Лабораторна робота №3. Тема: Побудова алгоритмів за допомогою DiagramDesigner.

Мета: Навчитися будувати блок-схеми алгоритмів за допомогою програми Diagram Designer

Теоретичні відомості

Р ис. 1. Головне вікно програми DiagrammDesigner

Для створення діаграм використовуєть технологія Drag&Drop, тобто елементи можна перетягувати на робочу область.

Р ис. 2. Вибір сторінки у програмі DiagrammDesigner.

Для форматування тексту у межах графічних блоків (фігур) використовують наступні теги:

Рис. 3. Редагування тексту у блоці DiagrammDesigner.

Таблиця 1

Теги для форматування тексту у графічних блоках DiagrammDesigner

\B…\b	Напівжирний	\n	Новий рядок
\U…\u	Підкреслений	\\	\
\H…\h	Припіднятий до верху	\I…\i	Курсив
\S…\s	Символьний шрифт	\O…\o	Закреслений
\p	Номер сторінки	\L…\l	Опущений до низу
\C######	Колір у HTML	\P	Загловок сторінки
\c	Кількість сторінок	\_	Горизонтальний розділювач
\N	Підказка

Хід роботи

1. Встановити програму на ПК та русифікувати її.

2. Намалювати блок-схему засобами DiagrammDesigner з практичної роботи №1.

3. О писати використані блоки в блок – схемі

4. Відкрити меню допомога – «Вычеслитель выражений»

І провести розрахунки (подвійним клацанням миші на команді зі списку вибрати на свій розсуд будь-які 10 функцій та в обрахунок підставити свій номер за списком і натиснути кнопку оцінити) зробити скріншоти програми.

5. Оформити висновок та звіт по роботі.

Лабораторна робота №4. Тема:Створення лінійних програм. Процедури вводу та виводу в машинному коді. Описати кожний рядок програми в звіті рукописом!!!!!!!!!!!!!!!!!

Приклад

program ex2_1; {заголовок програми}

begin {початок опису дій програми)

writeln('Hello, world!'); {вивести символи}

end. {кінець програми}

Теоретичні положення

Турбо Паскаль підтримує чотири різних речових типів. Вони іменуються ідентифікаторами Real, Single, Double, Extended і Comp

Стандартні процедури виведення результатів обчислень використовуються для виведення їхніх значень на екран, принтер або у файл. На мові Паскаль процедури виведення мають вигляд:

WRITE (список виведення);

WRITELN (список виведення).

Список елементів виведення значно ширший, ніж у процедурах уведення. До нього можуть входити:

• ідентифікатори величин, значення яких будуть виводитися на відповідний пристрій або у файл;

• вирази, значення яких спочатку будуть обчислені, а потім виведені на пристрій;

• сталі величини (числові, символьні, рядкові).

Відмінність між WRITE і WRITELN полягає в тому, що виведення оператором WRITE починається з поточного місцерозташування курсора на екрані монітора і курсор після закінчення виведення залишається в тому ж рядку. Оператор WRITELN виводить значення з поточного місця, а потім курсор переміщується на наступний рядок. Можна використовувати оператор WRITELN без списку виведення для переміщення курсору на новий рядок.

Якщо виведення здійснюється на екран монітора, то список виведення — це список змінних, або послідовність імен змінних, констант або виразів, розділених комами. Якщо виведення здійснюється у файл, то в списку виведення перша змінна — файлова, пов’язана з іменем реального файла.

У команді виведення після елемента списку виведення через двокрапку можна вказати формат виведення, тобто ширину поля екрана, на якому будуть розташовуватися значення. При виведенні дійсних даних можна вказати також кількість десяткових цифр у дробовій частині, яку треба вивести на екран.

Приклад: write (А: 10: 3, В: 8).

Оператор виклику допоміжного алгоритму. У Паскалі реалізовано підпрограми-процедури і підпрограми-функції. Виклик підпрограми здійснюється за її іменем з вказівкою фактичних параметрів. При цьому на місці фактичних аргументів можуть бути конкретні значення, імена фактичних змінних, вирази, а на місці результатів — тільки імена фактичних змінних. При цьому кількість, типи і призначення формальних і фактичних параметрів у відповідних списках параметрів мають збігатися.

На мові Паскаль процедура введення даних має вигляд:

READ (список уведення);

READLN (список уведення).

Під час виконання процедур READ та READLN програма переходить у стан очікування введення даних. Якщо у списку введення вказано декілька змінних, то їх можна вводити в одному рядку, відділяючи одне від одного символом «пробіл», або в окремих рядках (у стовпчик), завершуючи введення кожного значення клавішею Enter.

Р обота процедури не завершиться, доки не будуть уведені значення для всіх змінних, указаних у списку. Тип значень, що вводяться, має збігатися з тим, який має відповідна змінна.

Оператор READLN відрізняється від оператора READ тим, що після введення необхідного числа даних курсор переміщується на наступний рядок.

Я кщо введення даних здійснюється з клавіатури, то список уведення — це список змінних, тобто послідовність імен змінних, розділених комами. Якщо введення здійснюється з файла, то у списку введення перша змінна — файлова, пов’язана з іменем реального файла.

Завдання 1. Виконати програму. Описати кожний рядок програми від руки.

program ex2_1;

begin

writeln('Hello, world!');

end.

Завдання 2. Внести зміни числа і виконати повторно.До 1 і до 101 додати № студента за списком в групі.!!!! Знайдіть помилку в даній програмі!!!!! Зробити скріншот програми, описати кожен рядок програмного коду.

Опис: procedure Randomize;

Приклад:

PROGRAM RNDM;

begin

Randomize; {випадкові значення чисел в діапазоні}

Writeln('Випадкове число від 0 до 1: ', Random));

Writeln('Випадкове число від 0 до 100: ', Random(101));

end.

Завдання 3. Написати програму з функціями Random, пояснити кожне її значення. Змінити Random(256) таким чином 256 – (№ студента за списком*10), та запустити на виконання. Зробити скріншот і описати результат програми.

Приклад функції Random

Uses Crt;

Begin

Randomize;

Repeat

{ Виводимо текст випадковими кольорами }

TextAttr:=Random(256);

Write('!');

Until KeyPressed;

End.

4. Написати висновок, закріпити його скріншотами.