, фонограми, постановки, передачі організацій ефірного і кабельного мовлення тощо. Тобто під суміжними правами розуміються права виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення. Об'єднання в єдиному інституті двох зазначених груп правових норм пояснюється тісною взаємозалежністю виник­нення і здійснення суміжних прав і прав авторів створених творів, а також урегульованістю відповідних відносин єдиним законом.

Промислова власність є частиною інтелектуальної власності і безпосередньо стосується творів людини у будь-якій сфері її діяль­ності. Об'єктами промислової власності є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменуван­ня, географічні вказівки походження товарів тощо.

Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності Крім традиційних об'єктів, що охороняються авторським правом і суміжними правами, а також правом промис­лової власності, правовій охороні підлягають чимало результатів інтелектуальної діяльності, як, наприклад, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця (секрети виробницт­ва, зокрема ноу-хау) тощо. Вони є, як правило, результа­тами творчої діяльності людини.

3. Суб'єктом права інтелектуальної власності є: тво­рець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким на­лежать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

До суб'єктів авторського права належать:

- автори творів;

- спадкоємці й інші правонаступники;

- організації, що керують майновими правами ав­торів на колективній основі.

Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні осо­би, до яких право авторів перейшло за договором чи запо­вітом.

Суб'єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична особа.

Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропо­зиції, що створив його своєю творчою працею.

Виходячи з того, що комерційною таємницею відповідно до чинного законодавства визнаються в основному відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких, як: переклади, переробки, копії творів мистецтва то­що.

Поряд з фізичними особами, власниками авторсь­ких прав можуть бути юридичні особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором з автором чи одержали їх за заповітом або в інших випадках.

Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що є законними спадкоємцями. При спадку­ванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину.

Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.

Організації, що керують майновими правами автора на колективній основі, не є власниками авторських прав. У відносинах із третіми особами вони є як представники авторів і діють від їхнього імені в їхніх інтересах.