- •Тема 1. Сутність, основні категорії та зміст забезпечення національної безпеки.
- •Сутність та зміст забезпеченя національної безпеки.
- •Поняття „нація”, „національна ідея” та „національні інтереси”.
- •3. Зміст поняття „національна безпека” та її забезпечення.
- •4. Система та механізм забезпеченя національної безпеки.
- •3. Теоретичні витоки основ правового регулювання забезпечення національної безпеки.
- •Тема 2. Правові основи, систематизація та приципи законодавства у сфері забезпечення національної безпеки.
- •1. Значення систематизації законодавства у сфері забезпечення національної безпеки.
- •2. Поняття та принципи нормативно-правового регулювання забезпечення національної безпеки.
- •3. Система нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері національної безпеки
- •4. Проблеми систематизації законодавства у сфері забезпечення національної безпеки.
- •Тема 3. Суб’єкти забезпечення національної безпеки України.
- •1. Поняття та загальна система суб’єктів забезпечення національної безпеки.
- •2. Органи загальної компетенції. Структура державних суб’єктів забезпечення національної безпеки
- •3. Структура недержавної системи забезпечення національної безпеки
- •4. Органи спеціальної компетенції в механізмі забезпечення національної безпеки України.
- •Тема 4. Об’єкти забезпечення національної безпеки.
- •1. Форми та характер сучасних загроз забезпеченню національної безпеки.
- •2. Співвідношення понять «обєкт забезпеченя національної безпеки» та «загрози національній безпеці».
- •3. Поняття та види обєктів забезпечення національної безпеки.
- •Тема 5. Територія держави як об’єкт забезпечення національної безпеки.
- •1. Правове поняття території в аспекті забезпечення національної безпеки.
- •2. Співвідношення понять територія, суверенітет і юрисдикція в сфері забезпечення національної безпеки.
- •3. Види та способи здійснення посягань на територіальну цілісність.
- •4. Правовий механізм забезпечення цілісності і недоторканності території.
- •Тема 6. Демографічні та екологічні проблеми захисту населення.
- •1. Населення як обєкт забезпечення національної безпеки.
- •2. Загальна характеристика демографічної ситуації в країні.
- •3. Вплив соціально-економічних чинників на кількість населення.
- •4. Нормативно-правові заходи демографічного та екологічного захисту населення.
- •Тема 7. Економіко-правові проблеми захисту та примноження національного багатства.
- •1. Поняття національного багатства в аспекті забезпечення безпеки нації.
- •2. Методи економічного впливу на безпеку країни.
- •3. Економіко-правові проблеми примноження національного багатства.
- •4. Нормативно правові засоби захисту економічної безпеки держави.
- •Тема 8. Політико-правові та ідеологічні проблеми забезпечення національної безпеки.
- •1. Ідеологія в аспекті загрози національній безпеці держави.
- •2. Основні методи політико-ідеологічного впливу на безпеку держави.
- •3. Нормативно-правові та інші заходи протидії радикальному популізму як забезпеченню національної безпеки
- •Тема 9. Інформаційна безпека як об’єкт забезпечення національної безпеки.
- •1. Доступ до достовірної інформації в аспекті забезпечення національної безпеки.
- •2. Способи агресії щодо інформаційного простору держави.
- •3. Нормативно-правові засади забезпечення інформаційної безпеки держави.
- •Тема 10. Національна самосвідомість народу як об’єкт забезпечення національної безпеки.
- •1. Поняття національної самосвідомості та її значення.
- •2. Механізм цілеспрямованого впливу на світогляд населеня.
- •3. Чинники, які впливають на формування національної самосвідомості
- •4. Нормативно-правові засоби захисту національної свідомості як обєкта забезпечення національної безпеки.
- •Тема 11. Тероризм, як загроза національній безпеці.
- •1. Правове поняття тероризму та його сутність.
- •2. Причини та умови виникнення тероризму.
- •1. Геоекономічні тенденції.
- •2. Конфліктогенність економічних протиріч.
- •3. Неоглобалізм
- •4. Конфліктогенність культур.
- •5. Недосконалість міжнародного права у сфері протидії тероризму.
- •3. Механізм терористичного впливу на національну безпеку.
- •4. Протидія тероризму та проблеми формування антитерористичного міжнародного права.
- •Тема 12. Корупція, як загроза національній безпеці.
- •1. Кримінально-правова характеристика корупції
- •2. Механізм дії корупції.
- •3. Взаємозв’язок корупції та організованій злочинності.
- •4. Причини та можливості протидії корупції.
- •5. Нормативно-правові та кримінологічні заходи попередження корупційних злочинів
- •Тема 13. Організована злочинність, як загроза національній безпеці.
- •1. Проблеми визначення, поняття організованої злочинності та її ознаки
- •1) Максимальна прибутковість і вигідність злочинної діяльності;
- •2) Забезпечення максимальної безпеки стосовно державних заходів нейтралізації та переслідування.
- •2. Стійкість і довготривалість існування.
- •2. Кримінально-правова характеристика форм організованої злочинності.
- •3. Види і форми суб’єктів організованої злочинної діяльності
- •6) Злочинна релігійна організація.
- •4. Засоби і потенціал організованої злочинної діяльності
- •5. Правові основи та заходи протидії організованій злочинності
- •Тема 14. Значення геополітики в забезпеченні національної безпеки.
- •1. Геополітична структура сучасного світу.
- •2. Поняття геополітичної безпеки
- •3. Загальна характеристика України як суб'єкта геополітики
- •4. Проблеми міжнародно правового регулювання глобальної геополітики.
- •5. Правові основи забезпечення національної безпеки України в геополітичній сфері.
- •Питання, які виносяться на залік із навчальної дисципліни: «Правовий механізм забезпечення національної безпеки»
- •1. Сутність та зміст забезпечення національної безпеки.
- •4. Зміст поняття „національна безпека” та її забезпечення.
- •6. Теоретичні витоки основ правового регулювання забезпечення національної безпеки.
6) Злочинна релігійна організація.
На жаль, в умовах духовного хаосу в сучасній Україні держали широке розповсюдження злочині релігійні організації, багато з яких є по суті злочинними угрупуваннями.
У світі проводяться емпіричні дослідження, спрямовані на вивчення відносин релігійності і девіантності, завдяки яким у кримінологічній науці виник окремий напрям – релігійність і її вплив на злочинність (теокримінологія). Не новина, що значна частина населення країни опинилася перед необхідністю змінити світогляд, навіть змінити ментальну парадигму. Виникла необхідність сприймати Західні цінності та спосіб життя, а також зазнала переосмислення власна історія. На цьому грунті виникає багато псевдорелігійних сект. Розвитку мережі сект сприяє, зокрема і чинне законодавство України, згідно з яким десять осіб, які повірили у що-небудь (новоявленого ідола), можуть без проблем зареєструватися як релігійна організація.
Очевидно, час провести розмежування між традиційними, новітніми і неорелігійними напрямами в релігії. Об’єктивно, що разом із конструктивними віровченнями прийшов час ввести таке поняття як «деструктивні» і «тоталітарні» культи і секти. Цю термінологію ввели вже в законодавчу базу Російської Федерації, і проводять оцінку на Україні.
В. Кандиба з цього приводу зазначає, що у даний час всіх сект, новітніх релігій, організацій, фондів, гуртків, чаклунів, шаманів і всіх інших, хто гарантує світле майбутнє перелічити практично неможливо. І мета у всіх одна – завербувати якнайбільше громадян в свої ряди. Зміст релігійних впливу – всілякі обіцянки зробити життя щасливим. Обіцянки як правило, не безкорисливі, оскільки основою щастя може стати зречення свого майна, звичайно, на користь секти. Саме словесний оман – основна зброя керівників сект.
Відомий вчений Ю.Тихонравов дає власне визначення злочинності за релігійними мотивами:
1) культова практика (жертвоприношення і використання психотропних засобів, ритуали, пов’язані з катуванням);
2) прозелітська діяльність (насильницьке навернення);
3) господарська діяльність релігійної групи (від поширення культових предметів і літератури до шахрайства);
4) політична діяльність релігійної групи (від пропаганди насильницького перевороту до створення військових загонів).
Вбивство в релігійних організаціях може вчинюватись у трьох випадках:
1) людське жертвоприношення;
2) як частина магічної маніпуляції;
3) священна війна.
Ю.В. Тихонравов визначає, зокрема, такі елементи віровчень, які є детермінантами злочинів:
1) віра у надприродну силу дрібниць (окультизм);
2) очікування скорого кінця світу (апокаліптизм);
3) тотальна підлеглість лідерам;
4) радикальне неприйняття світу, зокрема природи і тіла;
5) абсолютизація будь-яких правил (ритуалізм);
6) повне заперечення будь-яких правил (нігілізм);
7) віра у правила навпаки (екзистенціальна перверсія);
8) віра у силу як засіб навернення і спасіння (силовий прозелітизм);
9) віра в особисту або групову винятковість (месіанізм);
10) войовнича відмова оговорювати основи віри (фанатизм);
11) активне неприйняття іновірців (ксенофобія);
12) віра у необхідність у необхідність термінових і широкомасштабних радикальних дій (екстремізм).
Тоталітарна секта має строгу структуру: центральне ядро, що складається з «присвячених», далі – коло активних діячів, і, нарешті, коло втягнутих, що практично нічого не знають про секту та її засновників. Діє принцип ступеневої істини, людину намагаються втягнути в секту перш ніж вона зрозуміє суть самої віри.
Взаємозв’язок релігії і протиправної поведінки складний і суперечливий. Історія і сучасність свідчать про неоднозначне ставлення різних релігійних вчень і релігійних організацій до закону, правопорушень, і законності.
Так іудо-християнська ідеологія, закарбована в релігійних канонах, посідає зараз монопольне становище в Західному світі та пострадянському просторі, не зважаючи на сотні відгалужень, напрямків, конфесій, обрядів, єпархій, протекторатів, сект. Зокрема, найбільша кількість сект у світі якраз християнського спрямування. Найбільше їх скупчення на Заході України, навіть не виходячи з нашого міста можна легко зустріти представників, зокрема «Церкви Живого Бога», «Свідків Єгови», «Церкви Живої Віри», «Церкви Ісуса Христа святих останніх днів», Зоресвітнього християнства, суботників, адвентистів, старообрядців та інші найменування сект, основою яких, з певними відмінностями, є ідеологія християнства. Секти мають значну розгалужену сітку громад, міцну релігійну структуру, ведеться масова агітація з допомогою мас-медіа, розповсюдження літератури, проводяться щосезонні агітаційні акції, мають різні проблеми з правоохоронними органами, наприклад Свідки Єгови через заборону переливання крові. Тим часом сучасний німецький історик Карлгайнц Дешпер пише «Кримінальну історію християнства». При цьому він вважає, що більшість відомих історії злочинів, так чи інакше, бере свій початок від християнства.
З позицій національної безпеки, не тільки іудо-християнство, але і кожна світова релігія виникала в свій час з метою поширення своїх догм на чужі території, попутно викорчовуючи місцеві вірування і культури. В кращому випадку це здійснювалось шляхом месіанства, у гіршому – прямого винищення іновірців вогнем і мечем. При цьому, виключати політичне підґрунтя зазначених процесів є вкрай недалекоглядним.
Навіть якщо не брати до уваги загрозу знищення національної культури і духовності через прийняття іноземних чужих цінностей разом із світовими релігіями, не можна не залишати той факт, що іудо-християнство за своєю структурою і функціонуванням є досить далеким від демократичних принципів, і як Православний, так і Католицький, чи Греко-Католицький його напрямки мають безпосереднє керівництво і підпорядкування за кордоном, в інших державах, інтереси яких можуть не співпадати з національними інтересами України.
7) Транснаціональна злочинна організація.
В широкому розумінні це організації, які базуються в одній державі, а діють в декількох іноземних державах зі сприятливою ринковою кон’юнктурою. Такі організації відіграють ключову роль у заборонених законом сферах діяльності (наприклад, виробництво наркотиків і торгівля ними), що набули глобальних масштабів.
Попри те, що глобалізація є об’єктивним процесом, можна зробити висновок, що не для всіх країн глобалізація виросла з внутрішніх тенденцій; хтось “застав її” у цьому світі як даність. Тобто, глобалізація є процесом керованим, і успіх у керуванні нею залежить від уміння “сторін” домовлятися між собою. Такими сторонами є, передусім, вагомі економічні структури. Адже виявилося, що домовляється і погоджується між собою не все людство відразу, але передусім люди багаті. Йдеться передусім про міжнародні економічні корпорації, або ТНК.
ТНК – транснаціональні корпорації, організації, які спритно використовують міжнаціональну нерівномірність у розподілі та вартості природних, людських та технічних ресурсів. За даними Світового банку, 140 країн світу є біднішими ніж найменша з 29-ти найбагатших ТНК.
Транснаціональні злочинні організації за низкою ознак відрізняються від міжнародних корпорацій, хоч діють у одному полі і заради однієї мети – надприбутків. Насамперед транснаціональні корпорації діють на законних підставах і порушення ними закону є швидше винятком, ніж правилом. На відміну від них, порушення закону транснаціональними злочинними організаціями є нормою та їхньою основною ознакою.
Злочинні організації отримують доступ на іноземні ринки не заручившись згодою держав, намагаючись не потрапляти в поле зору правоохоронних органів.
Іншою важливою ознакою є застосування насильства з боку ТЗО для залякування суперників у тій чи іншій сфері бізнесу, а також правоохоронних органів що намагаються протидіяти їх операціям. Насильство є також засобом підтримки порядку і дисципліни всередині подібних організацій. Крім того, злочинні організації не лише займаються постачанням забороненої продукції, але й розкраданням легально виробленого товару. При цьому ступінь ризику, до якого вдаються злочинні організації, значно перевищує ризик корпорацій, які діють у сфері законного бізнесу.
Єдиної моделі ТЗО не існує. Такі угруповання різняться за сферою і розмірами, а також спеціалізацією. Вони діють у різноманітних регіонах і на ринках різних товарів, використовуючи найрізноманітнішу тактику і механізми, ховаючись від правоохоронних органів.
До характеристик його можна додати соціально-філософські:
- орієнтація на цінності, протилежні нормальному суспільству і культурі, тобто не на істину, добро, красу, любов, а на їх протилежності - брехня, зло, ненависть, відповідно і творчість в ОПГ не позитивне, а негативне, що веде до руйнування нормального суспільства;
- відповідні деградаційні норми поведінки, аморальна система заохочень і покарання;
- використання недоліків, пропусків, суперечностей в економіці, соціальній структурі, в законодавстві, в психіці людей, тобто орієнтація не на світлі, а на темні сторони буття, в чому виявляється бездуховна, агресивна і одночасно паразитична природа злочинності взагалі, створення власної, кримінальної бюрократії, політичної і економічної еліти, засобів масової інформації, тобто власної злочинної держави (із всіма її атрибутами).
Спочатку елементи мафіозної держави приховані, змішані з нормальною державою (за рахунок корупції урядовців і звичайних службовців), а потім прагнуть витіснити останнє, захопити владу в країні в цілому. Оскільки подібна влада є вкрай деструктивною і руйнівною, такі держави не змогли б існувати без зовнішньої підтримки, яка забезпечує їм зокрема, ще і міжнародну правосуб’єктність, проте, вона вже, як мінімум офіційно, не вважається злочинною. Раніше подібні процеси мали місце тільки в Африці та Латинській Америці, зараз подібні тенденції спостерігаються на Близькому Сході та навіть у Європі.
