Соціальні функції сім'ї
Зацікавленість суспільства в існуванні сім'ї стає зрозумілою, якщо розглянути функції, які вона виконує у суспільстві. Оскільки сім'я .змінюється разом із суспільством, змінюються і її функції Проте головними з них майже завжди були такі:
Функція відтворення людини. Йдеться не тільки про біологічне продовження роду, а передусім про виховання, соціалізацію молодого покоління. Дитина, вихована в сім'ї, має кращі уявлення про реальне життя і його проблеми, ніж вихована в дитячому будинку, адже сім'я як мала соціальна група включає в себе всі соціальні зв'язки, що існують в суспільстві: шлюбні, родинні, правові, етнічні, економічні, моральні психологічні тощо. У сім'ї особисті потреби людей організуються на основі існуючих в суспільстві цінностей, норм, взірців поведінки, рівня культури.
Економічна функція. Спочатку це була найголовніша функція сім'ї, оскільки вона виступала економічним осередком суспільства, а процеси виробництва концентрувалися переважно саме у сім'ї. Родина селянина чи ремісника володіла власними засобами виробництва, мала внутрішній розподіл пращ та постачала на ринок вже готову продукцію. Навіть податки тривалий час стягувалися не з людини, а з сім'ї. В минулому столітті в українських селах майже не було неповних сімей, адже економічні умови життя потребували існування повної родини з якомога більшою кількістю робочих рук. І хоча роль цієї функції поступово знижувалася, в нашому суспільстві вона не зійшла на нівець. Розвиток фермерства;, сімейного бізнесу веде до піднесення ролі сім'ї як виробничого осередку. В сільській місцевості ця функція ніколи не втрачала свого значення.
Господарсько-побутова функція. Зміст її полягає в тому, що незважаючи на всі зусилля суспільства, головний тягар організації лікування, харчування, санітарно-гігієнічного та інших видів побутового обслуговування, підтримки фізичного здоров'я, догляду за дітьми майже завжди лежав на сім'ї.
Рекреаційна (відновлююча) функція. Вона набуває все більшого значення. Суспільне життя потребує інтенсивного витрачання фізичних і психічних сил, і людина повинна знаходити відпочинок у сім'ї. Духовне спілкування,, емоційна стабілізація, організація дозвілля – все це може дати сім’я. Медична статистика підтверджує це. Самотні чоловіки та жінки більше хворіють, менше живуть, ніж сімейні.
Зрозуміло, що всі функції сім'ї тісно пов'язані, але співвідношення їх і вагомість в суспільному житті в різні часи були різними. Сама ж потреба в існуванні сім'ї для нормального функціонування суспільства і є причиною того, що далеко не завжди людина брала шлюб за власним бажанням. Упродовж тисячоліть суспільство чи держава спонукало людей до нього. Норми, традиції, батьки, закони, суспільна думка, економічні обставини вимагали від людини робити це в певному віці, за певних обставин, з певними партнерами.
Проте було б неправильним вважати, що тільки тиск з боку суспільства приводив до утворення сім'ї. Кожна людина в усі часи прагнула до цього. Причина цього в тому; що людина, як правило, вступає в шлюб з метою задовольнити власні потреби. І налічується їх багато:
потреба в дітях, в батьківстві, контактах з дітьми, в їхньому вихованні;
потреба в одержанні матеріальних засобів існування одними членами сім’ї від інших уразі непрацездатності чи в обмін на послуги;
одержання господарсько-побутових послуг подружжям один від одного;
духовне спілкування;
потреби у соціальному просуванні;
потреби у спільному проведенні дозвілля;
фізіологічні, сексуальні потреби тощо.
Отже, люди створюють сім'ю з метою задоволення не окремих, а комплексу важливих для особистого життя потреб. Деякі з них можна задовольнити і поза сім'єю, але саме в ній їх задоволення здійснюється найбільш прийнятним для людей шляхом. У цьому і полягають причини міцності сім’ї як соціального інституту.