Класифікація газових родовищ за запасами
За запасами газу в млрд м3 вільних газів і нафти в млн. т виділяють скупчення
Унікальні – над 500; То саме для нафти в млн.т.
Найкрупніші (найбільші) – 100-500
Крупні (великі) – 30 -100
Середні - 10-30
Дрібні - 3-10
Дуже дрібні - 1-3
Найдрібніші до 1
Наведемо приклад структури поділу по запасах родовищ, які відкриті в Україні.
В ДДЗ виявлено (Євдощук, Істомін, 1997, рисунок 3.9, таблиці 3.11-3.12 [3]):
Середні родовища нафти і газу : їх 22
Крупні: – №11 – Гнідинцівське НГК , 14- Машівське ГК , 15- Леляківське НГК, 16- Рибальське НГК, 32- Мелихівське ГК, 41- Медведівське ГК, 42- Опішнянське НГК, 62- Розпашнівське ГК, 63- Тимофіївське НГК, 65- Матвіївське ГНК, 84- Котелевське ГК, 98- Абазівське ГК, 99- Березівське Г, 116- Андріяшівське ГК. Всього 14, В останне десятиліття відкрито Кобзівське, але запаси не підтверджуються і переглядаються.
Станом на початок тисячоліття родовищ ДДЗ біля 200, з них понад 30 газових, понад 80 газоконденсатних, 45 нафтогазоконденсатних, 4 нафтогазових, 2 газонафтових, понад 30 нафтових.
Найкрупніші – № 40-Західно-Хрестищенське ГК , 24-Єфремівське ГК, 23-Глинсько-Розбишівське НГК ( в 1964-68 роках), 85-Яблунівське НГК (в1977 р).
Унікальні – №1 – Шебелинське ГК (відкрито в 1950 р).
Особливості освоєння нафтогазоносних басейнів. Закон статистичного розподілу Парето
Відкриття основних за запасами родовищ відбувається на ранній і середній стадіях вивчення та освоєння басейнів.
В світі відкрито біля 20 тисяч родовищ природного газу, з них з запасами понад 30 умовних одиниць палива біля 300, що складає менше 2 % від загальної кількості.
За В.І. Старосельським, 256 найбільших родовищ світу з сумарними початковими видобувними запасами газу понад 80 трлн. м3 розміщені таким чином:
- молоді платформи 121 (54,9 % запасів газу)
- дaвні платформи 116 ( 41,9 % запасів)
- міжгірські западини альпійського типу 19 (3,2 % запасів).
Найбільші родовища зосереджені в колекторах різного типу:
в піщаних 69,7%,
в карбонатних 30,3 %.
Соленосні покришки контролюють 36,7 % покладів газу.
По глибинах :
85 % зосереджені на глибинах до 3 км;
13,9 % на глибинах 3 – 5 км;
3,2 % на глибинах більше 5 км
12. Природні гази вугленосних розрізів. Склад газів, вертикальна зональність. Форми знаходження газів.
Донедавна кількості метана, згенерованого у вугільних басейнах СНД, оцінювались В.Є. Єрмаковим та В.О. Скоробогатовим в 1231 трлн. м3 (таблиця 3.14 [1]). Зараз ці оцінки принаймні удвічі більші.
Газ знаходиться у трьох формах – вільному у порах та тріщинах вугілля та порід; у сорбованому стані та у водорозчиненому стані в пластових водах вугленосних розрізів.
Термінологія:
Природна газоносність – об`єм газу, який вміщує одиниця маси вугілля в природних умовах м3 /тгм (на тонну горючої маси). Якщо мається на увазі лише метан, говорять про природну метаноносність.
Газоємність вугілля – здатність вугільної речовини поглинати газ у певних термодинамічних умовах, м3 / тгм.
Абсолютна газообільність – об`єм газу, який повільно або імпульсно виділяється в об`єм підземної виробки, м3/добу, м3/ хвилину.
Газоносність вугільних пластів підвищується від 6-8 до 30-40 м3 /тгм з глибиною та зі збільшенням ступеня метаморфізму. Однак метаноносність антрацитів не перевищує 2-3 м3/тгм незалежно від глибин залягання.
На глибинах 50-700 метрів газозбагаченість шахт може сягати 40-50 м3/т,
на більших глибинах 50-90 м3/т.
Склад газів представлений метаном і гомологами, азотом, вуглекислим газом, воднем, СО, сірчистим газом, гелієм, аргоном, криптоном, ксеноном (В останні роки з`явились дані про наявність в породах і вугільній речовині ацетилену С2Н2.
Вміст метану і гомологів зростає з глибиною, як і азоту. Азот (виходячі з вмістів атмосферного аргону і кисню) має переважно атмосферне походження. Його більше на вугленосних площах з антрацитовим складом вугілля. Вуглекислий газ в кількостях до 4 % найбільше поширений в зоні газового вивітрювання. Водень зустрінутий в окремих пробах.