O жена(х) сва(р)ливыхъ, и zлоязычны(х)

Рек Соломо(н), лу(ч)шъ со (л)вомъ в(ъ) пустини жити:

нежели со женою злóю в дому бы́ти.

Сва(р)лива жена и дне(с) згибе(л) человhку:

яко же нégды(с) бhста в старода(в)нем вhку.

Многіе убо то(г)да пре(з) жен погибóша

мýжіе: что себе и(м) в(ъ) wбла(ст) дадóша.

Щаслив то(и) хто женh зло(и) с# не подавáетъ:

и що я(к) бéстіи по ребра(х) чáсто давáеть.

Буде(т) таковы(и) то(л)ко, мh(т) ве(р)х на(д) женóю:

на(д) злою твáрію и нá збы(т) проклятóю.

І пе(в)на# то рéчъ е(ст.), же такá# прокля́тая:

бо о(т) бога и люде(и) ласка то(и) о(т)ня́та.

І благословéні# божого не мáетъ:

бо з(ъ) дія́воло(м) собh товары(ст)во мáеть.

Zачи(м) боже сохраня(и) са(мъ) дóброго мýжа

о(д) тако(и) зло(и) твáры: же(б) не по(с)ты(г)ла нýжа.

Бо лhпшъ мовя(т) желhзо у водh вари́ти:

неже ¼ю́ю личину жену злу учи́ти.

Уже человhк бhдны(и) тако(и) не научи́тъ:

Практичне заняття № 7 Історичний розвиток прикметника

1. Учення О. Потебні про походження і трансформацію прикметників.

2. Короткі й повні прикметники в їх історичних співвідношеннях, поширення і вживання в сучасних українській та російській мовах.

3. Граматична специфіка членних (повних) прикметників.

4. Історія форм ступенів порівняння прикметників.

Завдання для самостійної роботи:

1. Опрацюйте §§ 23-27 за підручником: Жовтобрюх М.А. та ін. Історична граматика української мови. — К., 1980.

2. Дайте відповіді на питання:

• з’ясуйте виділення прикметника із загального класу імен (як і чому відбувся процес диференціації праслов’янських імен за ознакою “субстантивність — атрибутивність”; як сформувалася категорія роду прикметника);

• яких змін зазнали іменні прикметники у процесі історичного розвитку?

• як утворилися займенникові прикметники?

• за допомогою яких суфіксів утворилися ступені порівняння прикметників у давньоукраїнській мові?

• як якими морфологічними процесами пов’язане творення форм вищого ступеня порівняння прикметника?

• як утворилися форми найвищого ступеня порівняння прикметників?

3. Виконайте наступні вправи за посібником: Коломієць Л.І., Майборода А.В. Історична граматика: Збірник вправ. — К., 1988.

Вправа 143. Від коротких прикметників утворіть повні форми. Один і з них провідміняйте в однині, множині і двоїні чоловічого, середнього і жіночого роду. Поясніть, які фонетичні зміни відбулися в історії повних прикметників.

Добръ, добро, добра; вєликъ, вєлико, вєлика; синь, синє, синя; низъкъ, низъко, низъка.

Вправа 144. Провідміняйте подані словосполучення в однині, множині і двоїні.

Добрыи сынъ, синєє небо, сильныи дъждь, смhлая сестра.

Вправа 145. Від поданих нижче прикметників утворіть форми вищого ступеня порівняння. Поясніть зміни в системі приголосних при утворенні вищого ступені порівняння.

Дорогъ, низъкъ, высокъ, сухъ, мъногъ, новъ, зълъ, малъ, худъ, смhлъ, солодъкъ, добръ, вєликъ, чьстьнъ, синъ.

Вправа 149. У наведених давньоукраїнських і староукраїнських текстах знайдіть прикметники і проаналізуйте їх за схемою:

Прикмет-ник	Почат­­кова форма	Повний чи короткий	Група за значен­ням	Рід	Число	Відмінок	Ступінь порівнян­ня	Синтак-сична роль

Нє лhпо ли нє б#шєтъ, братіє, нач#ти старыми словєсы трудныхъ повhстіи о пълку Игорєвh, Игор# Св#тъславича? Нач#ти жє тъи пhсни по былинамь саго врємєни, а нє по замышлєнію Бо#ню. Бо#нъ бо вhщіи, ащє кому хот#шє пhснь творити, то растhкашєтс# мыслію по дрєву, сhрымъ вълкомъ по зємли, шизымъ орломъ подъ облакы. Помн#шєть бо, рєчє, първыхъ врємєнъ усобіцh. Тогда пущашєть .і. соколов на стадо лєбєдhи: которыи дотєчашє, та преди пhснh по#шє старому "рославу, храброму Мстиславу, ижє зараза Рєдєдю прєдъ пълкы касожьскыми, красному Романови Св#тъславличю (Сл. Іг.).