6. Форми міжнародної торгівлі за специфікою взаємодії суб’єктів

Найпоширенішою серед цих форм міжнародної торгівлі є традиційна (проста) торгівля, тобто «вільний» експорт та імпорт товарів та послуг, який не обумовлений коопераційними зв’язками та зобов’язаннями щодо збалансованого обміну товарів. У традиційній торгівлі в обов’язки продавця (експортера) входить: поставити товар, передати документи щодо нього та право власності на товар у відповідності з вимогами договору та чинної Конвенції, а в обов’язки покупця (імпортера) — сплатити кошти за ціною товару та прийняти поставку товару у відповідності з вимогами договору та чинної Конвенції. Таким чином, крім зазначених, ні в експортера, ані в імпортера не виникає інших зобов’язань. А це означає, що після виконання угоди експортер має право, якщо це доцільно, змінити споживача (знайти іншого імпортера), не порушуючи при цьому ніяких зобов’язань. Аналогічно й імпортер має право вибору постачальника, заміни експортера без юридичних наслідків. Торгівля за кооперацією на відміну від традиційної торгівлі характеризується довгостроковою узгодженістю безпосередніх виробничих зв’язків. Основними ознаками міжнародної виробничої кооперації є:

• попереднє узгодження сторонами в договірному порядку умов спільної діяльності;

• наявність як безпосередніх суб’єктів виробничої кооперації промислових підприємств різних країн;

• координація господарської діяльності підприємств-партнерів з різних країн у певній, взаємоузгодженій сфері діяльності як головний метод співробітництва;

• закріплення в договірному порядку головних об’єктів коопе­рування — готових виробів, компонентів, напівфабрикатів, технології тощо;

• розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення за ними виробничої спеціалізації з урахуванням основних цілей коопераційної угоди;

• здійснення взаємних або односторонніх поставок товарів за узгодженим графіком виконання виробничих програм у межах угоди щодо кооперації, а не як наслідок виконання звичайних договорів купівлі-продажу;

• довгостроковість та стабільність відносин, що підвищує їх зацікавленість у цьому виді зв’язків і веде до встановлення між кооперантами усталених виробничих і технологічних зв’язків, тісної взаємодії та взаємозалежності.

За таких взаємозв’язків виробник має заздалегідь знати, хто і в якій кількості купуватиме його продукцію. Крім того, він повинен заздалегідь узгодити всі якісні, експлуатаційні та техніко-економічні параметри продукту. Тож сутність торгівлі за кооперацією полягає в тому, що юридично самостійні виробники різних країн у результаті здійснення на договірній основі спільної діяльності створюють окремі види продукції, що мають чітко визначене адресне призначення і є складовими кінцевої продукції.

Товари	Послуги
Товари в основному конкретні	Послуги нематеріальні
Право власності передається при продажу	Право власності здебільшого не передається
Можна перепродати	Не можна перепродати
Може бути продемонстрований перед продажем	Зазвичай не демонструється (перед продажем його не існує)
Може зберігатися як покупцями так і продавцями	Неможливо зберігати
Процес виробництва наслідується процесом споживання	Виробництво та споживання зазвичай відбуваються одночасно
Виробництво, продаж і споживання локально диференційовані	Виробництво, споживання і навіть продаж часто скомпоновані разом
Піддається транспортуванню	Неможливо транспортувати
Продавець виробляє товар	Клієнт (покупець) приймає участь у виробництві
Можливий непрямий контакт між компанією та клієнтом	В більшості випадків контакт між компанією та клієнтом є необхідним
Товар можна експортувати	Послугу зазвичай не можна експортувати (на противагу системі, що надає послуги)