Вимірювання амплітуди рухів у суглобах

 

Рух у суглобі	Положення центру кутоміра	Положення бранш кутоміра
		першої	другої
Згинання, розгинання, відведення, приведення в плечовому суглобі	Головка плечової кістки	Акроміон – найвища точка клубової кістки	Акроміон-зовнішній виросток плечової кістки
Згинання і розгинання в ліктьовому суглобі	Зовнішній виросток плечової кістки	Зовнішній виросток плечової кістки- акроміон	Зовнішній виросток плечової кістки – шиловидний відросток променевої кістки
Згинання і розгинання в променево-зап’ясному суглобі	Шиловидний відросток ліктьової кістки	По зовнішній лінії ліктьової кістки	По лінії V п’ясної  кістки
Відведення і приведення в променево-зап’ясному суглобі	На середині відстані між дистальними кінцями ліктьової та променевої кісток	По середині між ліктьовою і променевою кістками	По середині між III iIV пальцями
Згинання і розгинання в кульшовому суглобі	Великий вертел.	Головка стегнової кістки – середина пахвинної впадини	Головка стегнової кістки – зовнішній відросток стегна
Відведення і приведення в кульшовому суглобі	Великий вертел	Великий вертел	Це саме
Згинання і розгинання в колінному суглобі	Зовнішній виросток стегна	Зовнішній виросток стегна - великий вертел	Зовнішній виросток стегна – зовнішня щиколотка
Згинання і розгинання в гомілково-ступневому суглобі	Внутрішня щиколотка	Внутрішня щиколотка – внутрішній виросток стегна	Внутрішня щиколотка – середина I плюсне-фалангового суглобу

 

                                                                                      Таблиця 6

Функціонально – руховий тест (Keitel w. Et al., 1971)

Завдання	Оцінка	Максимальна к-ть балів
		Права кінцівка	Ліва кінців ка
1. Кінчик I пальця торкається подушечки мізинця	3- завдання виконується швидко в повному обсязі 2- виконується, але повільно 1- кінчик I пальця торкається основної фаланги III або IV пальця 0- завдання не виконується	3	3
2. Згинання II i IV пальців	2- палець згинається нормально 1-    палець не згинається нормально, торкається долоні. 0-     кінчик пальця не доходить до долоні	2	2
3. Положити передпліччя горизонтально на край столу, долоні з’єднати, пальці вгору	3- завдання виконується повністю 2-    виконується повністю, але повільно 1-     можливе долонне чи тильне згинання променево-зап’ясного суглобу; в сумнівних випадках оцінюється рух кожної китиці окремо 0- завдання не виконується	3	3
4. Положити передпліччя горизонтально на край столу, долоні з’єднати, пальці вниз	Див № 3	3	3
5. Обидві долоні тильною поверхнею на стіл, лікті зігнути під кутом 90. Дещо підняти ульнарний край	2-     завдання виконується повністю 1-виконується перша частина завдання 0- завдання не виконується	2	2
6. Китиці радіальними краями на стіл, I палець вниз перед кінцем столу. З’єднати ульнарні краї долонь. Тулуб не нахиляти в бік	2- завдання виконується повністю 1-     долоні зберігають вертикальне положення, ульнарний край не з’єднується 0- долоні не встановлюються вертикально	2	2
7. Обидві китиці одночасно до плечей	2-     можливо сповільнене виконання 1-    кінці пальців наближаються до пліч до 5 см 0- відстань більше 5 см	2	2
8. Обидві китиці на потилицю нижче лінії вух	3- завдання виконується швидко в повному обсязі 2- виконується, але повільно 1-     кінці пальців дотикаються до потилиці 0- не дотикаються до потилиці	3	3
9. Завести руку за спину, торкнутися пальцями протилежної лопатки	5- завдання виконується в повному обсязі 3- пальці не торкаються лопатки 2-     рука заводиться за спину на рівні попереку 1- китиця торкається бокової поверхні тулуба	5	5
10. Сісти з положення лежачи	6- виконується з витягнутими вперед руками 5- виконується повільно, з витягнутими вперед руками 4- спираючись на руки 2- з сторонньою допомогою 0- завдання не виконується	6	6
11. В положенні лежачи на спині широко розвести ноги	2- на 50 см і більше 1-   менше 50 см 0- менше 20 см	2	2
12. Встати з кушетки	Див. № 10	6	6
13. Стояння на носках 15 с	2-   завдання виконується 1-   менше 15 с 0- завдання не виконується	2	2
14. Стояння на п’ятках (стояти прямо)	Див. № 13	2	2
15. Присідання, торкаючись п’яток	2-   завдання виконується повністю 1-   виконується, але повільно 0- не виконується	2	2
16. Зовнішні оберти в кульшовому суглобі. Покласти п’ятку одної ноги на другу ногу. Кут вісі ступні більше 90	2-   завдання виконується швидко в повному обсязі 1-   кут вісі 90 0- завдання не виконується	2	2
17. Стоячи на одній нозі	Див. № 13	2	2
18. Зігнути коліно, поставити ступню на крісло	2-   можливе сповільнене виконання 1-   нога піднімається з підлоги 0- нога не піднімається з підлоги	2	2
19. Стоячи на відстані 1 м від крісла, підняти пряму ногу і покласти на крісло	Див № 13	2	2
20. Ходьба по коридорі	6- виконується в повному обсязі протягом 20 с 5- за часом, але повільно 4- 25 с 3- 30 с 2-   40 с 1- декілька кроків з допомогою	6	6
21. Підйом по сходах: 10 сходинок вверх і 10 сходинок вниз	3-   за 7 с, не тримаючись за перила 2- до 14 с, тримаючись за перила 1- більше 14 с, або декілька сходинок повільно 0- завдання не виконується	3	3
Всього 110 балів

 

При виконанні завдання № 13 – 19 хворий може притримуватись руками за спинку крісла.

 

 

Масаж – це дозована механічна дія на оголене тіло людини, яка проводиться рукою масажиста чи спеціальними апаратами за допомогою спеціальних прийомів.

При масажі відбувається як загальна реакція організму, так і місцева в зоні дії на органи і тканини внаслідок механічного подразнення. Загальна реакція організму відбувається внаслідок складних взаємопов’язаних рефлекторних нейрогуморальних та нейроендокринних процесів, що регулюються вищими відділами ЦНС. Подразники від рецепторів, що знаходяться в шкірі, сухожиллях, суглобових сумках, зв’язках, м’язах, стінках судин (ангіорецептори), внутрішніх органах (інтерорецептори) по чутливих шляхах передаються в центральну нервову систему і досягають кори головного мозку. Сформовані в ЦНС відповідні реакції сприяють нормалізації регулюючої та координуючої функції, стимуляції регенеративних процесів. Загальна реакція організму на масаж залежить від функціонального стану вищих відділів ЦНС, від функціонального стану рецепторного поля, що отримує масаж, від клінічного прояву хвороби, від дози, методики масажу.

При дії масажу в шкірі утворюється гістамін, ацетилхолін. Це тканинні гормони, що беруть участь у передачі нервових імпульсів, в регуляції судинного тонусу. Подразнюючи нервову систему, вони можуть давати початок новим рефлексам. Отже, основний механізм дії масажу на організм – це процес взаємодії нервового та гуморального факторів. Крім цього, масаж ще має і безпосередню механічну дію на масовані тканини.

Вплив на шкіру. Шкіра утворює зовнішній покрив тіла людини, захищає його від шкідливих впливів. Це величезне рецепторне поле (площа шкіри дорослої людини 1,5 – 1,6 м²), що є периферичною частиною шкірних аналізаторів. Вона приймає участь в обміні речовин, в регуляції водного і теплового обміну (80% тепла, що виробляється в організмі, віддається через шкіру). За добу через шкіру виділяється близько 0,5 – 0,6 л води, з потом виділяються різні солі, молочна кислота, продукти азотистого обміну. Шкіра багата кровоносними судинами. Вважають, що одна третина крові знаходиться в шкірі. Змінюючи просвіт судин при скороченні чи розслабленні шкірних м’язів у відповідь на нервовий імпульс, шкіра приймає участь в регуляції кровообігу, при цьому збільшується або зменшується приток крові до внутрішніх органів.

Шкіра має 2 шари:

1.     Зовнішній – епідерміс. Клітини епідерміса роговіють і злущуються. Епідерміс не має кров’яних судин, тому його харчування здійснюється лімфою і плазмою крові, що поступають по міжтканинних щілинах з шарів дерми.

2.     Глибокий шар – власне шкіра, або дерма, що складає сполучнотканинну основу шкіри; тут є фібробласти, колагенові, еластичні та ретикулярні волокна. В глибокому шарі шкіри закладені потові, сальні залози, волосяні фолікули, кровоносні та лімфатичні судини, вегетативні нервові волокна, тільця Мейснера – сприймають тактильне подразнення, тільця Фатера – Пачіні – чуття тиску, тільця Руффіні – теплове подразнення, колби Краузе – холодові подразнення. Всі шкірні нервові закінчення зв’язані з центральною нервовою ситемою.

 

Під впливом масажу з шкіри виводяться відживші клітини епідермісу, а разом з ними і мікроорганізми, що знаходяться на поверхні шкіри. Це сприяє покращенню шкірного дихання, збільшується секреторна функція потових і сальних залоз, їх вихідні отвори, отже з організму більше виділяються продукти розпаду. Завдяки масажу пришвидшується крово- та лімфообіг, зменшується венозний застій, покращується кровопостачання шкіри, а значить і її харчування, підвищується  опірність до механічних і температурних впливів зовнішнього середовища. Масаж покращує процеси обміну в масованій області, а так як шкіра приймає участь у всіх обмінних процесах організму, то зростає і загальний обмін.

Під впливом масажу в шкірі утворюються фізіологічно активні гістаміноподібні речовини – це викликає судинорозширюючий ефект, що приводить до перерозподілу крові. Поряд з місцевим впливом на шкіру через периферійний нервовий апарат відбувається рефлекторний вплив на весь організм.

Дія на м’язи.

М’язи – активна частина рухового апарату людини. Всі скелетні м’язи складаються з поперечносмугастої м’язової тканини. Їх скорочення відбувається при вольовому зусиллі людини. Тому ці м’язи називають довільною мускулатурою.

М’язові оболонки внутрішніх органів утворені за рахунок гладкої м’язової тканини. Скорочення гладкої мускулатури не підпорядковується волі людини, тому її називають недовільною.

Кровопостачання м’язів, як правило, проходить з декількох артерій. З венозною кров’ю по венах відносяться продукти обміну. М’язи мають добре розвинуті лімфатичні судини і тісно пов’язані з нервовою системою. До кожного м’язу підходять рухові та чутливі нервові волокна. Рухові волокна несуть у м’яз нервові імпульси з головного і спинного мозку, викликають його скорочення. По чутливих нервових волокнах, що мають свої закінчення в м’язах і сухожиллях, йдуть сигнали про стан м’язів в спинний і головний мозок. Під впливом масажу в м’язи більше поступає кисню і поживних речовин, швидше виводяться продукти розпаду. Це веде до підвищення еластичності м’язових волокон та скоротливої функції, сповільнення м’язової атрофії, а також до зменшення гіпотрофії м’язів, якщо вона розвинулась. Масаж сприяє підвищенню працездатності м’язів, прискорює відновлення працездатності після  фізичних навантажень (рис. 3).

 

 

Дія на суглоби. Суглоб – це перервне, порожнинне, рухоме з’єднання. В кожному суглобі є суглобові поверхні зчленовуючих кісток, суглобова сумка, що оточує суглобові поверхні кісток, суглобова порожнина, що знаходиться всередині сумки між кістками. Суглоби бувають прості, складні, комплексні, комбіновані. Під дією масажу покращується кровопостачання суглобу і периартикулярних тканин, збільшується еластичність, міцність зв’язкового апарату і рухомість у суглобі, прискорюється розсмоктування суглобового випоту та паталогічних відкладень в переартикулярних тканинах.

Дія на кровоносну та лімфатичну системи. Кровоносні судини поділяються на артерії, артеріоли, капіляри і вени. По артеріях кров тече від серця до тканин. Артерії по току крові поступово діляться на  менші судини і вкінці перетворюються в артеріоли. Останні в свою чергу розпадаються на систему капілярів. Їх стінки характеризуються високою проникливістю, завдяки чому в капілярах проходить обмін речовинами між кров’ю і тканинами. Від капілярів починаються мілкі вени, котрі поступово зливаються і збільшуються.

Система кровообігу забезпечує безперервну циркуляцію крові, цим забезпечується транспортна функція: до тканин доставляються поживні речовини та кисень і забираються продукти обміну та вуглекислий газ. Крім цього, транспортуючи гормони, ферменти та інші речовини, вона об’єднує організм в одне ціле і здійснює гуморальну регуляцію функцій.

Лімфатична система є частиною судинної системи. Це розгалужена система судин з розміщеними по їх ходу вузлами. Лімфа рухається в напрямку до великих вен шиї, де вливається в кров. Лімфатична система разом з венами забезпечує всмоктування з тканин води з розчиненими в ній речовинами, а також колоїдних розчинів білкових речовин, емульсій жирів, бактерій, продуктів розпаду клітин, які не можуть всмоктатися в кровоносні капіляри. Під впливом масажу зростає швидкість крово- та лімфотоку, особливо в капілярах. Відбувається розширення функціонуючих капілярів, розкриваються резервні нефункціонуючі капіляри. Це сприяє більш активному постачанню органів киснем і поживними речовинами, швидшому виведенню з організму продуктів розпаду, проходить ліквідація застійних явищ, розсмоктуються набряки різного походження.

При помірному розширенні судин на периферії кров від внутрішніх органів перерозподіляється до поверхні шкіри та м’язів, що покращує роботу лівого передсердя і лівого шлуночка серця.

При виконанні масажних прийомів відбувається пряма і рефлекторна дія на місцевий і загальний кровообіг. Ритмічні  масажні рухи полегшують рух крові по артеріях і прискорюють відтік венозної крові (рис. 4)

Дія масажу на нервову систему. Нервова система регулює діяльність всіх органів і систем людського організму, забезпечує його зв’язок як цілого із зовнішнім середовищем. Ще І.П. Павлов вказував, що центральна нервова система може діяти на органи трояко:

1-      пускова дія, викликає або зупиняє функцію органа (скорочення м’язу, секреція залози);

2-      судинно-рухова, змінює ширину просвіту судин, регулюючи приток крові до органу;

3-      трофічна дія, підвищує або знижує обмін речовин, а з цим і використання поживних речовин і кисню.

Центральна нервова система сприймає аферентну (чутливу) інформацію, що виникає при подразненні специфічних рецепторів і у відповідь на це формує відповідні еферентні імпульси, що викликають зміни в діяльності певних органів і систем організму.

Масаж, як подразник, насамперед діє на периферичну нервову систему, а через кору великих півкуль на ЦНС. Проводячи різні масажні прийоми, можна змінювати функціональний стан кори головного мозку, підвищувати або знижувати загальну нервову збудливість, впливати на рефлекси, покращувати трофіку тканин, а також діяльність різних внутрішніх органів. Масаж впливає також на периферичну нервову систему. Ця дія проявляється в покращенні провідності нервів, ослабленні або зникненні болю, прискорюється процес регенерації при пошкодженні нерва, в попередженні розвитку вторинних змін у м’язах і суглобах на стороні пошкодження нерва.

Дія на обмін речовин. Масаж викликає зміни в окисно-відновних процесах, впливаючи на загальний обмін речовин. Під впливом масажу збільшується сечовиділення, причому збільшується виділення азотистих органічних речовин: сечовини, сечової кислоти; з мінеральних речовин – хлористого натрію, неорганічного фосфору.

Під впливом масажу збільшується кількість гемоглобіну, еритроцитів і лейкоцитів.

Протипокази до призначення масажу:

1-      гострий запальний процес;

2-      гострі гарячкові стани;

3-      кровоточивість, кровотеча або загроза їх виникнення;

4-      захворювання крові;

5-      гнійні процеси різної локалізації;

6-      захворювання шкіри (екзема, лишай, любе висипання, фурункульоз і т. п.);

7-      грибкові захворювання нігтів, волосяної частини голови;

8-      гостре запалення, тромбоз, значне варикозне розширення вен з трофічними розладами;

9-      ендартеріїт, ускладнений трофічними порушеннями, гангреною;

10- аневризми судин;

11- запалення лімфатичних вузлів;

12- захворювання вегетативної нервової системи в період загострення;

13- активна форма туберкульозу;

14- доброякісні та злоякісні пухлини любої локалізації;

15- психічні захворювання із значним збудженням;

16- гостра серцево-судинна, печінкова, ниркова недостатність;

17- больовий синдром.

Класифікація масажу та його види.

Масаж може бути загальним – в цьому випадку масують все тіло, і місцевим – коли масують певну частину тіла.

За характером проведення процедур розрізняють ручний і апаратний масаж. Останній поділяють на гідромасаж, вібромасаж, вакуумний, пневмомасаж, баромасаж, синокардіальний, банковий масаж.

В залежності від мети масажу і від засобів, що діють на поверхню тіла, масаж поділяють на гігієнічний, лікувальний, спортивний, сегментарно-рефлекторний, косметичний.

Гігієнічний масаж може бути місцевим і загальним.  Його використовують як засіб догляду за тілом, з профілактичною метою для збереження та укріплення здоров’я, підвищення працездатності.

Лікувальний масаж – застосовується як ефективний метод лікування і профілактики захворювань. В лікувальному масажі виділяють 4 основні прийоми: погладжування, розтирання, розминання, вібрація. Може використовуватись в різних модифікаціях, має свої покази та протипокази.

Спортивний масаж використовується в фізкультурній практиці в різні періоди фізкультурної діяльності. В період тренувань використовують з метою укріплення та підвищення фізичної працездатності, швидшого відновлення спортсмена; після змагань – для зняття втоми та швидшого відновлення сил.

Сегментарно-рефлекторний масаж – базується на використанні особливостей сегментарної будови тіла: подразнення шкірних рецепторів певних зон викликає шкірно-вісцеральні рефлекси внутрішніх органів, що інервуються тими ж сегментами спинного мозку.

Косметичний масаж – використовується для догляду за шкірою з метою попередження її старіння, при косметичних недоліках, захворюваннях. Може бути профілактичний, лікувальний, пластичний.

По фізіологічній дії на організм масаж може бути тонізуючим і заспокійливим (рис. 6).

 При виконанні масажу необхідно дотримуватись таких правил:

1.     Прийоми масажу здійснюються по ходу лімфатичних судин від периферії до центру (руки масують від кисті до ліктьового суглобу, потім від ліктьового суглобу до пахвинної впадини, ноги – від ступні до колінного суглобу і до пахової області, тазово-куприкову і поперекову області масують до пахових вузлів; спину – від хребта в сторони; шию – від волосяного покриву вниз до підключичних вузлів; грудну клітку – від грудини в сторони до пахвинних впадин; прямі м’язи живота – зверху вниз; косі м’язи живота – знизу вгору (рис. 5).

2.     Лімфатичні вузли не масують, їх минають.

3.     Положення тіла при виконанні масажу повинно бути таким, щоб не було напруження м’язів.

4.     Масувати чистими руками по чистому тілу.

5.     Масажист повинен постійно слідкувати за своїми руками: на ніч мити теплою водою, змащувати кремом, коротко обстригати нігті, берегти руки від пошкоджень.

6.     Прийоми масажу не повинні викликати больових відчуттів.

7.     Масують ближні кінцівки, потім дальні.

8.     Починати масаж краще з дистальних відділів тіла, щоб посилити крово- і лімфообіг.

Рис. 5 - Напрямок масажних рухів.

Гігієнічні основи масажу.

Приміщення, де проводиться процедура масажу, повинно бути світлим (освітленість 120 – 150 лк.), сухим, добре вентилюватися. Температура повітря від +20 до +22С. При проведенні процедури масажу повинно бути тихо, не має бути сторонніх осіб. Масаж проводять на спеціальній кушетці. Її висота становить 60 – 80 см, довжина 185 – 200 см, ширина 50 – 60 см. На кушетці повинен бути валик діаметром 25 – 30 см. Валик необхідний для того, щоб при процедурі масажу нижнім кінцівкам надати фізіологічне положення для кращого розслаблення м’язів (табл. 9).

В масажному кабінеті має бути шафа для зберігання чистих простирадл, халатів, рушників, тальку, мила, масажних приборів, апаратів, інших пристосувань, що використовуються під час масажу; умивальник з теплою і холодною водою, два крісла, письмовий стіл з реєстраційним журналом, графін для питної води, стакан, ширма. Обов’язково наявність аптечки, де має бути вата, спиртовий розчин йоду, стерильні бинти, лейкопластир, вазелін, дезинфікуюча мазь, нашатирний спирт, валеріанові краплі, присипки, еластичний бинт.

Перед процедурою масажу пацієнт повинен прийняти теплий душ, або обтертися вологим рушником. Для більшого ефекту масажу необхідно досягти повного розслаблення м’язів масованої ділянки тіла. Такий стан наступає в середньому фізіологічному положенні, коли суглоби кінцівок зігнуті під певним кутом. Якість виконання масажу в значній мірі визначається положенням масажиста відносно пацієнта.

Масажист повинен добре знати анатомію, топографію м’язів, судин, нервів; фізіологічну дію окремих прийомів масажу, проводити діагностичне пальпаторне обстеження, досконало володіти технікою і методикою масажу. Масажист повинен завжди стежити за своїми руками. Вони повинні бути без подряпин, тріщин і мозолів. При жирній шкірі рук масажист може користуватись кремами “Томатний”, “Вікторія”, при  сухій шкірі використовують креми “Велюр”, “Персиковий”, “Нектар”. Добре зм’якшує шкіру рук такий склад: гліцерин 25 г, нашатирний спирт 2,5 г, винний спирт 96 - 5г.

Одяг повинен бути легким, вільним, не сковувати рухів. На руках не повинно бути предметів, що можуть пошкодити шкіру пацієнта. Під час масажу не розмовляти, дихати ритмічно, вільно, своєчасно змінювати положення тіла.

До основних прийомів ручного масажу А.Ф.Вербов (1966) відносить:

1)    погладжування, 2) розтирання, 3) розминання, 4) вібрацію.

Крім основних прийомів є різні їх варіанти – це допоміжні прийоми. Застосування допоміжних прийомів зумовлено анатомо-фізіологічними особливостями масованої ділянки тіла, віком, статтю пацієнта, характером і стадією захворювання. При проведенні процедури масажу використовуються, як правило, всі прийоми. Dollinger J.  писав, що ’’масажні прийоми, як окремі тони музики, ніколи довго не звучать поодинці, а переходять один в другий, зливаючись в акорд”.

 

Погладжування. Це маніпуляції, де рука масажиста вільно ковзає по шкірі з різним ступенем надавлювання. При цьому прийомі шкіра не повинна зміщуватись. Погладжуванням потрібно починати і закінчувати процедуру масажу; його проводять при переході від одного прийому масажу до іншого.

 

 

Фізіологічна дія: шкіра очищується від мертвих клітин епідермісу, залишків секрету потових і сальних залоз. Покращується шкірне дихання та секреторна функція шкіри. Посилюється обмін речовин, підвищується шкірно-м’язовий тонус, проходить розкриття резервних капілярів. При погладжуванні звільняються шляхи відтоку крові та лімфи, це сприяє зменшенню набряку, швидшому видаленню продуктів обміну. Цей прийом масажу діє заспокійливо або тонізуюче на центральну нервову систему (залежить від методики та дозування). Використовуючи погладжування в області рефлексогенних зон, ми можемо досягти рефлекторної терапевтичної дії на паталогічно змінену дію тканин та внутрішніх органів.

Погладжування проводять:

1)  долоннею поверхнею кінцевої фаланги пальця (на обмежених ділянках – при масуванні пальців, міжкісткових м’язів);

2)  долоннею поверхнею кінчиків пальців (на лиці, суглобах);

3)  тильною поверхнею кінцевих і середніх, або кінцевих, середніх і основних фаланг зігнутих в кулак пальців;

4)  опорною поверхнею долоні (спина);

Погладжування можна виконувати однією або двома руками.

Двома руками погладжування виконується:

1)    роздільно одночасно (одна рука іде за другою);

2)    одночасно (одна рука накладається на іншу);

3)    роздільно поступово (то одна, то інша рука);

Погладжування можна проводити повздовж, поперек, зигзагоподібно, спіралевидно, колоподібно (табл. 8).

Основними прийомами погладжування є:

1. Площинне	а) поверхневе
	б) глибоке
2. Обхоплююче	а) безперервне
	б) перервне

Допоміжні прийоми погладжування:

1)  гладіння;

2)  граблеподібне;

3)  хрестоподібне;

4)  щипцеподібне.

Таблиця 8