Третій етап розвитку науки про різання металів.

У 30-50 роки ХХ століття вітчизняні вчені внесли значний вклад у розвиток науки про різання металів. Вивченню пластичних деформацій, механіки різання, зношування різального інструменту і оброблюваності матеріалів.

1937 - 1940 р. була доведена можливість обробки чорних металів твердосплавними інструментами особливої форми зі швидкістю різання, яка доходить до 250-300об/хв. З 1940 р. на ряді провідних заводів («Більшовику», Кіровському, Коломенському та ін) починають застосовувати різці і фрези з пластинками твердих сплавів, що працюють на високих швидкостях різання. Для вивчення різних сторін процесу різання широко застосовуються високошвидкісна кінозйомка, поляризаційно-оптичний метод, метод радіоактивних ізотопів, рентгеноскопія і електроноскопія, сканування і т.і.

Г.І.Грановський, В.А.Шишков, С.С.Петрухін та ін розробили кінематику різання - розділ науки про різання металів, що вивчає принципові кінематичні схеми різання і дійсні (робочі) геометричні параметри інструментів, що визначають характер стружкоутворення, зношування та стійкість інструментів. Плідно розвивається механіка процесу різання. Дослідниками В.Л.Крівоуховим, А.М.Розенбергом, Н.Н.3оревим, Л.І.Ісаєвим, М.І.Клушино, М.Ф.Полетикою та ін. Вивчені напружений і деформований стан зони різання, контактні процеси на передній і задній поверхнях інструмента, сили, що діють на зрізаній шар і інструмент, взаємозв'язок зовнішніх і внутрішніх чинників у процесі різання.

Отримані аналітичні формули для визначення проекцій сили різання, які за фізичним змістом значно перевершували істотні емпіричні залежності. Значний розвиток отримала теплофізика різання. Удосконалювалися як експериментальні методи досліджень (А.А.Аваков, А.М.Данієлян, Д.Т.Васильєв та ін), так і теоретичні (А.Я.Малкін, А.Н.Резніков, П.І.Бобрик та ін.) В основу останніх було покладено виключно гнучкий метод швидкорухомих джерел тепла, що дозволив з достатньою для інженерної практики точністю аналітично описати температурне поле інструменту та стружки, теплообмін між стружкою, інструментом і деталлю, обчислити середню температуру контакту.

Працями Г.І.Грановського, Т.Н.Лоладзе, Н.Н.Зорева та ін отримана нова експериментальна інформація, що дозволяє намітити шляхи кількісного опису процесу зношування. Відомих успіхів досягла методика вибору мастильно-охолоджуючих рідин, оптимальних для конкретних умов роботи. Отримала розвиток і теорія оброблюваності металів і сплавів. Були отримані цінні відомості про вплив хімічних, механічних, теплофізичних і структурних властивостей матеріалів на допустиму швидкість і сили різання. Останнє дозволило озброїти металообробну промисловість науково обгрунтованими нормативами по вибору оптимальних геометричних параметрів інструментів і режимів різання.

У зв'язку з все підвищуються вимогами до якості продукції були виконані великі роботи з дослідження процесу різання металевим і абразивним інструментами з тонкими і надтонкими стружками. Роботами Л.Н.Маслова, С.А.Попова, А.В.Подзея, С.Г.Редько, О.Л.Маталіна і ін були досліджені фізичні процеси при різанні закріпленим і вільним абразивним зерном і стан поверхневого шару при шліфуванні . В результаті досліджень А.І.Каширіна, Н.А.Дроздова, Л.П.Соколовського, Л.К.Кучми, В.А.Кудінова, В.Н.Подураева була створена теорія коливань при різанні металів, що поклала початок розрахунку металорізальних верстатів на вібростійкість.

В останні роки намітилися шляхи використання вимушених коливань малої та ультразвукової частоти для інтенсифікації процесу різання та забезпечення сталого дроблення стружки. Виконано велику кількість робіт практичного характеру: розроблені оптимальні геометричні параметри інструментів та режими різання при обробці важкооброблюваних і високоміцних матеріалів, створені нові методи обробки фасонних зубчастих профілів і резьб, розроблені методи обробки інструментами з самообертаючимся різцями і т.д.