1. Виділіть ознаки, характерні земельним сервітутам.

1) є результатом волевиявлення сторін правовідношення, котре втілюється в угоді, або рішенні суду, 2) є обтяженням земельної ділянки, а також 3) є обмеженням інших прав на земельну ділянку, 4) допускає тільки часткове користування земельною ділянкою як за способами, так і за територіальним поширенням, 5) складає поліфункціональну категорію, яка налічує багато різновидів; 6) земельний сервітут якнайменше обмежує права інших осіб, не позбавляючи власника (користувача) земельної ділянки належних йому прав володіння, користування та розпорядження цією ділянкою, 7) має відношення до конкретної земельної ділянки, і не може бути перенесений на іншу, 8) неподільний та невідчужуваний, 9) має здебільшого постійний характер.

2. Визначте суб’єктний склад земельних сервітутних правовідносин.

До суб’єктного складу сервітутного правовідношення за Земельним КодексомУкраїни від 25 жовтня 2001р. (надалі -ЗК) відносяться власники ікористувачі (орендарі) земельних ділянок, на користь яких встановлюється

земельний сервітут та власники і користувачі (орендарі) обтяженихсервітутом земельних ділянок.

3. Чи може бути земельний сервітут предметом цивільно-правових правочинів (купівлі-продажу, застави тощо)?

Стаття 101 ЗК України містить норму, яка суперечить відповідній нормі ЦК України. Йдеться про те, що земельний сервітут не може бути предметом купів-лі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам. Але ж земельний сервітут може переходити до інших осіб разом з переходом права власності на земельну ділянку, обтяжену земельними сервітутом.

4. Які земельні права виникають в особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут?

право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

5. За яких умов земельний сервітут може бути встановлений в судовому порядку?

На жаль, чинне законодавство не визначає підстав, за наявності яких суд повинен задовольняти позов про встановлення сервітуту. У ч. 6 ст. 10 ЗУ "Про телекомунікації" перед­бачено право осіб, які "отримали ліцензію на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, ... вимагати від власників земельних ділянок або землекористувачів установлення сервітутів ... для прокладання під землею телекомунікаційних мереж та/або усунення їх пошкоджень", проте і в цьому випадку належної чіткості у підставах встановлення сервітуту немає.

На наш погляд, виходячи із принципів примусового відчуження об'єктів права приватної власності (ч. 5 ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року), підставою для рішення суду повинні бути (і) суспільна необхідність встановлення сервітуту, за умови (іі) поперед­нього повного відшкодування зниження вартості земельної ділянки (див. ч. З ст. 101 ЗКУ та коментар до неї). Як видається, суспільна необхідність у встановленні сервітуту матиме місце тоді, коли без встановлення сервітуту пануючу земельну ділянку буде неможливо використовувати за призначенням, а негативні наслідки від встановлення сервітуту будуть явно меншими від вигоди для пануючої ділянки.