3. Форми викладення норм права у статтях нормативно-правового акта

За повнотою викладу норм права в статтях нормативно-право­вих актів розрізняють форми (способи): повну (пряму), відсильну, бланкетну.

• Повна

У статті містяться всі необхідні елементи норми права без посилань до інших статей. Наприклад, у ст. 99 Житлового ко­дексу України зазначено: у разі припинення дії договору най­мання житлового приміщення (одночасно припиняється дія до­говору піднаймання), піднаймач і члени його сім'ї (а також тимчасові мешканці) зобов'язані негайно звільнити приміщен­ня, що займають. У разі відмови вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що погрожують обвалом, — в адміністративному порядку.

• Відсильна

У статті містяться не всі елементи норми права, але є поси­лання до інших статей цього акта, якщо є недостатні відомості. Наприклад, ст. 138 «Оголошення розшуку обвинуваченого» Кримінально-процесуального кодексу України говорить: Якщо місце перебування особи, щодо якого винесена постанова про притягнення його у справі як звинувачуваного, не встановле­но, слідчий оголошує розшук. За наявності підстав, передбаче­них у ст. 155 цього Кодексу, слідчий може вибрати у відношен­ні до розшукуваного обвинуваченого запобіжний захід у вигля­ді утримання під вартою.

• Бланкетна

У статті міститься посилання не на якесь конкретне норма­тивне розпорядження даного закону, а на інший нормативний акт. Такого роду стаття є «бланком», що заповнюється іншим законом, джерелом права. Наприклад, у ст. 2 Закону України «Про заставу» зазначається: відносини застави, не передбачені цим законом, регулюються іншими актами законодавства Украї­ни. Якими актами? Про це в ст. 2 конкретно не сказано, і у загальний «бланкетний» спосіб передбачена можливість регу­лювання заставних відносин іншими актами законодавства України.

Виходячи з форм викладу правових норм у статтях норма­тивно-правових актів їх класифікують як повні, відсильні, бланкетні.

Форми (способи) викладу норм права в статтях нормативно-правових актів за рівнем узагальнення:

— казуїстична — зміст норми розкривається індивідуалізова­ними поняттями, через певні факти, випадки, ознаки та ін.;

— абстрактна — зміст норми розкривається через загальні, абстрактні, не індивідуалізовані поняття.

Висновки

Отже, можна зробити наступні висновки:

Соціальні норми — правила поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу.

Сутністю соціальних норм є не просто привила, тому що пра­вила існують і в несоціальних утвореннях, таких, скажімо, як математика, граматика, техніка та ін. (технічні норми), а прави­ла чітко вираженого соціального характеру.

Слід зазначити, що соціальні норми виникають у процесі іс­торичного розвитку і, концентруючи досягнення людства в ор­ганізації суспільного життя, передаються з покоління в поколін­ня, тобто є спадкоємними.

Соціальні норми утворюють єдину систему. Норми права співвідносяться із соціальними як частина з цілим, оскільки вони — важлива, але не одна лише форма регулювання суспіль­них відносин.

Норми моралі, норми-звичаї, корпоративні й інші норми взаємодіють із принципами і нормами права, знаходять у них одну з необхідних форм свого існуванняМораль має історичний характер, але за всіх часів критерієм моральних норм виступають категорії добра, зла, чесності, по­рядності, совісті. Вона охоплює майже всі сфери життя — еко­номіку, політику, право та ін. За допомогою моралі узгоджуєть­ся поведінка особи з інтересами суспільства, долаються супере­чності між ними, регулюється міжособистісне спілкування.

1. Норми права створюються з урахуванням норм моралі, що панують у суспільстві, виступають як формально (офіційно) ви­значена міра справедливості, і тому право в широкому розумінні є моральним явищем. Наприклад, заборона убивства — це на­самперед моральна заборона, а потім уже правова. Законом передбачена кримінальна відповідальність за наклеп, давання неправдивих показань, підробку документів, шахрайство, які у своїй основі мають неправду як аморальне явище. Або консти­туційна норма (ст. 63 Конституції України), відповідно до якої особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, є насам­перед моральною нормою.

2. Норми права змінюються і розвиваються під впливом норм моралі. Наприклад, зміна ставлення до комерційної діяльності зажадала юридичного закріплення, оскільки норма, що заборо­няє комерційну діяльність в Україні, морально відпала.

3. Норми права скасовуються у разі невідповідності вимогам норм моралі, яка панує в суспільстві. Наприклад, смертна кара в Україні.

Ознаки норми права такі ж, що й права в цілому, але норма не має такої ознаки, як системність, оскільки вона регулює гру­пу певних суспільних відносин і лише в сукупності з іншими, узгодженими з нею нормами складає систему права.

Гадаю, що в даній курсовій роботі мені вдалося у певній мірі розкрити питання права в системі соціальних норм. Однак дане питання потребує і подальшого вивчення та вдосконалення.