3. Механізми мобілізації залучених коштів, які передбачають:

• залучення коштів від емісії цінних паперів. Даний механізм вико­ристовується акціонерними підприємствами (товариствами, компаніями). За­лучення інвестиційних ресурсів здійснюється, як правило, шляхом емісії ак­цій і реалізації їх серед інвесторів. У цілому залучення коштів від емісії цінних паперів дає можливість шляхом диверсифікації джерел інвестування швидко накопичувати кошти, необхідні для інвестування різноманітних видів інноваційної діяльності акці­онерних підприємств;

• залучення коштів від розміщення цінних паперів на вторинному рин­ку. Дане джерело інвестиційних ресурсів дозволяє накопичувати акціонерний капітал завдяки зростанню курсу акцій акціонерного підприємства, що роз­міщені на вторинному ринку.

• розширення статутного фонду за рахунок додаткових внесків. Це джерело залучення інвестицій є основним для неакціонованих підприємств. Через цей механізм залучається основна маса іноземних інвестицій (механізм спільного підприємництва). Його використання означає, що одержувач інвес­тицій готовий поступитися часткою своїх повноважень в управлінні підпри­ємством.

Для вибору джерел формування інвестиційних ресурсів і механізмів ін­вестування інноваційних проектів, найприйнятніших з погляду конкретного підприємства в ситуації, що склалася (з урахуванням можливих напрямків її розвитку), використовуються такі критерії:

• достатність обсягів інвестицій для пошуку та реалізації конкретних ва­ріантів інноваційного розвитку;

• максимальна з низки альтернатив результативність інвестування з пог­ляду інвестора й одержувача інвестицій;

• мінімальний ризик.

7.4 Оцінка вартості коштів у часі.

Інноваційне інвестування потребує здійснення різного роду фінансово-економічних розрахунків, пов’язаних з потоками гро­шових коштів в різні періоди часу. Ключову роль в цих розраху­нках відіграє оцінка вартості грошей у часі. Концепція такої оці­нки ґрунтується на тому, що вартість грошей змінюється у часі з урахуванням норм прибутку на грошовому ринку, і як така, як правило, виступає норма позикового процента. У даному вигляді під процентом розуміють суму доходів від використання грошей на грошовому ринку. Враховуючи, що інвестування представляє собою, як правило, тривалий процес, в інвестиційній практиці ча­сто доводиться порівнювати вартість грошей на початку їх інвес­тування з вартістю грошей при їх поверненні у вигляді майбут­нього прибутку, амортизаційних відрахувань тощо.

У процесі порівняння вартості грошових коштів при їх інвес­туванні й поверненні прийнято використовувати два основних поняття — майбутня вартість грошей та їхня поточна вар­тість.

Майбутня вартість грошей — це сума інвестованих у сього­часний момент коштів, в яку вони обернуться через певний пері­од часу з урахуванням певної ставки процента.

Визначення майбутньої вартості грошей пов’ язано з процесом нагромадження цієї вартості, який являє собою поетапне збіль­шення суми вкладу шляхом приєднання до початкового його розміру суми відсотка (процентних платежів). Ця сума розрахо­вується за так званою процентною ставкою. В інвестиційних роз­рахунках процентна ставка застосовується не тільки як інстру­мент нарощування вартості грошових коштів, але і в більш ши­рокому розумінні — як вимірювач міри прибутковості інвести­ційних операцій.

Поточна вартість грошей являє собою суму майбутніх гро­шових надходжень, наведених з урахуванням певної процентної ставки (так званої «дисконтної ставки») до теперішнього часу. Визначення поточної вартості грошей пов ’язано з процесом дис­контування цієї вартості, який являє собою операцію, зворотну нагромадженню при обумовленому кінцевому розмірі грошових коштів. У цьому разі сума процента (дисконту) віднімається від кінцевої суми (майбутньої вартості) грошових коштів. Така ситу­ація виникає тоді, коли необхідно визначити, скільки коштів не­обхідно інвестувати сьогодні для того, щоб через певний період часу одержати заздалегідь обумовлену суму.

При проведенні фінансово-економічних розрахунків, пов’яза­них з інноваційним інвестуванням, процеси нагромадження й ди­сконтування вартості можуть здійснюватись як за простими (при короткочасному інвестуванні), так і за складними процентами (при довгостроковому).

Інвестиційні ризики

Інвестиційна діяльність в усіх її формах та видах пов’язана з ризиком, ступінь якого посилюється з переходом до ринкових відносин в економіці. Зростання ступеня ризику в сучасних умо­вах пов’язане з наростаючою невизначеністю та швидкою мінли­вістю економічної ситуації в цілому і на інвестиційному ринкузокрема; з поширюванням пропозицій для інвестування об’єктів, які приватизуються, з появою нових емітентів та фінансових ін­струментів для інвестування і з рядом інших факторів.

Під інвестиційним ризиком розуміється можливість виник­нення непередбачених фінансових збитків (зниження прибутку, доходів, втрата капіталу тощо) в ситуації невизначеності умов ін­вестиційної діяльності.

Види інвестиційних ризиків досить різноманітні. Їх можна класифікувати за такими основними прикметами: