1.3. Особливості технології поліграфічного виробництва

Друкуванням називається багаторазове отримання однакових зображень шляхом перенесення фарби з друкарської форми на мате­ріал, призначений для друкування (папір, картон і т. п.).

Зображення, одержане на друкарському матеріалі, називається від­тисненням. Друкування здійснюється під тиском, створюваним між друкарською формою, покритою фарбою, і поверхнею, що притискує до форми друкарський матеріал (папір, картон, тканину і ін.).

Залежно від переважання на тому або іншому поліграфічному під­приємстві одного з основних видів друку розрізняють друкарні – підприємства високого друку, підприємства офсетного друку і під­приємства глибокого друку. Є поліграфічні комбінати, де випускають різ­ну друкарську продукцію декількома видами друку.

Для виробництва поліграфічної продукції необхідно мати дру­карську форму, фарбу і папір, а також відповідне формове, друкарське, брошурувальне, кришкоробне устаткування.

Друкарська форма може бути плоска (плита, пластина) або цилін­дрова, цілісна або така, що складається з окремих частин.

Як матеріал для друкарської форми можуть бути використані різні сплави (наприклад, сплав свинцю з стибієм і оловом), а також цинк, Алю­міній, мідь, магній, пластичні маси, гума, дерево, літографський камінь і ін.

Залежно від виду друку і способів виготовлення друкарської форми на ній різними способами створюють друкуючі і недрукуючі (пробільні) елементи. На друкуючі елементи наноситься фарба, яка в процесі дру­кування передається на друкарський матеріал.

Найчастіше в поліграфії основним друкарським матеріалом є папір. Проте можливий друк і на інших матеріалах: картоні, тканині, плівках, пластмасах, металі, склі і т.п.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття «технологія»?

2. Що необхідно для виробництва поліграфічної продукції?

3. Дайте визначення поняття «друкування»?

4. Що являє собою «технологічна карта»?

Література: основна [1,2], додаткова [6], сайти Інтернет [12, 15].

Лекція №2. Робота з оригіналом

Основний зміст і мета лекції. Метою лекції є надання студентам основних понять оригіналу. Проаналізовано способи розгортки оригіналу та особливості запису кольороподілених фотоформ.

Ключові поняття: оригінал, способи розгортки оригіналу, запис ко­льороподілених фотоформ.

Основні питання

1. Що являє собою аналіз оригіналу?

2. Які є основні способи розгортки?

3. Як відбувається запис кольороподілених фотоформ?

2.1. Аналіз оригіналу.

2.2. Способи розгортки оригіналу.

2.3. Запис кольороподілених фотоформ.

2.1. Аналіз оригіналу

Будь-який оригінал може бути поданий як сукупність елементів, що різняться яскравістю та кольором. Інформація кольорового оригіналу – це його зональна оптична насиченість, тобто насиченість, визначена зо­нальними кольороподільними світлофільтрами: червоним, зеленим і си­нім. Задача аналізуючого пристрою кольороподільної машини полягає у вимірюванні цієї насиченості та перетворенні її в пропорційні електричні сиг­нали. Аналізуючою фотоголівкою цієї машини є оптично-електронний пристрій, призначений для виділення на оригіналі елементарної ділянки зображення, поділу світлового променя, що сюди надходить, на чотири промені та перетворення їх в електричні сигнали.

Розміри елементарної ділянки, яка має бути виділена фотоголівкою на оригіналі, визначаються розмірами деталей зображення, що мають розрізнятися оком на репродукції. Лініатура розгортки зображення L_а є функцією лініатури растра L_с та масштабу відтворення М:

L_а = МL_с

Об'єктив (короткофокусний, з великою апертурою) проектує різке зображення освітленої ділянки оригіналу на площину діафрагми з великим (у 5...8 разів) збільшенням. Діаметр цієї діафрагми визначається виразом:

D = k×d,

де к – коефіцієнт збільшення об'єктива;

d – діаметр елементарної ділянки зображення.

З цього виразу випливає, що розмір діафрагми, яка аналізується, більший від розміру елементарної ділянки зображення у стільки разів, у скільки разів об'єктив його збільшує.

Щоб якісно зробити аналіз оригіналу, потрібні висока чіткість зобра­ження в площині аналізуючої діафрагми і відмінне фокусування дже­рела світла на оригіналі. Між об'єктивом та діафрагмою розміщують нейтрально-сіре напівпрозоре дзеркало, яке відводить близько 10 % світлового потоку у фотопомножувач, перед яким встановлено діафрагму нерізкого маскування. За розміром ця діафрагма в два – чотири рази більша від аналізуючої діафрагми.