2.2. Підготовка до практичних занять передбачає наступні елементи:

1. В організації проведення практичних занять дотримується така послідовність, при якій практичні заняття проводяться після прочитаних лекцій за даною темою, а в окремих випадках − після самостійного опрацювання теми.

2. Вивчення конспекту лекції та його власна інтерпретація. При цьому не обов′язково жорстко дотримуватись термінології лектора, а правильно усвідомити її сутність і передати у найбільш зручній формі.

3. Ознайомлення з рекомендованою літературою за даною темою заняття, зробити співставлення з конспектом лекції, доти їм критичний аналіз і сформувати власне розуміння та наукову позицію. При цьому не слід складати додатковий конспект, а лише в основному лекційному конспекті зробити пояснювальні записи (бажано іншим чорнилом).

За останні роки фінансовому аналізу присвячено ряд підручників, навчальних посібників, у тому числі й зарубіжних авторів. У той же час відчувається нестача фахових видань вітчизняних авторів, у яких було б викладено системну методологію розрахунків із конкретними прикладами, обчисленнями тощо. Для полегшення пошуку студентами літературних джерел у даній методологічній розробці подаються рекомендовані літературні джерела.

4. Конспектування та вивчення питань, які винесені на самостійне опрацювання.

5. Для виконання практичних завдань студенти повинні мати форми фінансової звітності з індивідуальними даними, калькулятор.

2.3. Опис послідовності проведення практичних занять:

1. Організаційний момент. Викладач перевіряє присутність студентів, наявність у них необхідних матеріалів для роботи, робить відповідні записи в журналі, з′ясувує причини відсутності.

2. Оголошення теми, мети і плану заняття.

3. На початку практичного заняття визначається рівень опорних знань студентів за певною темою. Наприклад, це може бути у формі перехресного опитування, економічного диктанту на предмет правильності розуміння економічних категорій та їх можливої інтерпретації, правильності оцінок інформаційної бази, знання методичних підходів до розрахунку відповідних показників тощо. Окремий вид контролю знань студентів — відповіді на тестові завдання, вони побудовані за традиційною схемою — завдання і одна правильна відповідь.

Таким чином, оцінюється рівень засвоєння теоретичних питань, а також перевіряється готовність студентів до виконання розрахунково-аналітичних завдань та з′ясовуються причини непідготовленості.

4. Виконання конкретних розрахунково-аналітичних завдань (одного або двох залежно від обсягу та ступеня складності), формулювання за результатами аналізу відповідних висновків і пропозицій.

Студентам пропонуються до виконання конкретні задачі з умовними цифровими величинами або показниками фінансової звітності. За визначеними практичними задачами викладач організовує самостійне їх розв′язання кожним студентом. При цьому можна уточнити логіку розрахункових операцій, коректність інформаційної бази, достатність технічних прийомів тощо.