Метод дисконтування коштів

Метод дисконтування коштів — один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, що базується на допущенні, що кошти, одержувані (що витрачаються) у майбутньому, будуть мати меншу (більшу) вартість, чим у даний момент.

М. д. к. не враховує розподіл у часі чистого притоку і відтоку (приходу і витрати) коштів (капіталу) протягом терміну експлуатації об'єкта інвестицій. У цьому випадку переважним може виявитися використання методу, заснованого на чистій поточній чи вартості внутрішній нормі окупності. Варто мати на увазі, що інвестиції, витрачені на створення й освоєння проекту, відволікаються (вилучаються) з обороту підприємства (фірми) до періоду його завершення. Тому чим більше років відокремлюють витрати і результати даного року від початку розрахункового чи чим більше загальна тривалість і значніше витрати приходяться на перші роки освоєння проекту, тим значніше втрати може мати підприємство. До того ж, кошти, вкладені в проект, могли б бути поміщені в кредитні чи установи інші заходи щодо визначеної процентної ставки (тобто приносити прибуток).

Метод середнього рівня віддачі

Метод середнього рівня віддачі – один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів з визначенням їхньої прибутковості і середньої величини віддачі від вкладеного капіталу при очікуваному життєвому циклі продукції.

Переваги цього методу: простота розрахунків і розуміння, можливість порівняння альтернативних варіантів, облік амортизації і життєвого циклу продукції; недоліки — ігнорує зміни в рівнях доходу й інвестицій у різні періоди (тому що заснований на заздалегідь визначеному рівні виконання), зневажає тим, що грошові доходи, що отримані пізніше, не мають ту ж вартість, що отримані раніше (тобто млн. г. о. у перший рік має ту ж цінність, що і в інші роки). До того ж немає достатніх обґрунтувань визначення прибутковості амортизації.

10.3 Оцінка економічної ефективності капіталовкладень

Офіційна методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення:

1. Розрахунки економічної ефективності капіталовкладень застосовуються при:

• розробленні різних проектних і планових документів;

• оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів;

• оцінці ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства.

2. Здійснюючи розрахунки, визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капіталовкладень, що обумовили цей ефект. При цьому враховується чинник часу. На підприємствах економічним ефектом капіталовкладень слугує приріст прибутку.

3. З метою всебічного обґрунтування й аналізу економічної ефективності капіталовкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему узагальнюючих і поодиноких показників:

• узагальнюючі показники — це період окупності капіталовкладень та питомі капіталовкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) — капіталомісткість;

• поодинокі — продуктивність праці, фондовіддача, матеріаломісткість, собівартість, якість, тривалість інвестиційного циклу тощо.

4. При визначенні ефективності капіталовкладень слід виключити вплив на сумарний економічний ефект так званих неінвестиційних чинників, тобто дію заходів, здійснення яких не потребує капіталовкладень.

У практиці господарювання підприємства приймаються різноманітні рішення, пов'язані з інвестуванням виробництва і соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) і порівняльну (відносну) ефективність капіталовкладень. Вони взаємопов'язані. Визначення найбільш доцільного проекту капіталовкладень базується на зіставленні показників їх абсолютної ефективності, а аналіз останньої здійснюється шляхом порівняння нормативних, запланованих та фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.

Абсолютна ефективність капіталовкладень відбиває загальну величину їх віддачі на підприємстві. Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період.

Для визначення абсолютної ефективності застосовують два взаємозв'язані показники:

1. коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень;

2. період окупності капіталовкладень. Він є оберненим до коефіцієнта абсолютної економічної ефективності.

Залежно від напрямків вкладення капіталу розрізняють такі види абсолютної економічної ефективності:

1. Економічна ефективність капіталовкладень у галузь економіки:

, (10.1)

де — приріст річного прибутку по галузі економіки в результаті вкладення капіталу в її розвиток, будівництва об'єктів виробничого призначення — КВ_гал.

2. Планово-збиткова економічна ефективність капіталовкладень:

, (10.2)

де — зниження собівартості продукції в результаті вкладення капіталу на заходи, спрямовані на її зниження.

Поряд з цими показниками визначаються строки окупності капіталовкладень, які дорівнюють:

, (10.3)

Розрахункові значення коефіцієнтів абсолютної економічної ефективності (Е_АБС) повинні порівнюватись із нормативним коефіцієнтом економічної ефективності (Е_Н), який встановлюється централізовано Міністерством економіки України.

Нормативний коефіцієнт економічної ефективності означає той мінімальний економічний ефект, який можна отримати, вкладаючи капітал у дану галузь економіки. Таким чином, нормативний період окупності капіталовкладень характеризує той максимальний строк, за який може окупитися даний капітал.

, (10.4)

, (10.5)

Розглянутий проект вкладення капіталу є доцільним (прибутковим), якщо Е_АБС > Е_Н.

Деякі значення Е_Н.

• для будівництва — 0,12;

• для нової техніки — 0,15;

• для транспорту і транспортних засобів — 0,16.

Розрахунки відносної ефективності здійснюють з метою визначення кращого з можливих варіантів інвестування виробництва.

Відносна (порівняльна) ефективність реальних інвестицій визначається з допомогою показника зведених витрат (Z) за формулою:

, (10.6)

де С — поточні витрати (собівартість) за і-м проектним варіантом;

КВ_І — капіталовкладення за і-м проектом.

Розраховуючи відносну ефективність, слід враховувати повні витрати (С_І+ КВ_І), однак пряме підсумовування зазначених видів витрат неможливе, оскільки природа їх формування різна: поточні витрати повторюються щороку, а капіталовкладення є разовими. Тому виникає необхідність зведення капіталовкладень до річної рівномірності за допомогою нормативного коефіцієнта ефективності капіталовкладень.

Проект капіталовкладень з найменшими зведеними витратами має вважатись найкращим з економічної точки зору.

При визначенні ефективності капіталовкладень виникають певні особливості на окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу.

1. При здійсненні проектно-кошторисних робіт ефективність капіталовкладень має визначатись з урахуванням їх кінцевого результату — якості проектних рішень.

2. При розрахунках ефективності інвестування технічного переозброєння або реконструкції підприємства використовують додаткові показники — умовне вивільнення працюючих та економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів.

3. Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розширення діючих підприємств повинні обов'язково порівнюватись з економічною результативністю технічного переозброєння відповідних виробничих проектів. У процесі порівняння показників ефективності необхідно враховувати весь обсяг капіталовкладень, включаючи витрати на створення об'єктів соціальної інфраструктури, а також витрати від "заморожування" інвестицій.

4. Економічну ефективність капіталовкладень у природоохоронні об'єкти визначають, порівнюючи досягнутий ефект від збереження чи поліпшення екологічного стану навколишнього середовища або зменшення шкоди від його забруднення і капіталовкладень на створення таких об'єктів.

Підвищити ефективність капіталовкладень можна шляхом:

• поліпшення структури капіталовкладень;

• удосконалення проектно-кошторисної справи;

• скорочення стадій інвестиційного циклу;

• упровадження економічних методів управління інвестиційним процесом та ін.