- •2)Теоріїщодо походження ранньофеодальної держави Київська Русь
- •3. Володимр Великий (980-1015) «великий» або «красне сонечко»
- •4. Феодальну роздрібленість спричинила низка чинників:
- •5. Причини виникнення козацтва:
- •6. Козацько-селянські повстання наприкінці XVI — на початку XVII ст.
- •7.Розгортання національно - визвольної війни.
- •9. Українська державність в кінці XVII поч. XVIII ст. І. Мазепа і п. Орлик
- •10.Кирило мефодіївське товариство – перша політ. Партія в Укр.
- •12. Приводом для війни стало вбивство 28 червня 1914 року в Сараєві австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда сербським студентом Гаврилом Принципом.
- •11. Буржуазні реформи 60 – 70 рр.
- •I Універсал
- •14. III Універсал Центральної Ради, історичне значення проголошення унр.
- •15.Війна радянської Росії з унр(1917-1918.)Прийняття 4 універсалу
- •20. Радянська індустріалізація та її причини.
- •2. Наслідки радянської індустріалізації
- •23.Загарбання Укр. Нацистськими окупантами 1941-1942р.Р.
- •25.Визволення території України від німецько - фашистських загарбників
- •28.Зміст і етапи перебудови, її особливості й наслідки в Україні
- •Особливості перебудови в Україні
- •29. Державотворчі процеси в Україні після здобуття нею незалежності.
- •30.Конституційні традиції в Україні. Структура і зміст Конституції 1996 року, її історичне значення.
11. Буржуазні реформи 60 – 70 рр.
I. 19 лютого 1961 р. – Маніфест Олександра II про скасування кріпосного права:
1)передбачала особисте звільнення селян;
2)селяни отримали економ. права;
3)право власності на землю залишалося за поміщиками, а селяни сплачували викупні платежі 49 років;
4)селяни залишалися нижчим станом.
II. 1864р. – земська реформа:
1)створ. Органи місцевого самоврядування (земські управи);
2)обиралися до земства на 3 роки за майновим цензом (обмеження на виборах);
3)земства займалися розвитком освіти, медицини, ремонтом доріг і т.д.;
III. 1864р. – судова реформа:
1)запроваджувався позастановий відкритий незалежний суд;
2)слухання відбувалися за участю прокурора і адвоката;
3)для розгляду дрібних справ створ. мирові суди;
IV. 1864р. – реформа освіти:
1)створ. єдина сис-ма початкової освіти;
2)створ. чоловічі і жіночі гімназії;
3)плата за навчання була дуже висока;
4)право вступу до університетів мали випускники тільки чоловічих гімназій;
V. 1865 р. – реформа цензури: (створ. спеціальні органи цензури)
VI. 1870 р. – міська реформа:
1)в містах створ. міські думи, їх виконавчим органом були міські управи, на чолі з головою;
2)вибори проводилися на основі майнового цензу;
3)міські управи розпоряджалися господарством міст.
VII. 1864 – 1883 рр. – військова реформа:
1)в Україні створ. три військові округи: Київський, Харківський, Одеський.
2)запроваджена загальна військова повинність: на суші – 6 р. , на флоті – 7 р.;
3)духовенство звільнялося від військової служби;
4)створ. військові училища і гімназії.
VIII. 1860 – 1864 рр. – фінансова реформа:
1)створ. державний банк;
2)зросли податки на товари масового споживання;
3)створ. єдині держ. каси, які слідкували за прибутками і витратами держави.
Таким чином, ці реформи стали завершенням феодального ладу і започаткували буржуазний лад.
12. Приводом для війни стало вбивство 28 червня 1914 року в Сараєві австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда сербським студентом Гаврилом Принципом.
Плани противників щодо України:
Росія: виставляла себе захистицею слов’янських народів, а насправді хотіла захопити Сх Галичину,Пн Буковину і Закарпаття.
Австро-Угорщина: планувала не поступитися Росії, а такж поєднати Волинь і Поділля. Обидві держави хотіли придушити укрїнський національно-визвольний рух.
Німеччина: планувала розгромити Росію,відділити від неї Україну і разом з Прибалтикою.Польщею і Кавказом включити її до Пангерманського союзу.
Таким чином трагедія українців полягала в тому,що вони були вимушені воюватиодин проти одного за інтереси чужих держав.
1915 р. 22 березня:
Бої розгорнулися на Карпатських перевала. Російським військам вдалося захопити ці перевали.
Завершення облоги фортеці Перемиш. Російські війька захопили фортецю: взяли в полон 120 тис. австрійців і захопили 400 гармат.
На окупованій територіїросійське керівництво запровадило політику «русские начала»:
Запроваджувалась російська мова і російська законодавство;
Закривалися українські школи і культурні установи;
Почалося гоніння проти греко-католицької церкви;
Єврейські програми.
Серпень-вересень 1914 року – наступ військ Пд-Зх фронту під командуванням генерала Іванова: це Галицька битва. За місяць російські війська пройшл 200 км,.захопили Луцьк,Чернівці,блокували фортецю Перемишіль.Таким чином російські війська захопили Сх. Галичину і вийшли до Карпат.
Відступ російської армії супроводжувався новими програмами прои українців,було виселено до Росії 100 тис. українців – цю політику назвали «європейський скандал»
1916 р 22 травня – «Брусиловський перерив»: це наступ Пд-Зх фронту під командуванням генерала Брусилова. Російські війська прорвали фронт,розгорнули наступ і захопили Буковину і частину Галичини. Це була остання перемога російських військ.
Черевень 1917 року-тимчасовий уряд організував насуп російських військ на Пд-Зх фронт.Повний провал наступу: російські війська витіснили з Галичини і Буковини.
Таким чином ця лінія фронту зберігалася аж до підписання Брест-Литовського мирного договору.
Наслідки війни:
Принесла руйнування господарства і загибель людей.
В Галичині зруйновано 40% будинків і 1,5 тис. промислових підприємств.
В Надніпрянській Україні посівні площі скоротилися приблизно на 2 млн десятин у селах залишилося 38% працездатних чоловіків.
Таким чином війна призвела до озпаду Російської та Австро-Угорської імперії, що дало історичний шанс українцям розпочати боротьбу за незалежність.
13.Початок Укр.революції, утворення та діяльність ЦР. 1 універсал. 27 лютого 1917 р. перемога Лютневої революції в Петрограді призвела до падіння самодержавства, незабаром цар Микола II зрікся престолу. Тимчасовий уряд очолив князь Георгій Львов. В Україні самодержавний режим також було ліквідовано, а замість старих органів влади утворено губернські, міські й повітові правління. У містах і селах було утворено паралельні органи влади — Ради робітничих і солдатських та Ради селянських депутатів. Національні політичні сили були роздроблені, тому необхідно було створити український керівний центр. Так в Україні виник альтернативний центр влади — Українська Центральна Рада (УЦР). Вона була створена 3—4 березня 1917 р. в Києві на зборах представників Товариства українських поступовців (ТУП) і українських соціал-демократів. УЦР стала представницьким органом українських демократичних сил і очолила національно-демократичну революцію в Україні. Керівником УЦР став Михайло Грушевський — відомий український історик і політик. Видатними діячами УЦР стали також Д. Антонович, С. Веселовський, Д. Дорошенко, В. Коваль, Ф. Крижанівський.
Партійний склад УЦР був різноманітний, її членами стали представники ТУП, який згодом було перейменовано у Союз українських автономістів-федералістів, Української соціал-демократичної робітничої партії, Української партії соціалістів-революціонерів, Української народної партії. Крім партій до складу УЦР увійшли представники громадських організацій.
Основні напрямки політичної програми УЦР
· Боротьба за національно-територіальну автономію у складі дев'яти українських губерній та етнічних земель.
· Підготовка до виборів в Установчі збори з метою розв'язання питання про автономію України в складі Російської республіки.
· Співпраця з Тимчасовим урядом.
· Надання національним меншинам рівних політичних прав,
Маніфестаційна комісія Центральної Ради на чолі з Дмитром Антоновичем організовувала величаві маніфестації. Так, 29 березня 1917 р. на «Святі революції», яке проводила київська міська влада на підтримку Тимчасового уряду і нового демократичного ладу в Росії, уперше вулицями міста пройшла українська депутація з національними блакитно-жовтими прапорами під супровід українських маршів.
1 квітня УЦР провела свою маніфестацію, що стала першою українською маніфестацією в новітній історії України. У поході брали участь понад 100 тис. осіб, у тому числі 30 тис. озброєного війська.
На народному вічі на Софіївському майдані було прийнято резолюцію про підтримку Тимчасового уряду, необхідність вимагати від нього декларації про автономію України, домагатися скликання Установчих зборів та Українського національного конгресу.
19—21 квітня 1917 р. в Києві в приміщенні Купецького зібрання проходила робота Всеукраїнського національного конгресу, у якому брали участь понад 900 делегатів від політичних партій і різних політичних організацій — селянських, військових, робітничих, економічних, культурних. Головою з'їзду було обрано М. Грушевського. Серед них були представники не тільки Наддніпрянської України, а й Кубані, Галичини та всіх воєнних організацій, близько 600 гостей від українських установ Києва.
Конгрес ще раз підтвердив вимогу надання Україні національно-територіальної автономії і перебудови Російської держави на федеративну демократичну республіку. 21 квітня відбулися вибори нового складу Центральної Ради. Таємним голосуванням головою Центральної Ради знову було обрано М. Грушевського. Тоді ж було обрано його заступників — В. Винниченка й С. Єфремова, виконавчий орган — Комітет, або Малу Раду. УЦР перетворилася на представницький (з елементами парламентаризму) орган українського народу.
