5. Облік використання робочого часу і виробітку працівниками.

Зміст табельного обліку полягає в щоденній реєстрації явки працівників на роботу, залишення роботи, запізнення, неявки, простоїв і понаднормової роботи. Контроль за своєчасною явкою на роботу і залишенням роботи організовуються по одному із наступних методів:

1) картковий – з допомогою контрольних годинників, які автоматично позначають час явки кожного робітника в їх картках;

2) жетонний – з використанням табельних жетонів чи марок;

3) пропускний – шляхом здачі робітниками і службовцями і зворотної видачі їм пропусків (здають перед початком роботи і отримують по закінченню роботи);

4) з допомогою контрольно-пропускного обладнання.

Для обліку використання робочого часу, контролю за дотриманням встановленого режиму роботи і розрахунку заробітної плати застосовуються табелі обліку використання робочого часу (ф. № П-5).

Облік використання робочого часу здійснюється за кожну зміну в табелі, який відкривається щомісячно на працюючих цеху (відділу), дільниці, тощо.Табель це іменний список працівників цеху (відділу), дільниці тощо. Він ведеться окремо по категоріях, а в межах категорії працюючих— в порядку табельних номерів або алфавітному порядку. Для ведення обліку використання робочого часу кожному працюючому присвоюється табельний номер, який наводиться у всіх документах по обліку праці та її оплати. У випадку звільнення (або переводу) працівника в інший цех (відділ) його колишній табельний номер не може бути присвоєний іншому та повинен залишатися вільним не менше трьох років.

Табель складається (готується) за два-три дні до початку розрахункового періоду на підставі табеля за минулий місяць. Записи в табель здійснюються на підставі належно оформлених документів по обліку особового складу: наказу (записок) про прийом, переведення, звільнення.

Облік явок на роботу та використання робочого часу здійснюється в табелі або методом суцільної реєстрації, а саме відмітки всіх прибулих, які запізнилися і т. д., або шляхом реєстрації тільки відхилень (неявок, запізнень і т. д.).

Рекомендовано вести облік використання робочого часу на окремих бланках табелів за категоріями робітників, а на невеликих підприємствах – на одному бланку, але у будь-якому випадку слід заповнювати графу "код". Центральними статистичними органами встановлені такі коди облікових категорій персоналу:

0 - не списковий склад;

1- робітники-відрядники;

2 - робітники-погодинники;

3 - учні;

4 - інженерно-технічні робітники;

5 - службовці;

6 - молодший обслуговуючий персонал;

7 - воєнізована, сторожова та професіональна пожарна охорона;

8 - учні профтехучилищ, загальноосвітніх шкіл, що проходять виробничу практику;

9 - сумісники.

У табелі відмічають кількість відпрацьованих годин кожним працівником, а також неявки на роботу за видами причин, які вказують особливим шрифтом.

Облік часу надурочних робіт здійснюється на основі списків осіб, що працювали надурочно. Списки з відміткою майстра про кількість фактично відпрацьованого понаднормового часу використовуються для запису в табель.

Облік часу простоїв здійснюється на підставі листків обліку простоїв. Листки обліку простоїв з відміткою про час простоїв використовуються для запису в табель.

Для отримання даних про якість та кількість виготовленої продукції і виконаних робіт, забезпечення контролю відповідальності виготовленої продукції, якість матеріалів, деталей що передані в обробку застосовують облік виробітку.

Обсяг виробітку на виробництвах з регламентованим ритмом роботи визначається по кінцевій операції, при цьому складається відомість виробітку . На виробництвах із вільним ритмом роботи фактичний обсяг виробітку визначається по даних поопераційної інвентаризації незавершеного виробництва на кожному робочому місці. По даних інвентаризації складається змінний рапорт про виробітку.

Облік виробітку. У залежності від характеру виробництва, системи організації і оплати праці, способу контролю якості продукції в промисловості застосовуються наступні форми облікової документації:

1. наряд на відрядну роботу,

2. маршрутний лист,

3. рапорт про виробіток,

4. відомість обліку виробітку,

5. акт про прийомку виконаних робіт та інші документи.

Форма цих документів на сьогодні законодавчо не затверджена. І, як правило, на підприємствах застосовуються форми таких документів, розроблені ще в часи СРСР, пристосовані до конкретних умов діяльності підприємства. При цьому первинний документ повинний містити обов'язкові реквізити:

• назва документа (форми); дату і місце складання;

• назва підприємства, від імені якого складений документ;

• зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції;

• посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

• особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Вся перерахована документація повинна мати наступні реквізити: місце роботи (цех, відділ); розрахунковий період (дата, місяць); прізвище, ім’я, по батькові; табельний номер і розряд робітника; шифр обліку витрат і розряд роботи; кількість і якість праці; норму часу і розцінку за одиницю роботи; суму заробітку.

Рапорт про виробіток застосовується в умовах поточно-масового виробництва на конвеєрних лініях з регламентованим ритмом роботи і на потокових лініях з вільним ритмом, за умови закріплення операцій за кожним робітником.

Відповідно до рапорту здійснюється щоденний прийом виробітку бригади (конвеєра) протягом звітного місяця. Розрахунок заробітної плати робітника (члена бригади) виконується на зворотному боці рапорту. Маршрутна система обліку (маршрутні листи, карти) застосовується в умовах серійного виробництва. Маршрутний лист (маршрутна карта) є документом, що супроводжує партію деталей у процесі виробництва по операціях їхньої обробки. Він попередньо виписується на партії деталей відповідно до графіка запуску деталей у виробництво, технологічними картами і т.д. Операції в маршрутному листі перелічуються в тій же послідовності, у якій вони передбачені в технологічних картах.

Кожна партія деталей проходить всі операції згідно маршрутного листа. Однак в окремих випадках партія деталей у процесі роботи може бути розподілена на двох — три більш дрібних партії. На знову виділену партію виписується окремий (додатковий) маршрутний лист.

У залежності від умов роботи підприємства маршрутні листи можуть застосовуватися в сполученні з рапортами про виробіток продукції за зміну. У цьому випадку змінний рапорт виконує роль розрахункового документа, у якому з маршрутних листів записуються результати технічного приймання продукції по кожній операції.

Наприкінці звітного періоду підраховується час (відповідно до норм), розмір оплати по кожному найменуванню (номерові) деталі й операції на весь випуск продукції і сума заробітної плати кожного робітника відповідно до виробітку, зазначеному в рапорті.

Загальна сума заробітної плати всієї бригади за даними зазначених рапортів зіставляється із сумою заробітку всієї бригади відповідно кількості продукції, зданої у відділ технічного контролю або на склад.

Облік вироблення і нарахування заробітної плати по нарядах на відрядну роботу здійснюється на підприємствах з одиничним і дрібносерійним виробництвом і при виконанні ремонтних робіт.

У цьому випадку виробниче завдання видається у виді наряду на відрядну роботу на одну зміну або на більш тривалий термін. У ньому вказують обсяги роботи і норми часу на їхнє виконання. Наряд на відрядну роботу виписується до початку роботи на основі технологічних карт або інших технічних документів і відповідно до планованих обсягів виробництва виробничого підрозділу.

Наряди на відрядну роботу можуть бути:

1. Індивідуальні — видані на одного працівника. Підрахунок суми заробітку, що належить робітникові, здійснюється шляхом множення кількості виготовленої продукції (деталей, виробів) на встановлену розцінку.

2. Колективні (бригадні) — видаються на групу (бригаду) робітників. На лицьовій стороні вказується прізвище бригадира (номер бригади), а на зворотній — прізвища і табельні номери робітників, що входять до складу бригади, їхні розряди і фактично відпрацьований час.

З метою скорочення документації і підвищення контрольних функцій обліку можливе застосування накопичувальних нарядів, що діють протягом тривалого часу. З метою розмежування обліку витрат на оплату праці по нормах і обліку відхилень від норм застосовуються наступні документи:

• лист на доплату — у випадку здійснення передбачених на підприємстві доплат;

• наряд на відрядну роботу з відрізняючим знаком (наприклад, з червоною смугою по діагоналі бланка наряду) — при здійсненні оплати додаткових операцій, не передбачених установленим технологічним процесом. У такому випадку в убранні вказуються причини доплат і додаткових робіт.

В процесі виробництва може виникати брак, тобто вироби, які не відповідають вимогам установлених стандартів чи технічним умовам і не можуть бути використані по прямому призначенню. Розрізняють брак частковий (виправний) і повний (не виправний).

Якщо брак виправляється іншим робітником, то йому виписується наряд, на якому проставляється штамп “виправлення браку”.

Для нарахування заробітної плати водіям вантажних автомобілів використовуються шляхові листи вантажного автомобіля:

—шляховий лист вантажного автомобіля у міжнародному повідомленні (ф. № 1 (міжнародна);

• шляховий лист вантажного автомобіля (ф. № 2 (діє в межах України)).

• шляховий лист службового легкового автомобіля (ф. № 3).

Нарахування додаткової заробітної плати й оплати праці по середньому заробітку також здійснюється на підставі первинних документів. До них відносяться:

• накази про надання відпустки і відповідний розрахунок,

• накази про надання матеріальної допомоги і т.ін.