3. Проблема типологізації суспільств

Проблема типологізації суспільств передбачає, розмежування понять «суспільство», «держава», «країна».

Розмежовуючи категорії «суспільство», «держава», «країна».

Країна — понят­тя, яке є переважно географічною характеристикою частини нашої планети (частина світу або території, яка має певні кордони і користується державним суверенітетом),

Держава — це політична організація даної країни з певним режимом влади (монархія, республіка), органами і структурою правління (уряд, парламент).

Суспільство – це соціальна організація країни, основою якої є соціальна структура.

Типологізація суспільств — це класифікація суспільств на ос­нові визначення найважливіших і найсуттєвіших ознак, типо­вих рис, які відрізняють одні суспільства від інших.

Німецький соціолог Фердинанд Тьонніс (1855— 1936) в залежності від наявності і стану промислового виробництва, класифікував їх на традиційне (допромислове) та промислове.

Американські соціологи , Г. Ленскі та Дж. Лєнскі, розрізняючи суспільства за головним способом здобуття засобів до існування, виокремлюють:

1. Суспільство мисливців і збирачів. Структура його проста, а соціальне життя організоване на основі родинних зв'язків, усім править вождь.

2. Садівничі суспільства. Воно теж ще не знає, що таке додатковий продукт, основою його соціальної структури є родинні зв'язки. Але їх система помітно розвинутіша, складніша.

3. Аграрне суспільство. На цьому етапі вже з'являється додатковий продукт, розвиваються торгівля, ремесла, зароджується держава.

4. Промислові суспільства. Виникають наприкінці XVIII ст. з появою промислового виробництва, використанням у виробничих цілях наукових знань, значного додаткового продукту, розвитку системи державного управління.

Застосування цього критерію іншими соціологами передбачає, крім перших трьох, індустріальне та постіндустріальне суспільства.

Беручи за основу ціннісні критерії, соціолог Д. Рісман виділяє такі типи суспільства:

1. Традиційне суспільство. У ньому індивіди керуються традиційними цінностями. Ця особливість властива насамперед аграрному суспільству, в якому професія переходить від батька до сина. Людина, будучи обмеженою у виборі, змушена діяти згідно з традиціями. Саме такі особливості характеризують до індустріальне суспільство

2. Суспільство, кероване зсередини (індустріальне). У такому суспільстві поведінку індивідів визначають особисті цінності, що активізує індивідуальність, посилює вибір, самостійність рішень, власну точку зору

3. Суспільство, кероване ззовні(постіндустріальне). Індивід у такому суспільстві спрямовує та оцінює свою діяльність, орієнтуючись на оцінки колег, друзів, сусідів, громадську думку. Воно сприяє розвитку маркетингу, послуг. З'являються нові професії, групи робітників, формуються нові громадські організації. Для досягнення успіху індивід повинен враховувати зовнішні обставини, пристосовуватися до них.

Розвиненість управління і ступінь соціального розшарування розмежовують суспільства на просте і складне.

1. Просте суспільство. У такому суспільстві не існує бідних і багатих, керівників і підлеглих. Основні його характеристики: соціальна, економічна, політична рівність, низький рівень розподілу праці та розвитку техніки, невеликі територіальні розміри, незначна чисельність, пріоритет кровних зв'язків.

2. Складне суспільство. Сформувалося з виникненням та нагромадженням додаткового продукту, розвитком позааграрних виробництв, зосередженням людей у містах, розвитком торгівлі, передусім зовнішньої. Класове розшарування в ньому зумовило перехід від звичаєвого права до юридичних законів.

За політичними режимами суспільства поділяють на демократичне, авторитарне, тоталітарне; за панівною релігією — на християнську і мусульманську.

Марксизм за способом виробництва, виробничих відносин і класової структури виділив первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну, комуніс­тичну суспільно-економічні формації.

У 60-х роках XX ст. У. Ростоу виділив такі типи суспільства:

• традиційне (аграрне),

• перехідне,

• промислове,

• зріле (індустріальне),

• масового споживання.

До речі, погляди У. Ростоу - одне із джерел теорії індустріального суспільства.

Залежно від своїх уподобань, мети і завдань дослідження соціологи використовують всі наявні типології суспільства.