Доходи і витрати
Особливістю німецької практики є відображення відстрочених доходів і витрат окремими розділами в балансі.
Рахунки витрат та доходів є свого роду складовими рахунку "Власний капітал". В плані рахунків Німеччини для їх обліку передбачені рахунки доходів в класах 2 і 8 та рахунки витрат в класах 2 і 4.
Зміст всіх пов'язаних з витратами та доходами проводок полягає у визначенні результату діяльності підприємства (прибуток чи збиток, зміна величини власного капіталу) за звітний період.
Прагнення досягти цієї мети веде до специфічного споживання вартості, яке називається витратами виробництва, та до специфічного приросту вартості, який має назву виробничий дохід.
Витрати класифікують наступним чином:
1) цільові витрати, які виникають безпосередньо в процесі виробництва;
2) нейтральні витрати, які виникають та обліковуються у звітному періоді, але не впливають на виробничий прибуток, оскільки вони не пов'язані безпосередньо з виробничим процесом. До них відносять:
- витрати, не пов'язані з виробництвом, які не мають нічого спільного з процесом виробництва;
- нерегулярні витрати, які пов'язані з виробництвом, але повинні бути нейтралізовані через їх величини, що постійно змінюються;
- витрати, які відносяться до інших звітних періодів;
3) додаткові витрати.
Доходи та виробничі доходи звітного періоду класифікуються таким чином:
цільові доходи: основні виробничі доходи, тобто та частка доходів, яка виникає в межах виробництва, є одночасно виробничими доходами;
нейтральні доходи: приріст вартості, який, відноситься до звітного періоду, але виникає поза процесом виробництва. Тут також розрізняються наступні групи доходів:
- доходи, не пов'язані з виробництвом, які не мають нічого спільного з процесом виробництва;
- нерегулярні доходи, які пов'язані з виробничим процесом, але бажана їх нейтралізація через величини, що сильно змінюються;
- дохід, який відноситься до інших звітних періодів.
3) додаткові виробничі доходи, тобто доходи, які ніколи не призводять до надходжень.
Результат підприємницької діяльності визначається в фінансовому обліку як різниця між доходами та витратами. До тих пір, поки в бухгалтерському обліку дійсно відображаються тільки доходи (нейтральні доходи + цільові доходи) та витрати (нейтральні витрати + цільові витрати), проблеми не виникне. Якщо ж в цій системі бухгалтерського обліку необхідно визначити і результат виробничої діяльності, то поряд з відображенням цільових доходів і цільових витрат (основні виробничі доходи та основні витрати) також відображають додаткові виробничі доходи та витрати.
Звітність
Звітність включає не тільки основні фінансові звіти і примітки до них, але й опис компанії, її продукції, місцезнаходження, склад вищого керівництва. Обов'язковим для річного звіту є широкий текстовий розділ - "Управлінський огляд і аналіз фінансового стану та результатів діяльності". Даний розділ включає дві частини: 1) аналіз фінансового стану компанії, факторів, які на нього впливають; 2) перспективи майбутнього розвитку компанії. У Німеччині порядок складання торгового балансу регулюється "Законом про складання балансу", який наводить перелік необхідних форм та відомостей, що підлягають розкриттю у фінансовій звітності компаній. Допускається свобода дій щодо варіантів оцінки балансових статей. Передбачено, що більшість компаній обмежується тільки податковою звітністю, крім компаній, які зобов'язані публікувати річний фінансовий звіт. Податковий баланс включає в себе дві частини:
1) результативну, призначену для розрахунку прибуткового корпоративного податку та податку на промисловий капітал;
2) майнову, в якій здійснюється оцінка майна за поточною (ринковою) ціною для розрахунку податку на майно.
Компанії, які складають додатково річний фінансовий звіт, здійснюють перерахунок за спеціальною методикою торгового балансу в податковий, балансовий звіт подається у горизонтальному форматі.
У Німеччині фінансові звіти всіх компаній повинні опубліковуватися у Комерційному Реєстрі, а великих компаній - ще і в Федеральній газеті.
В Німеччині статті групуються за економічним змістом.
Звіт про прибутки та збитки
Надається у вертикальній формі, в одному з двох форматів - витратному чи функціональному. Традиційним для Німеччини є витратний формат, орієнтований на характеристику виробництва, в основі якого лежить уявлення, що показником діяльності компанії є не тільки обсяг продаж, але й обсяг виробництва і споживання запасів, а також ресурси, використані для збільшення основного капіталу.