- •Isbn 978-966-657-298-4
- •Перелік скорочень
- •Передмова
- •1.1. Основні поняття, що застосовуються в службі медицини надзвичайних ситуацій
- •1.2. Надзвичайні ситуації природного, техногенного та соціально-політичного характеру, їх медико-санітарні наслідки
- •1.3. Завдання та організація екстреної медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях
- •2.1. Лікувально-евакуаційне забезпечення
- •2.2. Медичне сортування постраждалих
- •2.3. Медична евакуація постраждалих
- •3.1. Надання допомоги постраждалим унаслідок повеней
- •Час безпечного перебування людини у воді
- •Способи вирішення завдань під час надзвичайних ситуацій пов’язаних із повінню
- •3.1.1. Характеристика повеней
- •Типи рік України залежно від умов формування стоку
- •Класифікація повеней залежно від масштабу, поширення та періодичності
- •Характеристика основного вражаючого фактора повеней
- •3.1.2. Медико-санітарні наслідки повеней та принципи керування їх подоланням
- •3.1.3. Методологічні принципи та методика визначення санітарних втрат серед потерпілого населення та прогнозування медико-санітарних наслідків повені
- •Санітарні втрати, що прогнозуються при катастрофічному затопленні території великого міста у теплий період року
- •Санітарні втрати, що прогнозуються при катастрофічному затопленні території міста у холодний період року
- •3.2. Надання допомоги постраждалим унаслідок землетрусів
- •Смертність серед постраждалих при ненаданні їм медичної допомоги
- •Імовірність випадків смерті залежно від часу надання та виду медичної допомоги
- •3.2.1. Характеристика землетрусів
- •3.2.2. Медико-санітарні наслідки землетрусів та принципи керування їх подоланням
- •3.2.3. Методологічні принципи та методика визначення санітарних втрат серед постраждалого населення та прогнозування медико-санітарних наслідків землетрусів
- •Величина санітарних втрат населення на момент землетрусу, % до загальної чисельності населення при находженні в будівлях 60,0% мешканців
- •Коефіцієнти зростання (зменшення) величини санітарних втрат за зміни на 10,0% чисельності населення, яке знаходиться в момент землетрусу в будівлях
- •Зміни величини загальних та безповоротних втрат населення при збільшенні інтенсивності землетрусу на 1 бал
- •Динаміка санітарних втрат населення залежно від інтенсивності землетрусу й темпу рятувальних робіт
- •Питома вага (середні показники) загиблих у момент землетрусу в загальних втратах населення, %
- •Розподіл санітарних втрат населення за ступенем тяжкості травми в момент землетрусу, %
- •Порівняльний аналіз частоти тяжких травм у населення при землетрусах залежно від темпу рятувальних робіт у населених пунктах
- •Структура травматичних ушкоджень у населення під час землетрусів, % до всіх санітарних втрат
- •Потреба постраждалих під час землетрусу в лікувально-евакуаційних заходах, % до санітарних втрат
- •Потреба та структура ліжкового фонду для постраждалих внаслідок землетрусу, % до санітарних втрат
- •3.3. Надання допомоги постраждалим
- •3.3.1. Характеристика епідемічних осередків
- •3.3.2. Профілактика інфекційних захворювань при надзвичайних ситуаціях
- •3.3.3. Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях
- •3.4. Перелік першочергових дій у разі виникнення окремих видів надзвичайних ситуацій
- •3.5. Психологічна допомога постраждалим при надзвичайних ситуаціях
- •4.1. Стадії та етапи серцево-легеневої реанімації
- •4.2. Дії під час надання екстреної медичної допомоги постраждалому
- •5.1. Визначення поняття «шок»
- •5.2. Етіологія та патогенез шоку
- •5. 3. Класифікація шокових станів
- •5.4. Клінічний перебіг шоку
- •6.1. Класифікація крововтрати та їх характеристика
- •Класифікація крововтрати (а.Г. Брюсов,1998р.)
- •6.2. Особливості клініки та діагностики геморагічного шоку
- •6.3. Екстрена медична допомога постраждалим із кровотечею
- •7.1. Методика обстеження постраждалих із травматичними ушкодженнями
- •7.2. Травми голови та хребта
- •7.2.1. Класифікація закритих та відкритих травм голови та хребта
- •7.2.2. Методи дослідження при травмах голови та хребта
- •7.2.3. Принципи надання медичної допомоги постраждалим з ушкодженням голови та хребта на догоспітальному та госпітальному етапах
- •7.2.4. Принципи іммобілізації при травмах хребта
- •7.3. Травма органів грудної клітки
- •7.3.1. Клінічні ознаки пошкоджень органів грудної клітки
- •7.3.2. Принципи надання медичної допомоги постраждалим із травмою грудної клітки
- •7.4. Травма органів черевної порожнини
- •7.4.1. Клінічні ознаки ушкоджень органів черевної порожнини
- •7.4.2. Принципи надання медичної допомоги постраждалим із травмою органів черевної порожнини
- •7.5. Травми опорно-рухового апарату
- •7.5.1. Класифікація травм опорно-рухового апарату
- •7.5.2. Клінічні ознаки ушкоджень опорно-рухового апарату
- •7.5.3. Принципи надання медичної допомоги постраждалим з травмою опорно-рухового апарату
- •7.5.4. Транспортна іммобілізація при травмах опорно-рухового апарату
- •7.5.5. Принципи надання спеціалізованої медичної допомоги постраждалим із травматичним шоком
- •8.1. Класифікація опіків та їх характеристика
- •8.2. Визначення площі опікової поверхні та глибини опіку
- •Прогноз опікового шоку залежно від площі та віку постраждалого
- •8.3. Опікова хвороба
- •Адаптована шкала арасне іі (Acute Physiology and Chronic Health Evolution)
- •8.4. Особливості клініки та діагностики опікового шоку
- •8.5. Екстрена медична допомога постраждалим із опіками
- •4Мл рідини х маса тіла хворого, (кг) х площа обпаленої поверхні, (%).
- •Тестові питання
- •9. Як надати невідкладну допомогу при опіках II ступеня:
- •Державний класифікатор надзвичайних ситуацій дк 019-2001 (Затверджено наказом Держстандарту України від 19 листопада
- •2001 Року №552)
- •Препарати та разові дози, які застосовуються для надання невідкладної допомоги при шоці
- •Емпірична величина травматичної та операційної крововтрати
- •Шкала ком Глазго (gcs)
- •Шкала crams
- •Шкала Травм (Trauma score)
- •Життєздатність за шкалою ts
- •Бальна оцінка шокогенності травм
- •Список літератури
- •Медицина надзвичайних ситуацій. Екстрена медична допомога
Класифікація крововтрати (а.Г. Брюсов,1998р.)
За видом |
Травматична |
Ранова, операційна |
Патологічна |
Захворювання, патологічні процеси |
|
Штучна |
Ексфузія, лікувальне кровопускання |
|
За швидкістю розвитку |
Гостра |
> 7,0% ОЦК за годину |
Підгостра |
5,0-7,0% ОЦК за годину |
|
Хронічна |
< 5,0% ОЦК за годину |
|
За обсягом |
Мала |
0,5-10,0% ОЦК (0,5л) |
Середня |
10,0-20,0% ОЦК (0,5-1,0л) |
|
Велика |
21,0-40,0% ОЦК (1,0-2,0л) |
|
Масивна |
41,0-70,0% ОЦК (2,0-3,5л) |
|
Летальна |
> 70,0% ОЦК (> 3,5л) |
|
За ступенем гіповолемії та можливістю розвитку шоку |
Легка |
Дефіцит ОЦК 10,0-20,0%, дефіцит ГО < 30,0%, шоку немає |
Помірна |
Дефіцит ОЦК 21,0-30,0%, дефіцит ГО 30,0-45,0%, шок розвивається при тривалій гіповолемії |
|
Тяжка |
Дефіцит ОЦК 31,0-40,0%, дефіцит ГО 46,0-60,0%, шок неминучий |
|
Вкрай тяжка |
Дефіцит ОЦК > 40,0%, дефіцит ГО > 60,0%, шок, термінальний стан |
Вірогідність розвитку геморагічного шоку залежить від виду та швидкості кровотечі, обсягу крововтрати, віку, супутніх травматичних ушкоджень чи соматичних захворювань.
6.2. Особливості клініки та діагностики геморагічного шоку
Для гострої масивної крововтрати характерною є тріада симптомів: низький АТ, частий ниткоподібний Ps та холодна волога шкіра. Крім цього, нерідко спостерігається спрага, затьмарення свідомості, сухість у роті, розширення зіниць, прискорене дихання. Якщо у хворих свідомість збережена, то вони адинамічні, сонливі та постійно просять пити. Колір, вологість та температура шкіри є важливими показниками периферичного кровотоку. Холодна, бліда шкіра та бліді нігтьові ложа є свідченням спазму периферичних судин у відповідь на зниження ОЦК. Така перебудова кровообігу зі зменшенням кровопостачання шкіри та підшкірної основи, спрямована на стабілізацію кровотоку в життєво важливих органах, називається централізацією кровообігу. При глибоких розладах кровообігу шкіра набуває мармурового відтінку або стає сірувато-синюшною. Після натискання на ніготь капіляри нігтьового ложа повільно наповнюються кров’ю.
Діагностичні проблеми виникають тільки у випадку прихованих кровотеч (розриви аневризм черевних судин, субкапсулярні ушкодження печінки та селезінки, шлунково-кишкові кровотечі (до появи мелени та кривавого блювання)).
Перелік компонентів обстеження передбачає:
1. Огляд хворого.
2. Вимірювання АТ, ЧСС, ЧДР. Оцінювання величини крововтрати, застосовуючи ШІ або емпірично.
3. Моніторинг погодинного діурезу.
4. Клінічний аналіз крові, сечі.
5. Визначення гематокриту.
6. Біохімічне обстеження крові.
7. Аускультація серця, електрокардіографія.
8. Поширені клінічні лабораторні дослідження крові.
9. Поширені біохімічні дослідження крові (коагулограма, протеінограма, альфа-амілаза, осмолярність).
10. Дослідження газів крові та кислотно-лужного стану крові.
11. Дослідження імунологічного стану.
12. Консультації спеціалістів за необхідністю.
Оцінку величини крововтрати у постраждалих на догоспітальному етапі можна визначити декількома способами:
1. Визначення величини крововтрати за індексом Algover (1967р.).
Це визначення обґрунтовано на відношенні частоти Рs до рівня систолічного АТ. У нормі це відношення дорівнює приблизно 0,5 (або 0,54) (Рs/АТ-60/120).
При збільшенні цього показника до одиниці (Рs/АТ – 100/100) об’єм крововтрати становить 20,0% ОЦК, що дорівнює 1-1,2л для дорослого.
Якщо він зростає до 1,5 (Рs/АТ – 120/80), то крововтрата зростає до 30,0-40,0% ОЦК (1,5-2л).
Якщо індекс зростає до 2 (Рs/АТ – 120/60) об’єм крововтрати становить 50,0%, що становить близько 2,5л.
2. На практиці величину крововтрати визначають, використовуючи формулу Moore:
V=
P+q+
,
де V- об’єм крововтрати в мл;
Р - вага пацієнта в кг;
q - емпіричне число, яке відображає кількість крові в кілограмі маси (70 мл для чоловіків та 65 для жінок);
Ht1 - гематокрит у нормі (50 для чоловіків, 45 для жінок);
Ht2 - гематокрит пацієнта через 12-24 години після початку кровотечі.
3. Також для визначення величини крововтрати можна використовувати класифікацію P.L. Marino (1998р.), згідно з якою виділяють:
1-й клас – ортостатична тахікардія, передусім при переході з горизонтального положення в вертикальне.
2-й клас – ортостатична гіпотензія, або зниження АТ більше 15мм рт.ст. при переході з горизонтального положення у вертикальне. Діурез зберігається.
3-й клас – гіпотензія у положенні лежачи на спині, олігурія (< 400мл/добу).
4-й клас – характеризується колапсом та порушенням свідомості до коми.
Одним із методів контролю за порушенням та відновленням мікроциркуляції є реєстрація різниці температури великого пальця ступні та ректальної температури. У нормі ця різниця становить 3-4 градуси. При порушенні мікроциркуляції температура пальця знижується.
У стаціонарі величини крові визначаються лабораторним методом.
Лабораторні методи передбачають визначення Ht, рівня Hb, відносної щільності або в’язкості крові.
Лабораторні методи розділяються на:
- розрахункові (застосування математичних формул);
- апаратні (застосування електрофізіологічних імпедансометричних методів);
- індикаторні (застосування барвників, електролітів, радіоізотопів).
Оцінку величини крововтрати залежно від щільності крові та величини гематокриту наведено в таблиці 6.2.
Таблиця 6.2. Оцінка величини крововтрати в залежності від щільності крові та величини гематокриту (В.І. Кулаков 1998р.)
Щільність крові, кг/мл |
Гематокрит, л/л |
Місткість крововтрати, мл |
1057-1054 |
0,44-0,40 |
< 500 |
1053-1050 |
0,38-0,32 |
1000 |
1049-1044 |
0,30-0,22 |
1500 |
< 1044 |
< 0,22 |
> 1500 |
Щільність крові обчислюють за методом висячої краплі, порівнюючи її з відносною щільністю стандартних розчинів сульфату міді (мідного купоросу) щільністю від 1,030кг/мл до 1,060кг/мл.
Визначення центрального венозного тиску
Центральний венозний тиск – це показник наповнення правого шлуночка, що відображає його насосну функцію. Катетер для вимірювання ЦВТ уводять через підключичну або яремну вену так, щоб його кінчик знаходився в правому передсерді. В нормі ЦВТ коливається від 6,0 до 12,0см вд.ст. Зменшення ЦВТ нижче цих показників свідчить про гіповолемію. При дефіциті ОЦК у 1л ЦВТ зменшується на 7см вд.ст. Залежність величини ЦВТ від дефіциту ОЦК наведена у таблиці 6.3.
Таблиця 6.3. Оцінка величини крововтрати залежно від значення центрального венозного тиску
Значення ЦВТ (см вд.ст.)
|
Дефіцит ОЦК (% від норми) |
+ 4,0 |
< 10 |
+2,0 |
< 20 |
0 |
< 25 |
- 2,0 |
< 30 |
- 4,0 |
> 40 |
Визначення погодинного діурезу. Дослідження виконують за допомогою катетера: вимірюють кількість сечі, що відтікає в градуйовану склянку. Погодинний діурез характеризує видільну функцію нирок, що корелює зі станом ниркового кровообігу. Критичним рівнем є 40мл сечі за годину. Більш низькі цифри свідчать про серйозне порушення кровообігу нирок. При зниженні систолічного АТ до 50мм рт.ст. фільтраційна спроможність нирок припиняється. Контроль за сечовиділенням здійснюють протягом усього шокового періоду.
