3 Охорона праці і техніка безпеки
Правила безпечної експлуатації електроустаткування поширюються на всіх робітників, які виконують роботи в електроустаткуваннях Міністерства енергетики і палива України. Виконання цих правил є обов’язковим під час виконання робіт по монтажу, наладці, ремонту, реконструкції і експлуатації електроустаткування електричних станцій і підстанцій.
Для безпечного виконання робіт існують два види заходів: організаційні і технічні.
До організаційних заходів відносять:
призначення робітників відповідальних за безпечне ведення робіт;
видача наряду або розпорядження;
видача дозволу на підготовку робочих місць і на допуск;
підготовка робочих місць і допуск на роботу;
нагляд за виконанням роботи;
оформлення перерв у роботі і її закінчення.
Під час підготовки робочого місця необхідно виконати наступні технічні заходи:
провести необхідні відключення;
вивісити плакати, що забороняють;
приєднати до «землі» переносні заземлення;
перевірити відсутність напруги на струмопровідних частинах, на які необхідно накласти заземлення;
встановити заземлення і вивісити плакати «заземлено»;
огородити робочі місця і струмопровідні частини, які залишилися під напругою, і вивісити на загородженнях плакати безпеки.
Для забезпечення безпеки обслуговуючого персоналу від дії електричного струму в електроустановках, а також для захисту електрообладнання від грозових та комутаційних перенапруг, споруджуються заземлюючи пристрої, до яких приєднуються корпуса електроустановок.
Заземлюватися повинні усі металеві частини електрообладнання, які при нормальній роботі не знаходяться під напругою, але які можуть опинитися під напругою при пошкодження ізоляції. Заземлюють корпуса електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, каркаси щитів, пультів керування, металеві конструкції ЛЕП, броню та металеві оболонки кабелів, стальні труби електропроводок і т. п., а також вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів.
Заземлюючі пристрої станцій і підстанцій складаються зі штучних заземлювачів (вертикальних труб і горизонтальних смуг) і наземних заземлюючих магістралей і провідників, що зв'язують устаткування, що заземлює, із заземлювачами. Кожен заземлювати елемент, що, приєднується до заземлюючої магістралі окремим провідником. Приєднання заземлюючих провідників до корпусів апаратів і конструкцій виконується зварюванням або надійним болтовим з'єднанням. Заземлюючі провідники, прокладені в приміщеннях РП, повинні бути доступні для зовнішнього огляду, при якому перевіряються цілість, стан з'єднань, безперервність проводки. Відкрито прокладені магістралі й провідники офарблюються, як правило, у чорні кольори.
Стан заземлюючих пристроїв періодично контролюється. Не рідше 1 рази в 10 років на ОРУ станцій і підстанцій проводяться вибіркова перевірка заземлювачів й їхніх елементів, що перебувають у землі, і вимір опору заземлюючого пристрою. У першу чергу оглядаються заземлювачі біля силових трансформаторів, короткозамикачі, вентильних розрядників, тому що ці заземлювачі піддані впливу найбільших за значенням струмів, що проходять у землю.
Основні терміни:
Заземлювачь - провідна частина або сукупність з'єднаних між собою провідних частин, що перебувають в електричному контакті із землею безпосередньо або через проміжне провідне середовище.
Штучний заземлювач - заземлювач, спеціально виконуваний для цілей заземлення.
Природний заземлювач - стороння провідна частина, що перебуває в електричному контакті із землею безпосередньо або через проміжне провідне середовище, використовуване для цілей заземлення.
Заземлюючий провідник - провідник, що з'єднує заземлює частину із заземлювачем.
Заземлюючий пристрій - сукупність заземлювачів й заземлюючих провідників.
Зона нульового потенціалу (відносна земля) - частина землі, що перебуває поза зоною впливу якого-небудь заземлювача, електричний потенціал якої приймається рівним нулю.
Струмоведучі частини електроустановки не повинні бути доступні для випадкового дотику, а доступні дотику відкриті й сторонні провідні частини не повинні перебувати під напругою, що представляє небезпека поразки електричним струмом як у нормальному режимі роботи електроустановки, так і при ушкодженні ізоляції.
Для захисту від поразки електричним струмом у нормальному режимі повинні бути застосовані окремо або в сполученні наступні міри захисту від прямого дотику:
основна ізоляція струмоведучих частин;
огородження й оболонки;
установка бар'єрів;
розміщення поза зоною досяжності;
застосування наднизького (малого) напруги.
Для додаткового захисту від прямого дотику в електроустановках напругою до 1 кв, при наявності вимог інших глав ПУЕ, варто застосовувати пристрою захисного відключення (УЗО) з номінальним диференціальним струмом, що відключає, не більше 30 ма.
Для захисту від поразки електричним струмом у випадку ушкодження ізоляції повинні бути застосовані окремо або в сполученні наступні міри захисту при непрямому дотику:
захисне заземлення;
автоматичне відключення живлення;
зрівнювання потенціалів;
вирівнювання потенціалів;
подвійна або посилена ізоляція;
наднизьке (мале) напруга;
захисний електричний поділ ланцюгів;
ізолюючі (непровідні) приміщення, зони, площадки.
Для заземлення електроустановок можуть бути використані штучні й природні заземлювачі. Якщо при використанні природних заземлювачів опір заземлюючих пристроїв або напруга дотику має припустиме значення, а також забезпечуються нормовані значення напруги на заземлюючому пристрої й припустимі щільності струмів у природних заземлювачах, виконання штучних заземлювачів в електроустановках до 1 кВ не обов'язково. Використання природних заземлювачів як елементи заземлюючих пристроїв не повинне приводити до їхнього ушкодження при протіканні по них струмів короткого замикання або до порушення роботи пристроїв, з якими вони зв'язані.
З метою вирівнювання електричного потенціалу й забезпечення приєднання електроустаткування до заземлювача на території, зайнятий устаткуванням, варто прокладати поздовжні й поперечні горизонтальні заземлювачі й поєднувати їх між собою в заземлюючу сітку.
Поздовжні заземлювачі повинні бути прокладені уздовж осей електроустаткування з боку обслуговування на глибині 0,5-0,7 м від поверхні землі й на відстані 0,8-1,0 м від фундаментів або підстав устаткування. Допускається збільшення відстаней від фундаментів або підстав устаткування до 1,5 м із прокладкою одного заземлювача для двох рядів устаткування, якщо сторони обслуговування звернений друг до друга, а відстань між підставами або фундаментами двох рядів не перевищує 3,0 м.