6. «Історія вчень про державу і право» в системі суспільних наук

Усі суспільні науки переплетені між собою, оскільки об єктом їхнього дослідження є суспільство у різноманітних формах буття. Історія вчень про державу і право, вивчаючи свій предмет, перебуває у тісному співвідношенні з філософією, філософією права, етикою, соціальною психологією, соціологією, економічною теорією, політологією.

«Філософія» та «Філософія права» у відношенні «Історії вчень про державу і право» виконують методологічну роль. Остання, вивчаючи свій предмет, користується інструментами пізнання - філософськими категоріями - явище і сутність, зміст і форма, можливість і дійсність, причина і наслідок, система і структура тощо. Окрім того, на творчість мислителів, які переважно займались соціально-політичними або державно-правовими проблемами (легісти в Стародавньому Китаї, римські і середньовічні юристи, політичні і громадські діячі, вчені Н. Макіавеллі, Ж. Боден, Т. Джефферсон, Т. Пейн, Ж.-Ж. Руссо та ін.) значно вплинули окремі філософські ідеї, концепції, принципи пізнання і пояснення реальної дійсності. До того ж, значний внесок в історію державно-правової думки людства здійснили філософи Конфуцій, Платон, Арістотель, Тома Аквінський, Григорій Сковорода, Дж. Локк, І. Кант, Ф. Гегель та ін.

У процесі аналізу державно-правових вчень із застосуванням основних принципів філософії права виявляються суттєві відмінності між правом природним і правом позитивним (законом), з'ясовуються роль наукових абстракцій у побудові системи категорій права, зміст і природа понять «правова держава» і «громадянське суспільство».

Історія вчень про державу і право має зв'язок з етикою -філософською теорією моральності. Предметом етики є природа людської вдачі та як вона співвідноситься з уявленнями про належне. Етику цікавлять питання, звідки беруться переконання про добро, зло, справедливість. Будь-яка державно-правова теорія, пояснюючи причини, завдання, мету держави і права звертається до уявлень про належне, оперуючи поняттям справедливості. Історико-логічне тлумачення справедливості необхідне для опанування змістом термінів «право як втілення справедливості» і «справедливість у праві».

Вивчення законів про відображення людиною навколишнього життя у процесі її діяльності (відчуття, пам 'ять, мислення), законів поведінки людей, як членів окремих соціальних груп - це коло проблем, якими займається соціальна психологія. Предметом науки соціології є проблеми спільного життя людей, які об'єднуються в соціальні групи за схожими інтересами. Опанування знаннями соціальної психології і соціології дає змогу за допомогою критерію оцінки визначити характер державно-правового вчення (прогресивне, консервативне, реакційне), це є можливим зогляду на те, що зміст державно-правових вчень, як правило, відображає інтереси та ідеали певних соціальних груп, їхнє ставлення до держави і права. До того ж, в контексті аналізу вчень про державу як форму політико-правової організації суспільства вагомими для «Історії вчень про державу і право» є знання про роль людини, людської свідомості та вільної активності у створенні держави, у здійсненні її функцій, роль психологічного фактора у виникненні права.

Обопільний зв'язок існує між «Історією держави і права» та політологією. Політологія вивчає закономірності виникнення, функціонування та тенденції розвитку суспільної влади, держави, політичних інституцій з метою розв'язання питань прикладного характеру: як узяти державну владу, як організувати побудову держави, які конкретно сили можуть це здійснити. Ця наука зосереджує увагу на описанні й аналізі фактів під кутом зору соціально-політичних цінностей. Історія вчень про державу і право, вивчаючи політико-пра-вові теорії, зосереджує увагу на описанні й аналізі фактів у площині правових цінностей. До того ж, перші вчення про державу і право були невід'ємною частиною політичної теорії, яка своїми витоками сягає філософії.

Взаємозв'язок економічної теорії з «Історією вчень про державу і право» очевидний. Економічна теорія вивчає вплив домінуючого способу виробництва на зміст і форми суспільної свідомості та політичні й державно-правові інститути суспільства. Інститути держави і права виникають у відповідь на економічні потреби і самі виявляються важливим фактором у формуванні соціально-економічних відносин, які завжди набувають правової форми. Механізм такого взаємозв'язку так чи інакше присутній у будь-якій державно-правовій теорії.

«Історія вчень про державу і право» як юридична історико-теоретична наука досліджує історію виникнення і розвитку теоретичних знань людства про державу і право. Вона є логічним узагальненням державно-правової думки і відображає послідовну закономірність еволюції уявлень, ідей, поглядів на державу і право. її наукові узагальнення сприяють якісному розвиткові юридичних знань.

Як наука і вузівська навчальна дисципліна «Історія вчень про державу і право» має пізнавальне, світоглядне і прикладне значення: по-перше, це пізнання начал і сутності державно-правового життя суспільства, спроба збагнути і усвідомити проблеми його колективного існування й організації. Тут у систематизованому вигляді подається історія виникнення і закономірності розвитку нових знань про державу і право, опанування якими сприяє усвідомленню мети, завдань і перспектив розвитку держави і права як соціальних інституцій; по-друге, Історія вчень про державу і право безпосередньо впливає на формування правової свідомості, правової і політичної культури; по-третє, як навчальна дисципліна, вона оптимально пристосована до цілей та умов навчального процесу у юридичному вузі, позаяк є певною системою знань необхідних для фахової підготовки юристів.

Світоглядне й прикладне значення «Історії вчень про державу і право» випливає з її характерних особливостей, які полягають в історико-теоретичному осмисленні державно-правових проблем суспільного життя.

З одного боку ця наука всебічно вивчає процес історичного розвитку теоретичних знань людства про державу і право, законодавство, виявляє вплив на формування цих знань світоглядних традицій конкретної історичної доби; оцінює внесок кожного мислителя в скарбницю загальнолюдської правової культури і правової свідомості; з іншого -ретельно аналізуючи теоретично обґрунтовані та концептуально виважені погляди і знання про державу і право, що своєю пізнавальною глибиною і цінністю перевершують відображення державно-правової дійсності на рівні буденної свідомості, вона допомагає в оволодінні природою і змістом фундаментальних категорій юридичної науки «держава», «право», «закон», «влада», сприяючи всебічному науковому вивченню зовнішніх ознак державно-правових явищ і пізнання їх внутрішньої сутності.

Задание для индивидуальной работы

1. Выясните отличия между" объектом и предметом науки. Что представляет объект и предмет Истории учений о государстве и праве?

2. Какие функции выполняет История учений о государстве и праве?

3. Назовите критерий оценки государственно-правовых учений?

4. В чем заключается гуманистический подход в толковании драл жавно-правових учений?

5. Укажите на принципиальное отличие в оценке государственно- правовых учений под углом зрения классовых и общечеловеческих интересов. Какой подход, по вашему мнению, оптимально отвечает осознанию общечеловеческой ценности права?

6. Какое место и роль отводится истории учений о государстве и праве в системе общественных и юридических наук?

7. Охарактеризуйте научное и практическое значение изучения государственно-правовой мысли в истории человечества.

Література

1. История политических и правових учений. Учебн. для юрид. вузов (Под ред. Нерсесянца В.).- М., 1999.

2. БурдьеП. Социология политики.- М, 1993.

3. Лебедева Т. О научной значимости изучения истории политической мысли // Вестник Московского ун-та. Серия «Политические науки».-1995, № 12.

4. Потупьнщькш В. Теорія української політології. Курс лекцій.- К., 1993.

5. Рябов С. Політологічна теорія держави.- К., 1996.

6. СебапнГ., Торсон Т. Історія політичної думки.- К., 1997.

7. Темнов Е. О деидеологизации методологических подходов в историко-политических и государственно-правовых исследованиях // Государство и право.- 1992, № 3.

Размещено на Allbest.ru