- •6. Буддизм.
- •7. Джайнізм.
- •8. Йога.
- •9. Характерні риси та основні школи філософії Стародавнього Китаю.
- •10. Конфуціанство.
- •11. Даосизм.
- •12. Законники.
- •13. Загальна характеристика античної філософії: етапи розвитку, представники, коло проблем.
- •16. Платон.
- •15. Сократ.
- •17. Аристотель.
- •18. Загальна характеристика філософії Середньовіччя: етапи розвитку, коло проблем, представники.
- •19. Патристика. Августин.
- •21. Світоглядні ідеї Еклезіаста та об'явлення Іоанна Богослова (Біблія).
- •22. Загальна характеристика філософії Відродження: специфіка, коло проблем, представники.
- •23. Гуманізм в Італії: Данте Аліґ'єрі, Франческо Петрарка, Джованні Бокаччо, Лоренцо Валла.
- •24. Н. Макіавеллі "Государ".
- •25. Томас Мор „Утопія".
- •26. Томазо Кампанелла "Місто Сонця".
- •27. Загальна характеристика філософії Нового часу (XVII ст.): специфіка, коло проблем, напрями, представники.
- •29. Ф. Бекон.
- •30. Т. Гоббс.
- •31. Дж. Локк.
- •32. Р. Декарт.
- •33. Б. Спіноза.
- •34. Г. Лейбніц.
- •35. І. Кант.
- •36. Г.В.Ф. Гегель.
- •37. Л. Фейербах.
- •39. А. Шопенгауер.
- •40. 3. Фрейд. Психоаналіз.
- •41. Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •43. Прагматизм.
- •44. Позитивізм.
29. Ф. Бекон.
Ф. Бекон (1561-1626) - англійський філософ.
Ф. Бекон обґрунтовував індукцію як метод узагальнення досвідного знання. Цей метод поєднує як перехід від узагальнення досвідних даних до створення теорії, так і перехід від теорії та висновків з неї до постановки нових експериментів. Бекон, оцінюючи повну індукцію, тобто «через простий перелік» окремих випадків, доходить висновку, що вона не дає надійного, вірогідного знання. Заслуга Бекона полягає в тому, що для вдосконалення індукції він запропонував звертати увагу не стільки на повноту її, скільки на уважне врахування і осмислення самої суті негативних випадків. Необхідно зазначити, що Бекон підтримує емілятивну (виключаючу) індукцію. До неї звертались спорадично в давнину ще Платон, а наприкінці XVII ст. Локк, та саме Бекон поставив її в центр уваги і доклав чимало зусиль для методологічного обґрунтування й розвитку її.
Разом з тим недоліком емпірично-індуктивного методу пізнання тоді , коли він протиставляється раціоналістично-дедуктивному методу пізнання, є недооцінка евристичної ролі взаємодоповнення одного методу іншим і в такому разі применшення або навіть невизнання евристичної ролі чистого розуму, дотепних гіпотез.
Висловлювання Ф. Бекона:
- Читання робить людину грамотною, бесіда - винахідливою, а звичка записувати - точною.
- Мистецтво відкриття росте і розвивається з самими відкриттями.
- Час є найвеличнішим з новаторів.
- Все у світі повторюється.
- У природі людини є тайна салонність і прагнення любити інших...
- Дуже шкідливо зачіпати нечисту совість людей: до тих пір, поки вони вважають, що їх вчинки нікому не відомі, вони легко змінюються на краще , але якщо вони зрозуміють, що їх викрили, вони починають “вибивати клин клином”, і поводяться ще гірше.
- Людина скоріше вірить в істинність того, чому надає перевагу.
- Природу людини легше всього виявити насамоті, оскільки тут вона скидає з себе все показне; у пориві пристрасті, оскільки тоді забуває вона свої правила; а також у нових обставинах, оскільки тут залишає її сила звички.
- У віку є свої закони, і їх потрібно враховувати: молоді люди більш схильні придбати що-небудь, ніж судити про щось, здійснювати, ніж радитися, носитися з різними прожектами, ніж займатися певною справою.
- Часто можна спостерігати обличчя, риси яких, якщо розглядати їх один за одним, негарні, однак всі разом приємні на вид.
- Безсумнівно, що найкращі починання, які принесли найбільшу користь суспільству, йшли від неодружених і бездітних людей...
- Найбільш частою зовнішньою причиною щастя однієї людини є безглуздість іншої, оскільки немає іншого такого засобу раптово піднятися, як скориставшись помилками інших людей.
- Не варто помилятися на рахунок повної перемоги над своєю природою, оскільки природа може довгий час не давати про себе знати і знову ожити випадково або при спокусі.
30. Т. Гоббс.
Англійський матеріаліст Т. Гоббс (1588-1679) «геометризував» природу, а відповідно до номіналізму наполягав на тому, що існують лише окремі конкретні тіла, завдяки властивостям (акциденціям) яких можна пояснити і свідомість людей.
Сутність матеріалізму Т. Гоббса:
1) світ - це сукупність тіл, підпорядкованих закону механічного руху;
2) заперечення існування душі як особливої субстанції;
3) єдиною субстанцією виступають матеріальні тіла;
4) знання виходить із почуттів шляхом поділу, порівняння та сполучення;
5) віра у Бога - плід уяви.
Т. Гоббс визнавав дедукцію та індукцію як наукові методи.
Як номіналіст, Т. Гоббс ототожнював людське мислення з мовою, оскільки слова переводять внутрішню мову в зовнішню, роблячи тим самим можливим спілкування між людьми.
Т. Гоббс називав слова іменами, які є умовними по відношенню до речей.
Безперервне утворення нових слів, а також відмінності мов свідчать про штучність мови, і не Бог, а людина стає творцем своєї мови, без якої неможлива жодна культура.
Соціально-політичні погляди Т. Гоббса:
1) природним станом людей до створення суспільства була війна всіх проти всіх;
2) в цій війні не може бути переможця;
3) держава - продукт суспільного договору;
4) вищим законом держави є благо народу.
Висловлювання Т. Гоббса:
- Волю можна правильно визначити таким чином: воля є відсутність всяких перепон до дії, оскільки вони не містяться у природі і у внутрішніх якостях діючого суб’єкта. Так, ми говоримо, що воля вільно тече, або має вільно текти, по руслу ріки, адже у цьому напрямку для її течії немає жодних перепон; але вона не може вільно текти впоперек русла ріки, адже берега перешкоджають цьому. І хоча вода не може підійматися вверх, ніхто ніколи не каже, що у неї немає свободи підійматися; можна казати лише про те, що вона не має здатності або сили підійматися, тому у даному випадку перепона полягає у самій природі води і носить внутрішній характер. Таким же чином ми говоримо, що зв’язана людина не володіє свободою ходити, тому що перепона полягає не в ній, а в її узах; але ми не кажемо так про хворого або каліку, тому що перепона полягає у них самих.
- Любов є уявлення людини про її потреби в особі, до якої її тягне.
- Краса - це обіцянка щастя.
- Спогади або пам’ять про речі називається досвідом.
- Люди судять по собі не лише про інших людей, але і про всі інші речі, і оскільки після руху вони відчувають біль або стомленість, то вважають, що будь-яка річ стомлюється від руху і шукає за власним бажанням відпочинок: при цьому люди так не питають себе, чи не є це бажання спокою, яке вони в собі знаходять, лише іншим рухом?
- Зло, яке ми не можемо ні подолати, ні уникнути, ми ненавидимо.
