- •Лабораторні роботи
- •Лабораторна робота №1,2
- •Вибір типу кабеля
- •Нарізка, зачищення і сортування жил
- •Приєднання rj-45 конектора
- •Cross-over ("нуль хабний")
- •Лабораторна робота № 4,5
- •Теретичні відомості
- •Лабораторна робота № 8,9
- •Лабораторна робота № 6,7
- •Лабораторна робота № 10,11
- •Лабораторна робота № 12,13
- •Теоретичні відомості Мережі на основі ос linux.
- •Адреси.
- •Створення мережевих інтерфейсів.
- •Настроювання мережевого інтерфейсу.
- •Настроювання кільцевого інтерфейсу.
- •Маршрутизація.
- •Активні сокети (перша форма)
- •Сокети tcp
- •Мережеві структури даних (друга форма)
- •Показ таблиці маршрутизації
- •Сумарна статистика передачі даних (третя форма)
- •Попередження
- •Порядок виконання роботи.
- •Лабораторна робота № 8
- •Короткі теоретичні відомості.
- •Типованні протоколи передачі даних.
- •Модемні стандарти.
- •Під’єднання модему до комп’ютера.
- •Тестування модему.
- •Найбільш поширені індикатори стану пристроїв в модемах.
- •Менш поширені індикатори стану пристроїв в модемах.
- •Інші спеціалізовані індикатори.
- •Програмне забезпечення.
- •Деякі стандартні комбінації клавіш при перегляді інформації в середовищі bbs.
- •Типи терміналів
- •Режим заданих параметрів.
- •Порядок виконання роботи:
Створення мережевих інтерфейсів.
В багатьох операційних системах з сімейства Unix мережеві пристрої представлені у вигляді файлів в каталозі /dev В Linux це не так. В Linux мережеві пристрої створюються динамічно, і тому не вимагають наявності відповідних файлів в каталозі /dev
В більшості випадків мережевий пристрій створюється драйвером, після того, як той проініціалізує і знайде мережеву карту. Наприклад, драйвер ethernet-карти створює інтерфейси з іменами eth[0..n] у міру виявлення всіх мережевих карт у Вашій машині. Перша мережева карта зв'язується з інтерфейсом eth0, друга – eth1 і т.д.
Проте в деяких випадках, зокрема у разі інтерфейсів slip і ppp, інтерфейси створюються призначеним для користувача програмами. При цьому зберігається принцип послідовної нумерації інтерфейсів, проте інтерфейси не створюються у момент завантаження. Причина цього полягає в тому, що кількість працюючих slip- і ppp-інтерфейсів може мінятися в ході роботи машини, на відміну від кількості ethernet-карт.
Настроювання мережевого інтерфейсу.
Отже, у Вас є всі необхідні програми, адреси та інформація про мережу. Можна приступати до настройки мережевих інтерфейсів. Настройка полягає в присвоєнні відповідних адрес мережевому пристрою і установці потрібних значень для інших параметрів мережевого пристрою. Найбільш часто для цього використовується програма ifconfig.
Ви повинні запустити її приблизно таким чином:
root# ifconfig eth0 192.168.0.1 netmask 255.255.255.0 up
В цьому випадку мережевому пристрою eth0 буде присвоєна IP-адреса 192.168.0.1 і маска 255.255.255.0. Ключ up в кінці команди робить інтерфейс активним. Ця дія за замовчуванням, тому Ви можете пропустити цей ключ. Для деактивації інтерфейсу використовуйте команду ifconfig eth0 down.
Ядро при конфігурації інтерфейсу приймає деякі значення за замовчуванням. Наприклад, ви можете явно вказати мережеву і широкомовну адресу для інтерфейсу, проте якщо Ви цього не зробите, як в прикладі вище, ядро спробує “вгадати“ правильні значення на основі вказаних адреси і маски. Якщо Ви не вкажете маску, вона буде вибрана відповідно до того класу адрес, в який потрапить вказана адреса. В прикладі вище ядро припустило б, що машина знаходиться в мережі класу С, і встановило б мережеву адресу в 192.168.0.0 а широкомовний в 192.168.0.255.
Програма ifconfig має безліч опцій, найкорисніші з яких:
up
активує інтерфейс (ця дія за умовчанням).
down
деактивує інтерфейс
[-]arp
дозволяє і забороняє використовування протоколу перетворення адрес (arp) на даному інтерфейсі.
[-]allmulti
дозволяє і забороняє прийом апаратних пакетів з декількома адресатами (multicast-пакетів). Такі пакети дозволяють групі машин приймати пакети, відправлені на спеціальну адресу. Така можливість використовується в додатках на зразок відеоконференцзв'язку, але як правило не використовується
mtu N
дозволяє встановить MTU для інтерфейсу
netmask <addr>
цей параметр дозволяє задати маску мережі, в якій знаходиться даний інтерфейс
irq <addr>
цей параметр працює тільки з певними типами мережевих карт і дозволяє задати IRQ для відповідної інтерфейсу карти
[-]broadcast [addr]
цей параметр дозволяє прийом широкомовних пакетів на задану адресу або забороняє прийом таких пакетів.
[-]pointopoint [addr]
цей параметр дозволяє встановити адресу машини на протилежному кінці з'єднання крапка-крапка (наприклад slip або ppp)
hw <type> <addr>
цей параметр дозволяє задати апаратну адресу деяких типів мережевих пристроїв. Ця опція рідко використовується в мережах ethernet, але дуже корисна в мережах інших типів мереж, таких як X.25
Ви можете використовувати програму ifconfig для будь-якого мережевого інтерфейсу. Деякі програми, такі як pppd і dip автоматично конфігурують мережевий інтерфейс після створення і не вимагають подальшої ручної настройки.
