- •Тема 1. Вступ. Агроекологія – комплексна дисципліна та наукова основа стратегії сталого розвитку агропромислового комплексу
- •1.2. Агроекологічні основи стійкого розвитку агропромислового комплексу
- •1. Проблема «монокультура - плодозміна».
- •Проблема погіршення водно-повітряного режиму грунтів за рахунок переущільнення.
- •Проблема погіршення поживного режиму грунтів за рахунок розбалансованого удобрення.
- •Проблема зростання екотоксикологічного навантаження в агроекосистемах.
- •Проблема порушення окисно-відновних умов агроекосистеми.
- •Проблема засолення грунтів.
- •Проблема антропогенного прискорення ерозійних процесів ґрунтового покриву.
- •Питання самоконтролю
- •Тема 2. Організація агроекосистеми
- •Агроекосистема та її місце серед екосистем Біосфери
- •2.2. Екологічні чинники агроекосистеми
- •2.3. Особливості взаємовідносин організмів у агробіоценозах
- •Питання самоконтролю:
- •Тема 3. Особливості функціонування агроекосистеми
- •3.1. Класифікація агроекосистем
- •3.2. Основні принципи та екологічні закони функціонування агроекосистеми
- •Питання самоконтролю:
- •Тема 4. Біогеохімічні цикли біофільних елементів у агроекосистемах
- •Загальні особливості біогеохімічного колообігу біогенних елементів у агроекосистемах
- •4.2. Колообіг вуглецю та кисню, його зв’язок з функціонуванням детрито-гумусового та біотичного комплексів ґрунту
- •Колообіг макроелементів живлення рослин (азоту, фосфору, калію)
- •4.3.1. Колообіг азоту
- •4.3..2. Колообіг фосфору
- •Контрольні запитання і завдання
1.2. Агроекологічні основи стійкого розвитку агропромислового комплексу
Серйозним актом занепокоєння міжнародної спільноти розвитком екологічної і соціально-економічної кризи на планеті Земля стала конференція ООН, на якій розглядали питання навколишнього середовища і розвитку людства(Ріо-де-Жанейро,1992 р), де чітко було сформульовано головну тезу про єдність навколишнього середовища та соціально-економічної системи людства. Підкреслено, що держави мають узгоджувати свої рішення і політику з урахуванням наслідків для навколишнього середовища.
Головною проблемою землеробства XXI ст. в Україні є звільнення від продовольчої залежності шляхом виробництва власної конкурентоспроможної продукції, доступної споживачеві, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Базисом вирішення проблеми землеробства майбутнього є його стабілізація. Земля має використовуватись з урахуванням інтересів рослинництва і тваринництва, захисту навколишнього середовища від забруднення.
Основні екологічні проблеми землеробства
Землерорбство є основою будь-якого агропромислового виробництва. Тому головні проблеми АПК зароджуються на стадії землеробства. За рахунок поступової зміни історичних типів систем землеробства та високого рівня його інтенсифікації на початку XXI століття виділяють наступні основні проблеми
1. Проблема «монокультура - плодозміна».
Монокультурою називається агротехнологія, за якої на одному і тому ж полі кілька років підряд вирощується одна і та ж культура.
Екологічними наслідками монокультури є:
однобоке виснаження грунту на окремі елементи мінерального живлення;
2) накопичення спеціалізованих шкідників, збудників хвороб, зростання втрат урожаю та екологічного навантаження на агроекосистему за рахунок застосування засобів захисту рослин ;
3) накопичення насіння та органів вегетативного розмноження бур'янів, які конкурують із оброблюваними рослинами за чинники зростання та зменшують продуктивність агроекосистеми; боротьба з бур'янами здорожує виробництво та збільшує екологічне навантаження. Таким чином, при монокультурі отримання високого урожаю ускладнюється з кожним роком. Спонукає до монокультури, як правило, економічний інтерес, коли немає рівноцінної заміни культури без втрати доходів. Істотне значення можуть мати політичні обставини. Наприклад, цілина у 1950-х р.р. освоювалася під монокультуру пшениці.
Плодозміна (сівозміна) – явище, за якого реалізується послідовна зміна культур у просторі та часі.
Плодозміна в агроекосистемах моделює умови природного фітоценозу, реалізує принцип еластичного використання чинників зростання, підвищує продуктивність.
Проблема погіршення водно-повітряного режиму грунтів за рахунок переущільнення.
Переущільнення грунтів і порушення водно-повітряного режиму часто викликається агрохімічними причинами (зміною рН, засоленням грунтів та ін. факторами пептизації колоїдів). Безпосередньою причиною переущільнення є надмірне навантаження на грунтовий комплекс від сільгоспмашин і знарядь.