2. Соціальні підходи до розвитку людського суспільства

Формацій­ний підхід

У попередніх темах було показано, що основою

існування людського суспільства є спосіб виробни­цтва матеріальних благ. Причому цей спосіб не є

раз і назавжди даним. Він постійно вдосконалюється, розвиваєть­ся. Рушійним мотивом цього розвитку є постійне зростання потреб людей, а засобом - розвиток продуктивних сил.

Виходячи з цього, ідеологи марксизму К.Маркс і Ф.Енгельс у 40-х роках 19 ст. виступили з теорією макроісторичного розвитку людства. Згідно з цією теорією, розвиток людського суспільства -процес поступального переходу від однієї соціально-економічної формації до іншої. Причому кожна чергова формація - це новий ступінь розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, а також соціальних, політичних, юридичних та інших форм існу­вання суспільства. Вирішальну роль у розвитку формації мають продуктивні сили та виробничі відносини, які утворюють спосіб виробництва або матеріальний базис суспільства. Над ними підні­мається надбудова (комплекс економічних, політичних, правових,

культурних, релігійних та інших форм людського спілкування). Надбудова може стимулювати або гальмувати розвиток, але головним рушійним мотивом змін є базис, спосіб виробництва. Причому в самому способі виробництва основною рушійною силою є суперечність між продуктивними силами та виробничими відно­синами.

Такий підхід до історії розвитку людського суспільства в економі­чній літературі отримав назву формаційного, а самих формацій уже послідовниками К.Маркса було визнано п'ять. Див. схему 42.

Схема 42 Класична формаційна модель

Сам К.Маркс висловлював деякий сумнів в універсальності ство­реної ним моделі, вона неодноразово ним переглядалася. Тому закінченої теорії формацій К.Маркс практично не сформулював, а дав лише підходи. Це, зокрема, видно з тих варіантів періодизації історії розвитку суспільства, які він пропонував. Див. схеми 43 і 44.

Схема 43 Бпохи цивілізації. Варіант епохальної моделі

Можна говорити про певні спрощення або деякі помилки в де­талях механізму економічного детермінування історичного проце­су, які до речі, пізніше частково виправили самі автори, а також їхні послідовники, але не можна не відзначити оригінальність і обґрунтованість формаційного підходу. Він, з одного боку, відносно просто пояснює процес розвитку суспільства, дає можливість суттєво відрізняти кожний новий етап історичної еволюції суспіль­ства від іншого (більш високий рівень розвитку продуктивних сил). А з іншого, - ґрунтовно доводить, що перехід від однієї формації до іншої є не випадковим, а цілком закономірним проце­сом. Процесом, зумовленим дією об'єктивних економічних законів, а отже, неминучим.

Довгий час формаційний підхід до історичного розвитку суспільства, особливо в країнах соціаліс­тичної орієнтації, був пануючим. На сучасному етапі виникли нові умови які, на перший погляд, начебто не вписуються в жорстку п'ятичленку формаційного підходу. Що це за умови?

1. Виробництво стало набагато складнішим, багатофакторним і великомасштабним. У зв'язку з цим безпосередні економічні відносини людей все більше опосередковуються відносинами технологічними, організаційними, що вуалює їхню справжню роль у розвитку суспільства. На перший план виходить НТП, організа­ція, а роль економіки затушовується, виступає як другорядна.

2. Значно посилюються взаємозв'язки економічних, соціаль­них, політичних, національних і духовних факторів у розвитку суспільства.

3. Сучасна еволюція суспільства, зокрема трансформація, яку пережив капіталізм у сучасних умовах, розпад соціалістичної системи та відродження на її уламках капіталізму.

4. Глобалізація економічних, політичних і культурних відно­син, інтернаціоналізація економічних зв'язків, зростання взаємо­залежності країн і народів.

Все це привело до того, що виникли спроби якось інакше Ікщс- нити історичний процес розвитку суспільства. Пояснити так, щоб у ^рму поясненні знайшли відображення названі нові моменти. Цей -'новий підхід на Заході відносно давно (з 70-х "років) ІІ^понується * ^.р^яа^аі ^філософами та Істориками. Й &$&і&ох(^Н& ^ї& №ш^ набувати "права громадянства" в зв'язку з їх повальною капіталі- зацієїб,. .,,•'"•

Є Й суб'єктивні причини, щоб відкинути формаційний підхід. Так, одні, особливо колишні партійні ідеологи, а тепер "найдемок-ратичніші демократи", хочуть виправдати себе й довести, що соціалізм потерпів крах у колишньому Радянському Союзі не через те, що вони спотворили саму суть марксистського вчення» а-тому* що Д6 вчення невірне побуті, не відповідає інтересам людей. Отже, винен у всьому Маркс. Інші, не вдаючись до високих матерій, відкидають формаційний підхід не тому, що він науково необґрун-тований, цього вони не знають, бо ж справжнього вчення Маркса з його внутрішньою діалектикою ніколи не вивчали, а сьогодні ознайомитися з ним немає часу та воно їм і не під силу. А тому, що такий підхід заважає їм повернути хід історії назад-- від соціалізму до капіталізму, всупереч законам економіки ,й логіки.

Так що ж являє собою цей новий підхід, який дістав назву І^ц-вілізаційного, та чим він відрізняється від формаційного підходу? Цивілізаційний підхід передбачає:

1. Що у своєму розвитку суспільство йде не від формації до фо­рмації, а від цивілізації до цивілізації.

2. Що перехід від однієї цивілізації до іншої зумовлюється змі­нами в усьому комплексі економічних, політичних, правових, культурних, релігійних та інших форм людських відносин, яким надається рівноправне значення, хоча в історії різних суспільств роль тих чи інших названих форм могла бути неоднаковою. Тобто, жорсткої детермінації та залежності цивілізаційний підхід не передбачає.

У зв'язку з цим виникає ряд запитань. І.Чи заперечує цивілі­заційний підхід формаційний? 2.Чи розширює він можливості пізнання еволюції економічних систем? З.Чи дає можливості більш чітко визначити закономірності поступального розвитку людського суспільства? Щоб відповісти на ці запитання, необхідно зіставити ці два підходи. Мова про це в наступному питанні.