- •1 Неперервність функції багатьох змінних
- •3) Похідні складної ф-ції багатьох змінних. Диференціал складної ф-ції багатьох змінних.
- •4. Екстремуми ф-ції двох змінних. Необхідні і достатні умови.
- •5. Повний диференціал ф-й багатьох змінних.Диференціали вищих порядків
- •7. Частинні похідні. Диференційованість функцій багатьох змінних.
- •8. Невласні інтеграли 1 роду.
- •1 Неперервність функції багатьох змінних
3) Похідні складної ф-ції багатьох змінних. Диференціал складної ф-ції багатьох змінних.
Нехай
задана ф-ція
,
якщо x=x(t),
y=y(t).
z=f(x(t),y(t))
визначає складну фу-цію змінної t.
Теорема 1
Нехай
ф-ції x=x(t),
y=y(t)
диференційовані у точці t,
а ф-ція z=f(x(t),y(t))
диференційована у відповідній точці
, тоді складна ф-ція диференційована
у точці t
і її похідну можна обчислити за формулою
(1)
Доведення
Оскільки
ф-ція z
диференційована у точці M,
то
(2). Поділимо обидві частини рівності
(2) на
:
(3)
Перейшовши
у (3) до границі
обернено (1)
Теорема 2
Нехай
ф-ції
диференційовані у точці
,
а ф-ція
z=f(x,y)
диференційована у відповідній точці
,
тоді складна ф-ція
диференційована у т.
і її похідні у цій точці можна обчислити
за ф-лами
Розглянемо диференціал складної ф-ції
(5)
Порівнюючи вираз (5) із виразом для диференціала у випадку коли змінні х і у незалежні, бачимо, що вони однакові. Це означає, що для ф-ції багатьох змінних, як і для ф-ції однієї змінної, диференціали 1-го порядку має власність незмінності своєї форми. І так само для ф-цій багатьох змінних диференціали вищих порядків такої властивості не мають.
4. Екстремуми ф-ції двох змінних. Необхідні і достатні умови.
Оз-ня:
Нехай ф-ція z=f(M)
визначена у деякій області D,
т. М
D
наз. локальним мінімумом ф-ції z=f(M),
якщо існує такий окіл цієї точки, який
цілком міститься в , для всіх точок М з
якого (M
)
виконується нерівність f(M)>f(
.
Якщо за попередніх умов для всіх точок
М із вказаного околу
(M
)
виконується нерівність f(M)<f(
,
т.
наз. точкою локального максимуму ф-ції
z=f(M).
Точки лок. макс. і мін. наз. точками
локального екстремуму ф-ції.
Аналог. Тому, як це було для ф-ції однієї змінної, для ф-ції багатьох змінних справедлива:
Теорема 1 (необхідні умови лок. екстремуму)
Якщо ф-ція z=f(M) має у т. локальний екстремум, то частині похідні у цій точці або дор. 0, або не існують.
Оз-ня: Точка області D з яких частині похідні дop. 0, наз. стаціонарними. Стаціонарні точки, а також в яких частинні похідні не існують наз. критичними.
Теорема 2 (Достатні умови лок. екстремуму 2-х змінних)
Нехай
– стаціонарна точка ф-ції
z=f(x,y)
назначимо через
A=
.
Якщо
>0
і A<0,
т.
– точка локального максимуму ф-ції,
якщо
>0
і A>0,
т.
– точка лок. мінімуму ф-ції , якщо
<0
, т.
не є точкою екстремуму.
Теорема 3 (Другі достатні умови)
Нехай
– стаціонарна точка ф-ції
, якщо
,
т.
є точкою лок. мінімуму, якщо
, т.
є точкою лок. максимуму.
5. Повний диференціал ф-й багатьох змінних.Диференціали вищих порядків
Нагадаємо,
що ф-ю z=f(x,y)
називають диференційовною у точці
M(x,y)
, якщо повний переріз цієї ф-ії
z
можна подати у вигляді
х+В
у+
х+
у
(1)
Оз-ня:Повним
диференціалом, диференційовної у точці
М(х,у) ф-ї z=f(х,у)
наз.головну лінійну відносно
х
і
у
частину повного прирісту ф-ї в цій
точці:
(2)
Будемо
вважати диференціали незалежних змінних
dx=
х,
dy=
у,
за теоремою про існування частинних
похідних у диференційовної ф-ї
, враховуючи це формулу (1) можна подати
у такому вигляді:
(3)
Якщо
ф-я залежить не від двох, а від більшого
числа змінних, її повний диференціал
визначається аналогічно ф-лі (3). Якщо
наприклад М=f(x,y,z).
Оз-ня:
Диференціал другого порядку визначається,
як диференціал від диференціала 1-го
порядку:
Нехай
задана ф-я z=f(x,y)
яка задовольняє умову теореми Шварца
про мішані похідні. За оз-ням
Одержимо
(4)
Ф-лу (4) можна скорочено подати у вигляді:
(5)
Аналогічно обчислюються диференціали 3-го і вищих порядків
(6)
z (7)
Слід звернути увагу на те, що у ф-лах1(4-7) змінні х і у вважають незалежними.
6. Скалярне поле. Похідна за напрямом. Градієнт.
Озн.
Нехай G
область у просторі
,
якщо кожній точці із G
відповідає деяка скалярна величина,
то ця область наз. Скалярним полем.
Інакше кажучи скал. Поле-це деяка функція
разом
з її областю визначення G.
Скалярним полем є поле температур деякого тіла, поле вологості повітря, поле атм. Тиску.
Озн.
Нехай в області G
задана функція
і точка М
є G
і t>0
досить мале число. Похідна функції
за напрямом вектора е
у т.M
називається границя
=
якщо вона існує.
Похідну за напрямом можна обчислити за ф-лую:
(1)
Похідна
за напрямом є узагальненням частинних
похідних, так якщо вектор є колінеарен
осі ох і збігається з її напрямом,
Озн.
Вектор, координатами якого є значення
частинних похідних функції
у
т.М (х,у,z)
наз. Градієнтом функції u
у цій точці і позначається grad
u,
тобто за озн.
.
Із
формули (1) випливає, що
,де
-кут між градієнтом і одиничним вектором.
Звідси
,
(2)
Iз
формули (2) випливає, що у випадку коли
напрям градієнта збігаеться з напрямом
вектора e,
похідна
в цій точці за напрямом e
має найбільше значення : max
(3).
