8. Псоріаз. Клінічні ознаки. Причини появи.

10.Себорея. Види. Профілактика.

11. Імунітет.

Імунітет – (immunitas – звільнення від податей, данини) – під цим терміном звичайно розуміють несприйнятливість організму до патогенних мікробів, їх отрут або яких-небудь інших чужорідних речовин.

Імунітет являє собою складний комплекс фізіологічних захисних реакцій, які визначають відносну сталість внутрішнього середовища, перешкоджають розвитку інфекційного процесу або інтоксикації та мають здатність відновлювати порушенні функції організму.

Види імунітету:

1.    Видовий (генетична стійкість – несприятливість деяких видів до певних хвороб – передається спадково – наприклад несприятливість людей до чуми великої рогатої худоби).2.    Набутий:1.    Природний: активний (після перенесення хвороби), пасивний (імунітет новонародженої дитини, антитіла дитина отримує через плаценту, а потім з молоком матері – зберігається до 6 місяців).2.    Активний – відтворюється шляхом активної чи пасивної імунізації.Вакцинація відноситься до специфічних методів профілактики інфекційних захворювань. Вакцини – препарати що складаються з ослаблених, вбитих збудників, продуктів їх життєдіяльності, а метод щеплення – вакцинацією.

12. Гноячкові захворювання шкіри.

Гноячкові захворювання шкіри

Гноячкові захворювання шкіри (піодермії) розвиваються в результаті проникнення в шкіру стафілококів чи стрептококів.

Моментами, сприятливими для розвитку піодермій, є мікро­травми, цукровий діабет, авітаміноз, зниження місцевого і загаль­ного імунітету, а також недотримання правил особистої гігієни. Залежно від збудника, клінічний перебіг піодермії має деякі особ­ливості:

— будь-які прояви стафілодермій на шкірі, як правило, пов'я­зані з волосяними фолікулами чи вивідними протоками сальних і потових залоз;

— розвиток стрептодермії не пов'язаний з волосяними фоліку­лами.

Піодермія може бути первинною, тобто розвиватися на до то­го не зміненій шкірі, і вторинною, тобто розвиватися як усклад­нення якогось іншого шкірного захворювання, яке, як правило, супроводжується свербежем.

Стафілодермії

Остіофолікуліт — початковий елемент усіх форм стафілодермії з ураженням фолікулів. В усті фолікула з'являється прониза­на волосом пустула напівкулястої форми, розміром до шпилько­вої головки, покриття щільне, вміст — густий вершкоподібний гній, навколо пустули — вузький обідок почервоніння.

Вміст пустули може зсихатися, утворюючи жовтувато-буру кірку. Якщо пустула прорвалася, оголюється поверхнева ерозія. Остіофолікуліт уражує не більш 1/3 волосяного фолікула. Висипання можуть бути поодинокими і множинними. Схильності до периферичного росту і злиття елементів не спосте­рігається. Найчастіше висипання локалізуюються на шкірі облич­чя, особливо в ділянці бороди і вусів у чоловіків. Процес закін­чується за 2-3 дні, не залишаючи рубців.

Фолікуліт — гостре гнійне запалення фоліку­ла волоса. Тканини навколо фолікул не уражені. Біля волоса з'являється болючість, набряк, у центрі почервоніння розвивається конусоподіб­ний, пронизаний волосом гноячок, крізь верхів­ку якого просвічує гній. Гноячок може самостій­но підсохнути в кірочку і безслідно зникнути за 3-5 днів або прорвати, оголюючи воронкоподіб­ну ерозію, іноді утворюється рубчик. Фолікуліти можуть виникати на будь-якій ділянці шкірного покриву, де є волосся.

Фурункул — гостре гнійне некротичне ура­ження фолікула, сальної залози і навколишніх м'яких тканин. Спочатку клієнт відчу­ває біль, шкіра на тому місці червоніє, набрякає, надалі в центрі набряку з'являється пустула, по­силюється почервоніння, а в центрі формується некротичний стержень, який поступово відокрем­люється. На місці стержня формується глибока виразка. В міру відділення стержня зменшується болючість, почервоніння, набряк, розсмоктується ущільнення, а на місці виразки формується ру­бець. При фурункулах може розвиватися лімфа­деніт (збільшення регіонарного лімфатичного вузла), лімфангоїт (запалення лімфатичних судин). Може підвищуватися температу­ра, виникати головний біль, розвивається загальне нездужання. Особливо небезпечні фурункули в ділянці обличчя (верхня губа, носогубні складки), бо внаслідок особливостей кровопостачання цієї ділянки може розвинутись сепсис чи тромбоз глибоких вен мозку.

Карбункул — скупчення декількох фурункулів, об'єднаних за­гальним інфільтратом. Через 4-5 днів від початку розвитку кар­бункул перетворюється на щільний гострозапальний вузол діа­метром до 10 см, нечітко обмежений від навколишньої здорової тканини. Поверхня вузла — напівкуляста, багряного кольору, різко болюча при пальпації. У центрі вузла формується кілька стержнів, при відторгненні яких утворюється велика виразка. На місці виразки залишається грубий рубець. Загальний стан хворо­го різко погіршується.

Гідраденіт — гнійне запалення апокринових потових залоз, які розміщуються тільки в пахвових, пахових і аногенітальних ділян­ках. Діти і старі люди на гідраденіт не хворіють, тому що ці залози в них не функціонують. Спочатку в клієнта з'являється відчут­тя незручності у ділянці враження: невиражена сверблячка, поко­лювання. У цей період у товщі шкіри можна намацати злегка болісний вузол завбільшки з горошину. Надалі вузол збільшуєть­ся, болючість наростає, поверхня шкіри над вузлом стає синюш­но-багровою, на поверхні утворюються випинання у вигляді со­сочків («суче вим'я»). При прориві вузлів утворюються один чи декілька свищових ходів. Після загоювання на місці ураження за­лишаються втягнені рубці.

Хворих на фурункульоз, карбункульоз і гідраденіт лікують в умовах хірургічного кабінету чи хірургічного стаціонару.

Стрептодермії.

Імпетиго частіше виникає на відкритих ділянках тіла, особли­во на обличчі (рис. 2.18). Хворіють діти і молоді жінки з ніжною шкірою. Хвороба відрізняється високою контагіозністю, особливо в умовах дитячого колективу. Проявляється висипаннями повер­хневих пухирців на тлі почервонілої шкіри. Пухирці до кількох міліметрів у діаметрі з тонким в'ялим покриттям і рідким вміс­том солом'яно-жовтого кольору (фліктена). Зсихаючись, вміст фліктени утворює крихку кірку. Фліктени мають тенденцію до пе­риферичного зростання, можуть зливатися й утворювати вогнища вигадливих обрисів. Після виду­жування на місці ураження шкіри залишається нестійка гіперпіг-ментація.

Заїда — стрептококове Імпетиго в кутиках рота: шкіра кути­ків рота набрякла, червоного кольору, у глибині складки видно щілиноподібну ерозію з «віночком» відшарованого епітелію. На поверхні ерозії формується кірочка, яка легко розривається при русі губ. Захворювання контагіозне.

Поверхневий панарицій — навколонігтьова фліктена. Шкіра навколонігтьового валика спочатку червоніє, стає набряклою й болісною. На ній утворюється пухир із прозорим, пізніше мутним вмістом. Панарицій може охоплювати ніготь із трьох боків у ви­гляді підкови. Розвивається як ускладнення при задирці, обкушу­ванні нігтів, як результат непрофесійного манікюру.

Диференціальна діагностика гноячкових уражень шкіри

Ознаки	Стафілодермії	Стрептодермії
Захворювання	Фолікуліт	Фліктена
Зв'язок з волосяним фо­лікулом	є	Немає
Форма	Конусоподібна	Плоска
Покриття	Товсте, щільне	Тонке, в'яле
Колір вмісту	Блідо-жовтий	Солом'яно-жовтий
Консистенція вмісту	Густа, вершкоподібна	Рідка
Тенденція до злиття	Немає	Є
Тенденція до периферич­ного поширення	Немає	Є