5. Етапи розвитку фінансів.

Перший етап еволюційного розвитку фінансів — це нерозвинена форма; вона характеризується невиробничим характером фінансів, тобто основна частина грошових коштів витрачалась на військові цілі та майже не впливала на економіку.В умовах панування натуральних відносин навіть у найрозвинутіших державах гроші не виконували всіх функцій. Відповідно й фінанси, як система грошових відносин, не мали загального характеру.

Властивістю другого етапу еволюції фінансів була саме вузькість, адже фінансова система складалася з однієї ланки — бюджетної — і кількість фінансових відносин обмежувалася. Більшість цих відносин пов'язувалася із формуванням і використанням бюджету. З розподілом праці й виникненням товарного обміну з'явилася майнова нерівність, виникли антагоністичні класи. Була потрібна сила, здатна захистити власність, припинити відкриту ворожнечу між класами. Нею стала держава, що змінила родову общину. З метою забезпечення матеріальної основи функціонування державного апарату необхідні гроші, які можна взяти зі сфери матеріального виробництва. Отже, з виникненням держави в суспільстві з'являється об'єктивна потреба у формуванні системи перерозподільних відносин (розподіл уже розподіленого), котра з розвитком товарно-грошових відносин набуває грошової, а потім і фінансової форми.

Третій етап формувався із розвитком державності й подальшим розвитком товарно-грошових відносин, — виникала потреба у нових загальнодержавних фондах грошових коштів та відповідно нових групах грошових відносин, пов'язаних із формуванням і використанням цих фондів.

У період первинного накопичення капіталу фінанси набувають якісно нових закономірностей, порівняно з феодалізмом:

— це вже система грошових відносин, яку контролюють представницькі органи влади;

— відбувається розподіл доходів і витрат держави й особистих доходів та витрат монархів;

— відносини, пов'язані з формуванням доходів держави та їх використанням, стають вартісними відносинами;

— в умовах усунення держави від підприємницької діяльності всі її витрати мають практично непродуктивний характер;

— вирішальними методами формування доходів держави вважаються податки й позики;

— збільшується значення державного кредиту.

Для XX ст. характерні розвиток продуктивних сил, створення монополістичних об'єднань, розширення функцій капіталістичних держав (період розвинутого капіталізму). Держава не тільки забезпечує обороноздатність країни, охорону приватної власності на засоби виробництва, свободу підприємництва і правопорядок, але й бере участь у процесі виробництва, розподілу і використання суспільного продукту.

6. Розподільча функція фінансів.

Розподільча – це головна функція фінансів і проявляється в процесі розподілу внутрішнього продукту і національного доходу шляхом утворення грошових коштів і використання їх за цільовим призначенням. Об’єкт розподілу ВВП.

Розподіл буває:

• Первинний

• Вторинний

Первинний – розподіл доданої вартості формування первинних доходів суб’єктів що беруть участь в створені ВВП.

Первинний дохід – зарплата(фіз.. ос.), прибуток(юр.ос.), податки, прибуток держ. Сектора(держава).

Вторинний – створення і використання центральних фондів.

За рівнем централізації фонди поділяються на:

1. Загальнодержавні (держ. Бюджет, держ. Доходи цільового призначення)

2. Регіональний (місцеві бюджети, фонди органів місцевого самоврядування)

3. Відомчі (фонди міністерств та відомств)

4. Корпоративні ( частини доходів структурних підрозділів корпоративних об’єднань).

Вторинний – здійснення контролю за розподілом ВВП по відповідним фондам і витрачання їх на передбачені законодавством цілі.