2. Посвідчення довіреності.

Нотаріус засвідчує довіреність від імені одного або декількох осіб, на ім'я одного або декількох осіб.

Довіреність, що видається в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після представлення основної довіреності, в якій обумовлено право передоручення, або після представлення доказів того, що представник по основній довіреності вимушений до цього силою обставин для охорони інтересів того, що видав довіреність. Довіреність, видана в порядку передоручення, не повинна містити в собі більше має рацію, чим надано по основній довіреності. Термін дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати терміну дії довіреності, на підставі якої вона видана.

3. Термін довіреності.

Цивільний кодекс встановлює граничний термін довіреності, який складає три роки. Довіреність, видана на більший термін, буде дійсна тільки в перебігу трьох років. Відсутність терміну в довіреності не спричиняє за собою втрати довіреністю юридичної сили. Така довіреність діє один рік. Проте з терміном пов'язане інше, вже абсолютно обов'язкова вимога, порушення якої вабить нікчемність довіреності: наявність дати її видачі, проте існує виключення з правил для довіреності, що видається з метою здійснення дій за кордоном. Якщо така довіреність не містить вказівки на термін її дії, то будучи засвідчена нотаріусом, вона діє необмежений час аж до її відміни що представляється.

4. Передоручення.

Загальне правило, що відноситься до всіх випадків видачі довіреності, полягає у визнанні необхідним особистого виконання представником передбачених в ній дій. З вказаної причини передати іншому здійснення відповідних дій на основі видаваної для цієї мети довіреності (передоручення) можливо тільки за наявності однієї з двох передумов: або у самій довіреності передбачено право передоручення, або представник вимушений силою обставин передовірити виконання доручення для охорони інтересів того, що представляється.

Незалежно від того, чи отримав представник відповідні повноваження наперед або діяв за власною ініціативою, він зобов'язаний поінформувати про передоручення, що відбулося, що представляється, повідомити йому необхідні відомості про той, кому передано повноваження. Є на увазі не тільки місце проживання і інші дані, необхідні для встановлення зв'язку між представником, що представляється і новим, але і такі відомості, які характеризують професійні і інші якості нового представника.

Передоручення здійснюється шляхом видачі довіреності первинним представником новому представникові. До такої довіреності пред'являються дві вимоги: по-перше, вона повинна бути нотаріально засвідчена у всіх випадках - навіть тоді, коли первинна довіреність була здійснена в простій письмовій формі (виняток становить довіреність на отримання заробітної плати і ін.), і, по-друге, оскільки повноваження особи, якій передовірено здійснення дій, похідні від повноважень первинного представника, довіреність, видана при передорученні, не може виходити за рамки обмежень, що існують в первинній довіреності, включаючи термін її дії. В даному випадку керуються загальним правилом для всього цивільного права принципом: “ніхто не може передати іншому більше має рацію, чим він сам має” .

Довіреність, видана на підтвердження передоручення, може охоплювати все або тільки частина дій, доручених первинному представникові.