Запитання для самоперевірки

1. Що є наслідком прояву небезпек?

2. Які основні умови реалізації потенційної небезпеки?

3. Які можливі наслідки прояву небезпек?

4. Що таке шкода?

5. У чому сута класифікації небезпек?

6. Назвіть основні кількісні характеристики небезпеки.

7. Як визначається ризик?

Література

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека жит­тєдіяльності. - К.: Каравела; Львів; "Новий світ - 2000", 2001.

Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. для дистанційного навчання. - К.: Університет "Ук­раїна", 2005.

Мягченко О.П. Безпека життєдіяльності людини та сус­пільства: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 384 с.

Розділ 2. Людина як елемент системи "людина - життєве середовище"

Тема 2.1. Людина як біологічний та соціальний суб'єкт

При вивченні теми людину слід розглядати як інтег­ральну єдність біологічних, психічних і соціальних ознак та проаналізувати спільні й відмінні риси між людиною і тваринним світом, особливості свідомості людини, передумови формування особистості.

План

Людина, її біологічні та соціальні ознаки.

Людина є цілісною єдністю біологічного, психічного і соціального рівнів.

При цьому людський індивід - це не проста арифметична сума біологічного, психічного і соціального, а їх інтегральна єдність, яка є основою виникнення нового якісного ступеня - особистості.

Особистість – це міра цілісності людини, що включає в себе усю множину взаємопов'язаних характеристик та елементів. Головною характеристикою особистості є світогляд. Особливим компонентом особистості є її моральність.

Особистість – це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Особистість виникла і розвинулась у процесі суспільно-історичного розвитку людства, у процесі роботи. Належність особистості до певного суспіль­ства, до певної системи суспільних відносин визначає її психо­логічну та соціальну сутність.

Мета життя людини реалізується в різноманітних ви­дах діяльності - у праці, вихованні, сімейному житті, захопленні наукою, літературою і мистецтвом, в активній суспільній діяль­ності тощо.

При цьому праця - не самоціль, а реальна основа ство­рення об'єктивних умов для того, щоб кожна людина могла проявити себе, свої здібності, таланти.

Коли ми говоримо про життя, то необхідно розглянути і протилежне йому поняття - смерть. З усвідомленням кінцевого людського буття можна зрозуміти ціль земного життя, пізнати людину, усвідомити цінність і неповторність людського життя, виховати бережливе ставлення до нього.

За Аристотелем, справжня мета людського життя – блаженство, яке називається діяльністю.

Діяльність душі – пізнавальна. Але пізнання істини є най- привабливіщою з усіх видів діяльності. Діяльність розуму відрізняється важливістю та цілісністю і містить у собі насолоду, яка підсилює життєву енергію. Саме до такої мети і має прагнути людина.

Значення терміна "людина" багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, що вивчають людину.

Філософію цікавить людина з точки зору її становища у світі, передусім, як суб'єкта пізнання і творчості.

Психологія аналізує людину як цілісність психологічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здіб­ностей, вольових властивостей тощо, тобто психологія шукає стабільні характеристики психіки, що забезпечують незмінність людської природи. .

Якщо економічна наука припускає, що людина здатна на раціональний вибір, то психологія виходить з того, що моти­ви людської поведінки, здебільшого, ірраціональні та незбагненні.

Історики, навпаки, виявляють інтерес до того, як під впливом культурно-історичних факторів змінюється людська істота.

Соціологія досліджує людину, насамперед, як особис­тість, як елемент соціального життя, розкриває механізми її ста­новлення під впливом соціальних факторів, а також шляхи і канали зворотного впливуособистості на соціальний стан.

У найзагальнішому розумінні термін "людина" вказує на приналежність до людського роду - вищої сходинки живої природи на нашій планеті.

Людина як частина природи є біологічним суб' єктом.

За своєю тілесною будовою та фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу. Із погляду біології принципової різниці між людиною і тваринним світом немає.

Але людина – вища сходинка розвитку живої природи. Це поняття вказує на якісну відмінність людей від тварин і характеризує загальні, притаманні всім людям якості й особливості, що знаходять свій вияв у терміні "homo sapiens" - людина розумна.

Подібність, схожість людини і тварини визначається ознаками, які має людина як біологічний вид, а саме:

• характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки, при­стосовані до праці тощо);

• високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів;

• рудиментарні органи, які виконували важливі функції у тварин і збереглись у людини, хоч і не потрібні їй;

• свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї особистої природи;

• мислення та мову, які з'явились у результаті трудової суспільної діяльності.

Найхарактернішою ознакою людини є свідомість. Свідомість не тільки як спосіб осмислення життєвої ситуації та пізнання навколишньої дійсності – такий рівень свідомості властивий навіть тваринному світу – а як здатність розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв'язками з ними та з іншими людьми, заглиблюватися в себе, щоб досягти злагоди з собою, з метою усвідомлення сенсу власного буття на Землі.

Людська здатність самозаглиблення має дієвий сус­пільний характер. Людський характер життєдіяльності бере початок з того моменту, коли людиноподібна істота виготовила перше знаряддя праці. Саме з цього почалася розбудова людиною власного світу - соціального.

Зміст і характер людського життя визначаються способом діяльності, головними чинниками якого є засоби виробництва та спілкування. Якщо тварина живе в природі, то людина — у соціумі.

Соціум - це особливий спосіб життя особливих істот – людей.

Отже, найголовніша відмінність між людиною і тваринним світом полягає у способі життя: тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування, а людське - суспільним, соціальним як життєдіяльність.

"Що таке життя, - писав К. Маркс, - якщо воно не є діяльністю?"

Усе, що є у суспільстві, як і саме суспільство, - результат людської діяльності.

Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає особливість біологічної, психологічної і соціальної сутності людини?

2. Як ви розумієте мету життя людини?

3. За якими ознаками людина відноситься до тваринного світу?

4. Назвіть ознаки людини як біологічного виду.

5. У чому полягають особливості свідомості людини?

6. Поясніть відмінності способу життя людини і тварини.

7. Які чинники визначають людину як суспільну істоту?

8. Розкрийте зміст понять "людина" і "особистість".

Література

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека жит­тєдіяльності. - К.: Каравела; Львів "Новий світ - 2000", 2001.

Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. для дистанційного навчання. - К.: Університет "Україна", 2005.

Мягченко О.П. Безпека життєдіяльності людини та сус­пільства: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 384 с.

Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 320 с.