3. Підготовка до випробування

3.1. Закриту випробувальну камеру з ротором нагрівають до заданої температури. Температуру випробування встановлюють у нормативно-технічній документації на випробовуваний матеріал. При відсутності вказівок в нормативно-технічної документації показник в'язкості, перепад в'язкості і еластичне відновлення зразка визначають при 100 ° С, час початку підвулканізації і швидкість підвулканізації - при 120 або 140 ° С.

3.2. Встановлюють зусилля закриття випробувальної камери відповідно до нормативно-технічною документації на випробовуваний матеріал. При відсутності в нормативно-технічній документації відповідних вказівок рекомендується зусилля закриття 13720 ± 200 Н (1400 ± 20 кгс).

3.3. Перевіряють відповідність приладу вимогам п. 2.4.3. при обертанні ротора в порожній випробувальній камері, нагрітої до заданої температури.

3.4. Диск зразка з отвором надягають на стрижень ротора, інший диск поміщають на верхню площину головки ротора.

3.5. Ротор із зразком встановлюють у випробувальну камеру.

3.6. Для зменшення забруднення випробувальної камери і ротора випробовувальним матеріалом між зразком і поверхнями випробувальної камери і ротора допускається застосовувати прокладки з целофану завтовшки не більше 0,03 мм (ГОСТ 7730-74).

4. Проведення випробування

4.1. Зразок в закритій камері прогрівають при температурі випробування протягом часу, встановленого в нормативно-технічній документації на випробовуваний матеріал. При відсутності в нормативно-технічної документації відповідних вказівок зразок прогрівають протягом 1 хв, після чого приводять в обертання ротор.

4.2. Визначення показників випробування

4.2.1. В'язкість Mt (рисунок 6) вимірюють значенням крутного моменту на осі ротора після закінчення часу його обертання, зазначеного в нормативно-технічній документації на випробовуваний матеріал. При відсутності в нормативно-технічній документації відповідних вказівок Mt вимірюють по закінченні 4 хв від початку обертання ротора.

При відсутності автоматичного запису в'язкості слід почати спостереження за показаннями шкали приладу за 30 с до заданого часу вимірювання. Найменша показання, отримане протягом цього часу, беруть за в'язкість Mt.

4.2.2. Перепад в'язкості ΔM, що характеризує відносне зменшення в'язкості протягом заданого часу від початку обертання ротора, визначають за допомогою двох значень в'язкості: максимального Мmах і Mt. Вимірювання в'язкості Мmах (див. рис. 6) виробляють на п'ятій секунді від початку обертання ротора, значення в'язкості Mt визначають відповідно до вимог п. 4.2.1.

4.2.3. Здатність гумових сумішей до передчасної вулканізації характеризують початком і швидкістю підвулканізації. Для визначення початку і швидкості підвулканізації реєструють показники t5 і t35, що характеризують час у хвилинах від початку випробування, при якому в'язкість зразка перевищує мінімальну Mmin відповідно на 5 і 35 одиниць (М5 і М35 - см, рис. 6).

При визначенні здатності гумових сумішей до передчасної вулканізації тривалість попереднього прогріву зразка враховують як час випробування; випробування проводять до тих пір, поки в'язкість не перевищить мінімального значення Mmin (див. рис. 6) на 40 одиниць по Муні.

Якщо в'язкість зразка через 45 хв від початку випробування не перевищить мінімальну на 40 одиниць, випробування закінчують і проводять екстраполяцію кривої залежності показника в'язкості від тривалості випробування (див. рис. 6) до значення в'язкості, рівного Mmin +35 одиниць.

При відсутності в приладі автоматичного запису в'язкості останню слід реєструвати не рідше ніж через кожну хвилину. При цьому за показаннями по шкалі стежать в інтервалі ± 15 с від заданого часу і реєструють найнижче значення в'язкості, отримане в цьому інтервалі часу.

4.3. Після закінчення випробування розкривають випробувальну камеру і виймають зразок. Випробувальну камеру і ротор слід очистити.