0. Визначення просторових параметрів потокової організації монтажних робіт.

Для забезпечення потокової організації комплексного процесу монтажних робіт, розчленуємо будинок на 3 монтажні дільниці по прольотам. Схема членування показана в графічній частині.

0. Вибір транспортних засобів.

Для перевезення плит покриття, залежно від їх маси і габаритних розмірів, вибираємо відповідний тип і марку т ранспортних засобів, керуючись довідковими даними. Відомості запишемо в табл.7.

Таблиця 7

Відомості про вибрані транспортні засоби

Найменування елементів, які перевозяться	Марка елемента і його маса	Габаритні розміри ел-тів (довжина, висота ширина), м	Характеристика транспортних засобів					Спосіб монтажу
			Наймен-ування і марка	Вантажопідйомність, т	Кількість навантажених елементів, шт	Загальна маса навантажених елементів, т	Коеф. використання вантажопідйомності
Плити покриття	ПП-1 1,95	6×0,25×3	причеп УПЛ-0906	8,1	4	7,8	1	З транспортних засобів
			тягач ЗІЛ 130-В1

Оскільки монтаж плит покриття здійснюється з транспортних засобів, а відстань перевезення 17 км, приймаємо маятниковий спосіб доставки конструкцій. При цьому кількість тягачів, шт.:

;

де - тривалість монтажу (простою транспортних засобів), хв.;

- тривалість циклу.

В свою чергу тривалість циклу за маятникового способу:

де - відстань перевезення вантажу (17км);

t_ц = t_н +(2 / )*60+ t_п.м =0,36*60*4+(2*17/30)*60+0,3*60*(4-1)+5=85+70+55=210 хв

- середня швидкість руху автотягача (беремо 30 км/год);

t_п.м – тривалість простою транспортного засобу, що дорівнює часу монтажу привезених елементів

t_н - тривалість навантаження причепа

(хв.)

Час монтажу визначається наступним чином:

(хв.);

де - кількість навантажених елементів на причепі;

- норма часу на монтаж елемента (плити)

=0,3*60*4=70 (хв.).

Отже кількість тягачів буде дорівнювати:

, приймаємо 3 тягача.

Тоді кількість причепів: (тягачі).

На основі отриманих даних будує мо диспетчерський графік монтажу плит покриття з транспортних засобів, який розміщуємо в графічній частині проекту.

2. Розробка технологічної карти

   0. Область застосування

Розробляється технологічна карта на монтаж металевих ферм прольотом 18 метрів, висотою 2,8 м, вагою 1,24 т і залізобетонних ребристих плит покриття площею 18 м²(розміри 3×6м), вагою 1,95т. Кількість елементів, що монтуються, вказана в табл.1.

Монтаж виконується краном СМК-10, доставка конструкцій (плит)

0. Організація і технологія виконання робіт

Транспортування, приймання та складування збірних конструкцій

Збірні конструкції перевозять у кузовах вантажних автомобілів без причепів або з одно- і двоосьовими причепами, автотягачами з напів­причепами і спеціалізованими транспортними засобами - панеле, фермовозами залежно від габаритних розмірів і маси. Умови перевезення регламентовані СНиП 3.03.01-87, ГОСТ 13015.4-84 * і ГОСТами на окремі види конструкцій.

Збірні конструкції перевозять у положенні, близькому до проектного (балки, ферми, пли­ти, панелі стін), а коли це неможливо, то у положенні, зруч­ному для транспортування (колони, рами та ін.).

Укладають збірні конструкції у транспортні засоби на дерев'яні підкладки і прокладки прямокутного перерізу. Товщина прокладок повинна бути не менше 30 мм і на 20 мм більше висоти стропувальних петель. При багато­ярусному навантаженні однотипних конструкцій прокладки розміщують на одній вертикалі одну над одною по лінії підйомних пристроїв (петель, отворів) або в інших місцях, вказаних в робочих кресленнях. Зсув прокладок допускаєть­ся не більше 10 мм. Між конструкціями і бортами вантаж­ної платформи залишають зазори не менше 50 мм.

Вхідний контроль якості та прийман­ня збірних конструкцій. При прийманні збірних конструкцій перевіряють: наявність паспорта; відповідність геометричних розмірів елементів проектним; наявність, роз­міри і правильність розміщення закладних деталей, мон­тажних петель, отворів і випусків арматури; зовнішній ви­гляд виробу та якість поверхонь — згідно з ГОСТами або ТТУ (деформація, тріщини, раковини, напливи та ін.). Від­хилення від проектних розмірів, що допускаються, регла­ментують ГОСТи на окремі види конструкцій.

При прийманні конструкцій виконують вибірковий або суцільний (поштучний) контроль. Об'єм вибірки і браку­вальне число, яке залежить від обсягу партії виробів, зу­мовлює ГОСТ 13015.1—81*. У випадку надходження на будівельний майданчик бра­кованих виробів складають акт за участю представників генпідрядника, організації, яка виконує монтажні роботи, і підприємства - виготівника.

Складування та зберігання збірних кон­струкцій

Вимоги, які повинні виконуватися при зберіганні конструкцій на приоб'єктному складі:

майданчик для складу ретельно планують, забезпечують відвід поверхневої води;

складують конструкції та розміщують штаб елі в зоні дії монтажного крана з урахуванням послідовності мон­тажу;

Залізобетонні плити покриття розміром 3×6,0 м зберігають у штабелі до шести рядів по висоті. Дерев'яні прокладки, висота яких перевищує виступаючу частину монтажних петель на 20 мм, уклада­ють по торцях плити в місцях розташування опорних за­кладних частин одна над одною.

При монтажі будівель із велико­габаритними прольотами (18 м) штабелі або окремі збірні конструкції (ферми, плити) розміщують по краях прольоту, залишаючи віль­ний проїзд для крана і транспортних засобів, які доставля­ють конструкції.

Технологія монтажу елементів каркаса

Всі роботи з монтажу конструкцій вико­нують відповідно до СНиП 3.03.01-87, СНиП Ш-4-80 *, робочих креслень, проекту виконання робіт і технологічних карт.

При монтажі збірні конструкції піднімають і переміщу­ють до місця встановлення плавно без ривків, розкачуван­ня і обертання з використанням відтяжок із прядив'яних або капронових канатів. Піднімання здійснюють за два етапи: спочатку конструктивний елемент піднімають на 200...300 мм, щоб перевірити стійкість крана, надійність гальма і стропування, потім — на потрібну висоту.

До звільнення гака крана конструктивні елементи, які монтують, тимчасово закріплюють, що забезпечує їх стій­кість при впливах вітрових і монтажних навантажень.

Остаточне закріпленння конструкцій зварюванням або бе­тонуванням стиків здійснюють після їх вивірки. Монтажні пристосування знімають (переставляють) лише після надійно­го закріплення кон­струкцій.

Дані про вико­нання монтажних ро­біт щодня заносять у журнал монтажних робіт (СНиП 3.03.01—87).

Монтаж ферм покриття. Монтаж кроквяних конструкцій виконують після досягнення бето­ном замонолічування стиків колон з фундаментами не мен­ше 50 % нормативної (марочної) міцності на стиск.

Технологія монтажу ферм складається з підго­товки їх до піднімання, стропування, піднімання, встанов­лення на опори, тимчасового закріплення, вивірення і ос­таточного закріплення в проектному положенні. Для посилення надійності і безпеки праці, проводимо підсилення ферм перекриття(рис.3)

Рис. 3 Підсилення ферм перекриття перед монтажем конструкції з доп. колод

(1-скручена проволка;2-колода)

Для спрощення процесу монтажних робіт, а саме такої його частини як стропування, використовуємо напівавтоматичний вантажозахватний пристрій з дистанційним роз стропуванням. Його будова в розрізі показана детально на малюнку 4.

Рис. 4 Напівавтоматичний вантажозахватний пристрій з дистанційним роз стропуванням(1-нерухома вісь,2-електромагніт,3-рухома вісь,4-пружина,5-важіль привода)

Підготовка до піднімання ферм передбачає ви­конання робіт з очищення і вивірення опорних площадок колон і конструкцій, їх оснащення необхідними пристосу­ваннями, які забезпечують якісне і безпечне виконання ро­біт, нанесення установочних рисок. Піднімання і установку ферм здійснюють без різ­ких поштовхів і ударів, а тимчасове закріплення викону­ють до зняття стропів з гака крана. На проектні осі еле­мент наводять по осьових рисках. Фер­ми наводять на колони двома відтяжками, закріпленими на їх кінцях.

Тимчасове закріплення першої ферми до укладання плит покриття здійснюють розчалками із канат у до якорів, забитих у ґрунт, а наступні — гвинтовими розпірками, які встановлюють поміж фермами. У процесі виві­рення (рис.3) (за допомогою кондукторів) та остаточного закріплення зварюють закладні деталі оголовка колони і нижнього пояса ферми або балки.

Монтаж плит покриття. Плити покриття вкла­дають по верхніх поясах ферм або рам після їх закріплення відповідно до проекту. При вкладанні плит особливо ретельно контролюють положення опірних ребер і розміри площадок опору, які мають бути не меншими 50 мм.

Для піднімання плит використовують чотиривітковий строп з гаками. Плити покриття при монтажі укладають у проектне положення, не допускаючи перекосів і утворення великих зазорів. Монтаж ведуть у такій послідовності: по залізобетонних фермах в одно-прольотних будівлях — від одного краю через гребінь до другого. На кожній несучій конструкції покриття завчасно розмічають місце укладання першої плити.

Стикують плити покриття з верхнім поясом ферми, бал­ки або рами зварюванням закладних деталей. При цьому один із чотирьох кутів плити (суміжний з раніше укладе­ними плитами) залишають незвареним. Для надання жор­сткості шви після монтажу плит замонолічують цементно-піщаним розчином.

Електрозварювання стиків і закладних деталей. Основні вимоги до виконання електрозварю­вальних робіт викладені в СНиП 3.03.01-87, СНиП ІП-4-80*, ГОСТ 10922—75, ГОСТ 23858—79.

Перед початком зварювальних робіт виконують перевір­ку правильності встановлення конструкцій і положення зва­рюваних деталей. Закладні деталі безпосередньо перед зва­рюванням ретельно очищають металевими щітками і скре­бачками від напливів бетону, бітума, іржі, криги, жирових плям та інших забруднень.

Зварювання стиків і закладних деталей збірних кон­струкцій доручається електрозварникам, які мають посвідчення і допуск до виконання таких робіт.

Для зварювання ст иків залізобетонних конструкцій най­частіше застосовують ручне електродугове зварювання. При цьому використовують зварювальні трансформатори і генератори

Величину зварювального струму вибирають залежно від марки і діаметра електрода, положення шва в просторі і виду зварюваного з'єднання. Майстер, під наглядом якого виконують зварювальні ро­боти, щоденно фіксує в спеціальному журналі дані про процес виконання зварювання (СНиП 3.03.01-87).

Захист зварного з'єднання від корозії. Захист стиків залізобетонних конструкцій від впливу агресивного зовнішнього середовища регламентують СНиП 2.03-11-85, СНиП 3.03-01-87 і СНиП 3.04.01-87.

Антикорозійний захист зварних швів і окремих ділянок металевих деталей виконують у процесі монтажу після зва­рювальних робіт до заповнення і герметизації швів.

Перед нанесенням антикорозійного покриття поверхні закладних деталей, зв'язків і зварних швів очищають від залишків зварного шлаку, бризків металу та інших забруд­нень.

Найпростішим антикорозійним покриттям є фарбування поверхні лаками, фарбами і емалями в два-три шари.

Роботи з антикорозійного захисту щоденно фіксують у журналі антикорозійних робіт і оформлюють актами огляду схованих робіт (СНиП 3.03.01.-87 і СНиП 3.01.01.-85*).

Таблиця 8

Машини і устаткування для монтажу

Найменування машин і устаткування	Марка	Вантажопідйомність, т	Кількість, шт.
Кран	СМК-10	3	1
Спец. причеп	ГКБ-8350	8,1	3
Тягач	КАмАЗ-5320	10	3