Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тексти_для_сем_нар_в_1-8.[1].doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
306 Кб
Скачать
☆

29. Ф. Бекон.

Ф. Бекон (1561-1626) - англійський філософ.

Ф. Бекон обґрунтовував індукцію як метод узагальнення до­свідного знання. Цей метод поєднує як перехід від узагальнення досвідних даних до створення теорії, так і перехід від теорії та висновків з неї до постановки нових експериментів. Бекон, оцінюючи повну індукцію, тобто «через про­стий перелік» окремих випадків, доходить висновку, що вона не дає надійного, вірогідного знання. Заслуга Бекона полягає в тому, що для вдосконалення індукції він запропонував звертати увагу не стільки на повноту її, скільки на уважне врахування і осмислення самої суті негативних випадків. Необхідно зазначити, що Бекон підтримує емілятивну (виключаючу) індукцію. До неї звертались спорадично в давнину ще Платон, а напри­кінці XVII ст. Локк, та саме Бекон поставив її в центр уваги і доклав чимало зусиль для методологічного обґрунтування й роз­витку її.

Разом з тим недоліком емпірично-індуктивного ме­тоду пізнання тоді , коли він протиставляється раціона­лістично-дедуктивному методу пізнання, є недооцінка евристичної ролі взаємодоповнення одного методу іншим і в такому разі применшення або навіть невизнання евристичної ролі чистого ро­зуму, дотепних гіпотез.

Висловлювання Ф. Бекона:

- Читання робить людину грамотною, бесіда - винахідливою, а звичка записувати - точною.

- Мистецтво відкриття росте і розвивається з самими відкриттями.

- Час є найвеличнішим з новаторів.

- Все у світі повторюється.

- У природі людини є тайна салонність і прагнення любити інших...

- Дуже шкідливо зачіпати нечисту совість людей: до тих пір, поки вони вважають, що їх вчинки нікому не відомі, вони легко змінюються на краще , але якщо вони зрозуміють, що їх викрили, вони починають “вибивати клин клином”, і поводяться ще гірше.

- Людина скоріше вірить в істинність того, чому надає перевагу.

- Природу людини легше всього виявити насамоті, оскільки тут вона скидає з себе все показне; у пориві пристрасті, оскільки тоді забуває вона свої правила; а також у нових обставинах, оскільки тут залишає її сила звички.

- У віку є свої закони, і їх потрібно враховувати: молоді люди більш схильні придбати що-небудь, ніж судити про щось, здійснювати, ніж радитися, носитися з різними прожектами, ніж займатися певною справою.

- Часто можна спостерігати обличчя, риси яких, якщо розглядати їх один за одним, негарні, однак всі разом приємні на вид.

- Безсумнівно, що найкращі починання, які принесли найбільшу користь суспільству, йшли від неодружених і бездітних людей...

- Найбільш частою зовнішньою причиною щастя однієї людини є безглуздість іншої, оскільки немає іншого такого засобу раптово піднятися, як скориставшись помилками інших людей.

- Не варто помилятися на рахунок повної перемоги над своєю природою, оскільки природа може довгий час не давати про себе знати і знову ожити випадково або при спокусі.

30. Т. Гоббс.

Англійський матеріаліст Т. Гоббс (1588-1679) «геометризував» природу, а відповідно до номіналізму наполягав на тому, що існують лише окремі конкретні тіла, завдяки властивостям (акциденціям) яких можна пояснити і свідомість людей.

Сутність матеріалізму Т. Гоббса:

1) світ - це сукупність тіл, підпорядкованих закону механічного руху;

2) заперечення існування душі як особливої субстанції;

3) єдиною субстанцією виступають матеріальні тіла;

4) знання виходить із почуттів шляхом поділу, порівняння та сполучення;

5) віра у Бога - плід уяви.

Т. Гоббс визнавав дедукцію та індукцію як наукові методи.

Як номіналіст, Т. Гоббс ототожнював людське мислення з мовою, оскільки слова переводять внутрішню мову в зовнішню, роблячи тим самим можливим спілкування між людьми.

Т. Гоббс називав слова іменами, які є умовними по відношенню до речей.

Безперервне утворення нових слів, а також відмінності мов свідчать про штучність мови, і не Бог, а людина стає творцем своєї мови, без якої неможлива жодна культура.

Соціально-політичні погляди Т. Гоббса:

1) природним станом людей до створення суспільства була війна всіх проти всіх;

2) в цій війні не може бути переможця;

3) держава - продукт суспільного договору;

4) вищим законом держави є благо народу.

Висловлювання Т. Гоббса:

- Волю можна правильно визначити таким чином: воля є відсутність всяких перепон до дії, оскільки вони не містяться у природі і у внутрішніх якостях діючого суб’єкта. Так, ми говоримо, що воля вільно тече, або має вільно текти, по руслу ріки, адже у цьому напрямку для її течії немає жодних перепон; але вона не може вільно текти впоперек русла ріки, адже берега перешкоджають цьому. І хоча вода не може підійматися вверх, ніхто ніколи не каже, що у неї немає свободи підійматися; можна казати лише про те, що вона не має здатності або сили підійматися, тому у даному випадку перепона полягає у самій природі води і носить внутрішній характер. Таким же чином ми говоримо, що зв’язана людина не володіє свободою ходити, тому що перепона полягає не в ній, а в її узах; але ми не кажемо так про хворого або каліку, тому що перепона полягає у них самих.

- Любов є уявлення людини про її потреби в особі, до якої її тягне.

- Краса - це обіцянка щастя.

- Спогади або пам’ять про речі називається досвідом.

- Люди судять по собі не лише про інших людей, але і про всі інші речі, і оскільки після руху вони відчувають біль або стомленість, то вважають, що будь-яка річ стомлюється від руху і шукає за власним бажанням відпочинок: при цьому люди так не питають себе, чи не є це бажання спокою, яке вони в собі знаходять, лише іншим рухом?

- Зло, яке ми не можемо ні подолати, ні уникнути, ми ненавидимо.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]